Велика різниця у віці – не перешкода для почуттів. Ця думка утверджується в “Неллі та панові Арно” (1995), “Елегії” (2008), “Фаворитці Міллера” (2024) та багатьох інших стрічках, об’єднаних тим, що старшим у парі є саме чоловік. Натомість стосунки зрілої жінки та юнака на екрані досі сприймаються досить сенсаційно — попри те, що такий роман вперше показали у фільмі “Випускник” (1967), а потім у “Цвітіння порі” (1995), “Моєму найкращому коханці” (2005), “Щасти тобі, Лео Гранд” (2022) тощо.
Цікавість громадськості до цього тропу підтвердилася й гучним успіхом “Хорошої поганої дівчинки”: новинка режисерки Галіни Рейн побила рекорд в українському прокаті серед усіх фільмів студії A24. Світовий боксофіс стрічки становить понад $50 мільйонів.
Суспільне Культура розповідає про три нові фільми, де в центрі сюжету — роман між старшою жінкою та молодшим чоловіком, а також з’ясуємо, чи застосовується в них архетип жінки-хижачки.
Архетип хижачки в кіно
Історію тропу хижачки в кінематографі розповіла журналістка Суспільне Культура Альона Шилова на YouTube-каналі “Підбори Femme Fatale”.
Троп cougar (“пума”), який також можна перекласти як “хижачка”, стосується старшої жінки, яка вступає в романтичні та сексуальні стосунки зі значно молодшими чоловіками.
Такі персонажки зазвичай вродливі, самодостатні й звабливі — і це йде всупереч традиційному сприйняттю гендерно-вікової динаміки в стосунках.
Окрім цього, cougar — це популярне сленгове слово в США, яке перегукується з вульгарнішим m*lf.
У 2000-х на американському телебаченні було навіть однойменне шоу, де парубки змагалися за шанс вступити в стосунки з жінкою середнього віку.
Дослідники кіно вважають, що першим фільмом з архетипом хижачки був уже згаданий “Випускник”, сюжет якого фокусується довкола роману випускника коледжу та старшої заміжньої жінки.
На той час стрічка вважалася справді революційною, адже зобразила жінку в амплуа спокусниці, а не як материнську фігуру.
Альона Шилова вказує на схожість між архетипами “хижачка” та “фатальна жінка”, адже такі героїні нібито сильніші за своїх молодших партнерів, які не можуть опиратися їхньому магнетичному впливу.
Чоловіки ж у таких сюжетах часто зображені інфантильними й розгубленими: для них стосунки зі старшою жінкою закривають потребу в материнській фігурі поруч. Так, наприклад, було у “Владі Місяця” (1987) із Шер та Ніколасом Кейджем у головних ролях.
Троп хижачки почав активно набирати популярність на початку 00-х (яскравим прикладом cougar-ікони того часу можна назвати Саманту з серіалу “Секс і місто”).
Щоправда, з часом ця різниця у віці стала лише частиною сюжету, а не його основою чи приводом для жартів, які раніше стигматизували сексуально активних жінок старшого віку. Це свідчить про те, що конотації змінилися: тепер троп хижачки переріс в емансипативне явище.
Серед позитивних прикладів Шилова згадує фільми “Знову вдома” (2017) та “Щасти тобі, Лео Гранд”, де між партнерами є щирий емоційний зв’язок, а не прагнення просто задовольнити свої психологічні або фізичні потреби.
Далі ми детальніше розглянемо три нові стрічки з “віковим” коханням: “Самотня планета” Сюзанни Грант, “Хороша погана дівчинка” Галіни Рейн та “Бріджит Джонс: Закохана у хлопця” Майкла Морріса.
“Самотня планета”
У центрі оповіді — письменниця Кетрін (у виконанні 57-річної Лори Дерн), яка приїжджає на ретрит у Марокко, щоб відволіктися від стресу й нещодавнього розставання.
У готелі вона знайомиться з фінансистом Оуеном (його зіграв 34-річний Ліам Гемсворт), який приїхав на відпочинок зі своєю дівчиною. Кетрін та Оуен виявляють чимало спільного й дедалі частіше проводять час разом. Поступово їхня дружба переростає у щось більше.
Стрічка має рейтинг 5,7 з 10 на платформі IMDB. Деякі глядачі пишуть, що між персонажами не відчувається хімії та іскри, а інтимну сцену називають “зайвою і ніяковою”.
Окрім цього, глядачі не побачили в Кетрін хижачки:
“Погляньмо правді у вічі: щоб молодій, гарячій людині сподобався хтось настільки старший, ви очікуєте, що ця старша людина буде мудрою, чарівною, цікавою тощо. Персонажка Кетрін не така: для мене вона була просто бліда, незграбна й поверхова”.
Водночас знайшлися й шанувальники стрічки: вони відзначають гарні пейзажі, приємну атмосферу та взаєморозуміння між Кетрін та Оуеном. Щоправда, і тут не йдеться про пристрасть чи глибоку зацікавленість партнерів одне в одному.
У “Самотній планеті” вікова гіпогамія слугує насамперед маркетинговим елементом, який мав би “продати” глядацтву цей фільм.
Втім, підґрунтя цієї романтичної лінії прописане доволі слабко: ймовірно, стосунки між героями нічого б не втратили, якби їх залишили суто на дружньому рівні. На відміну від наступної стрічки.
“Хороша погана дівчинка”
Еротичний трилер “Хороша погана дівчинка” розповідає про кар’єристку Ромі, яка відчуває, що їй недостатньо сексуального життя з чоловіком — театральним режисером Джейкобом. Після знайомства із зухвалим, значно молодшим за неї стажером Семюелом, вона вступає з ним у напружені, садомазохістські сексуальні стосунки.
Як і Кетрін із “Самотньої планети”, Ромі не зображена класичною “хижачкою”. Вона не зваблює юнака, а сама піддається на його провокацію — до того ж у пасивній ролі (через це стрічку Галіни Рейн часто порівнюють з іншою БДСМ-історією в кіно — “П’ятдесят відтінків сірого”).
Глядачам подали бекграунд Ромі: вона керівниця величезної компанії, зразкова мати й дружина. Це допомагає зчитати психологічний портрет героїні, зрозуміти її мотивацію: до зради жінку підштовхнули не лише нереалізовані сексуальні потреби, а й портеба хоч у ліжку скинути з себе вантаж відповідальності.
Водночас про передісторію Семюеля ми не знаємо нічого, тож пояснити його поведінку можна хіба що легковажним і зухвалим характером: для нього стосунки з начальницею — це радше експеримент бурхливої молодості, ніж прагнення закрити емоційні гештальти.
Голландська режисерка Галіна Рейн написала сценарій “Хорошої поганої дівчинки” під впливом своєї давньої цікавості до еротичних фільмів, як-от “Основний інстинкт” та “Непристойна пропозиція”.
“Вони допомогли мені почуватися менш самотньою у своїх сексуальних фантазіях та бажаннях. Відтоді в мене виникла мрія про створення чогось схожого, але з власної точки зору”, — прокоментувала Рейн.
“Всі ми носимо маленьку чорну скриню з табуйованими фантазіями, якими, можливо, ніколи ні з ким не поділимось. Я вражена двоїстістю людської природи, тому цей фільм — спроба пролити світло, без осудів, на протилежні сили, які створюють наші особистості”, — описала свою роботу режисерка.
Головні ролі у фільмі зіграли Ніколь Кідман (57 років), Гарріс Дікінсон (28 років) та Антоніо Бандерас (64 роки).
Кідман порівняла роль Ромі з канатоходінням: акторка була не впевнена, чи вистачить їй хоробрості, адже раніше вона не знімалася в настільки розкутих стрічках.
“Одного ми достеменно досягли — зробили дійсно гарячий фільм. Хороший чи поганий — це вже нехай вирішує кожен, але в цьому я впевнена”, — підсумовує Галіна Рейн.
Світова прем’єра фільму відбулась 30 серпня 2024 року в основній конкурсній програмі 81-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Глядачі зустріли “Хорошу погану дівчинку” 7-хвилинними оваціями.
Критики сприйняли Babygirl дуже схвально, а Ніколь Кідман нагородили кубком Вольпі за найкращу жіночу роль.
“Бріджит Джонс: Закохана у хлопця”
У четвертій частині культового ромкому про Бріджит Джонс сюжет розгортається через 15 років після подій третьої. Тепер улюблена героїня (у виконанні Рене Зеллвегер) — 53-річна мати двох дітей, яка переживає смерть коханого Марка Дарсі. Чоловік загинув під час гуманітарної місії в Судані.
Бріджит відчайдушно намагається знаходити в собі сили жити: повертається на роботу й навіть завантажує застосунок для знайомств. Саме там зав’язується її романтичне спілкування з 29-річним Рокстером Макдаффом (Лео Вудалл).
Шанувальники милої та дещо незграбної Бріджит дуже тепло сприйняли четверту частину: на платформі Rotten Tomatoes вона набрала 86 % свіжості — і це гарний показник для нового фільму.
“Роман з різницею у віці — найменш безглузда ситуація, в яку потрапляла Бріджит, і між Зеллвегер та Вудаллом спалахують природні, милі іскри”, — відгукнулася про фільм Джен Ямато для The Washington Post.
Ця стрічка теж відходить від класичного архетипу хижачки — і це підтверджує тенденцію, що романтичні взаємини зі старшою жінкою перестають стигматизувати та сприймати як щось сенсаційне.
