У проєкті «Ціль 4.5.0» вийшло інтерв’ю з Сергієм Дубініним – оператором-воєнкором «Подробиць», який під час повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт, щоб захищати Батьківщину. Зараз він – командир зенітно-ракетного артилерійського взводу 126-ї окремої бригади ТрО. Як для Сергія розпочалася війна? Після якої події він вирішив залишити телебачення і піти у військо? І яка зараз його найбільша мрія?
Сергій родом із Луганська, і війна росії проти України для нього почалася ще у 2014 році – з вікна власного дому він бачив, як російські бойовики штурмують Луганський прикордонний загін: «2 червня 2014 року я прокинувся в себе вдома в Луганську. І біля мого будинку почалася стрілянина. Бойовики, бандформування, які підтримувала росія, здійснювали штурм прикордонного загону, що був під моїм вікном. Я почув постріли, побачив, як бігають бандити. Тоді я зрозумів, що це не жарти. Ми з журналістом Веніаміном Трубачовим із балкона з моєї кімнати знімали, як обстрілюють адміністративну будівлю прикордонників. Нам пощастило, що мій будинок був подалі від прикордонного загону, тож у нашому домі бойовики безпосередньо не були. А в сусідньому будинку вони заходили в помешкання й стріляли з вікон квартир цивільних громадян по наших хлопцях-прикордонниках. Тоді для мене почалося те, що я називаю «вже не буде так, як раніше». Щось змінилося того дня, і потім пішло по зростальній…»
З 2014 року Сергій почав працювати на фронті оператором-воєнкором у складі знімальної групи «Подробиць». Зокрема, 27-28 вересня 2014-го з воєнкором Русланом Смещуком зняв ексклюзивний репортаж про перші масштабні штурми наших підрозділів у Донецькому аеропорту. Коли почалася повномасштабна війна росії проти України, Сергій Дубінін вирішив і сам вступити до лав війська. 26 серпня 2022 року він добровільно мобілізувався, перед цим пройшовши навчання на оператора БПЛА. Зараз Сергій виконує бойові завдання на південному напрямку фронту.
«Для мене таким тригером, після якого я вирішив, що треба щось робити – не тільки з операторською камерою в руках, став Краматорський вокзал, коли 8 квітня 2022-го росіяни його обстріляли ракетами «Точка-У», – згадує Сергій Дубінін. – Тоді загинуло багато людей. І серед них – діти. На мене це вплинуло. Ті, хто вбивають дітей, мають відповісти. Смерть дітей, старших людей, жінок… Цього не можна пробачати. І це треба зупинити. А зупинити це можна тільки одним способом – вигнати цю нечисть зі своєї країни…»
Особливо Сергій мріє про той час, коли його рідне місто буде деокуповане: «Я хочу повернутися в Луганськ як військовий, який деокупує своє рідне місто, в якому народився. Це принципова річ. Це обов’язково станеться. Я в це вірю. Я знаю, що в Луганську чекають на звільнення, чекають на ЗСУ. Мені пишуть і телефонують люди, яких я люблю і поважаю, і які нас там чекають. І я мрію, що вони нас дочекаються… Це наша земля, і ми її звільнимо».
