Український письменник Григорій Квітка-Основ’яненко, якого вважають основоположником художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі, створив твір, яким зміг передати настрої та звичаї українського суспільства XVIII століття. У “Конотопській відьмі” він з іронією і насмішкою показав смутну і невеселу козацьку Україну.
Цей твір став джерелом натхнення для однієї із найвідоміших українських вистав “Конотопської відьми” Івана Уривського у театрі Франка та фільму про помсту російським окупантам від Андрія Колесника “Конотопська відьма”.
Розповідаємо історію персонажки повісті Квітки-Основ’яненка, міфологічні уявлення про відьом та успіх історії про відьму з Конотопа.
Архетип відьми у світовій і українській міфології
Поняття архетип ввів у вжиток швейцарський аналітичний психолог та філософ культури Карг Ґустав Юнґ. Він називав архетипом незмінний зміст, який має щораз інакшу форму.
Український етнопсихолог і етнограф Володимир Куєвда у своїй монографії “Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект” пише:
“Архетипи колективного несвідомого формувалися в давні часи і за своєю природою є психологічними реліктами”.
До архетипів належить і образ відьми, поширений в багатьох культурах, зокрема і в українській.
Особливості християнських уявлень Європи про відьом були зібрані в книзі опублікованій 1486 року, авторства двох монахів інквізиторів Якуба Шпренгера і Генріха Крамера “Молот Відьом”.
У трьох частинах цього маґнум опусу оповідалося про три сили чаклунства, а саме: диявола, чаклуна і божий допуск. У другій частині описувалися види чаклунства, способи як відвернути чари. У третій частині йшлося про легальні способи розслідувань чаклувань та як вести “відьомські процеси”.
Суспільство того часу звинувачували відьом у проблемах неврожаїв, посухах, нашестях шкідників, надсиланнях проклять тощо.
Люди вірили, що відьми не діяли самотужки: а поклонялися дияволу на таємних зібраннях: “Також інквізиція вела мову про шабаші — відьомські збори, серед яких виділяли великий та малий шабаші, залежно від численності присутніх,” — пише культурологиня, дослідниця міфології Оксана Дарморіз в книзі “МІФОЛОГІЯ”.
Українська історикиня Катерина Диса, котра першою зайнялася системним дослідженням “відьомських процесів” в Україні, розповідає, що найдавніші згадки про них містяться в судових справах другої половини XVI ст., хоча згадки про подібні “процеси” були й раніше.
Що надихнуло Квітку-Основ’яненка на “Конотопську відьму”
Григорій Квітка-Основ’яненко писав свій твір “Конотопська відьма” базуючись на віруваннях про відьом, які є у звичаях українського народу. Він доволі чітко описував обряди, зокрема ворожіння, замовляння, що надало твору рис готичної літератури. Ба більше, він звернув увагу на цю тему ще до того, як тема відьомства зацікавила дослідників в другій половині XIX століття.
Він зумів іронічно показати зріз суспільної свідомості, які по-змовницьки шукали внутрішнього ворога і причину засух серед “відьом”. Одним зі способів перевірки, чи дійсно підозрювана жінка є відьмою були ордалії — прив’язування та кидання відьми в воду, у випадку якщо підозрювана тонула, то відповідно не могла бути відьмою, але при цьому життя їй не можна було повернути. Також Квітка-Основ’яненко з іронією змалював свавілля і недолугість козацької старшини, яка на той час вже втратила самостійність.
Важливо наголосити, що кожен розділ повісті починався зі слів “смутний і невеселий”, які стали крилатими. “Конотопська відьма” маніфестує похмурість і тугу, яка була в суспільства після поразки гетьмана Івана Мазепи.
Явдоха Зубиха — Конотопська відьма
Відьмою є Явдоха Зубиха, яка є уособленням збірного образу нечистої сили, а саме відьми в тогочасному уявленні українського народу — 50-річна мешканка Конотопа. Сотник Микита Забрьоха підозрював її в тому, що через неї в Конотопі перестали падати дощі.
Хоч її боялися, проте й поважали. При біді до Явдохи зверталися по допомогу чи пораду, зокрема і сам сотник.
У повісті Явдоху Зубиху описують хитрою, корисливою та такою, що може догодити людям, вона не дотримується слова і радше зробить щось у своїх інтересах.
Проте не можна про неї говорити як про цілком негативну персонажку: як-не-як вона допомагала людям, хоч і з певною вигодою, займалась знахарством. Допомогла наймичці Олени Йосипівни, коли їй роздуло щоку, допомогла Солосі — “найнекрасивішій жінці Конотопа” вийти заміж. Її також можна назвати злопам’ятною і мстивою, адже вона допомагала, тим кому обіцяла, через їх ставлення до себе.
Зовнішній вигляд Конотопської відьми
Явдоха Зубиха могла змінювати свій вигляд, за дня вона виглядала на свій вік, однак у світлі місяця молоділа:
“Третя — Явдоха Зубиха, стара-стара та престаренна! Але старi дiди, що вже насилу ноги волочуть, та розказують, що ще як були вони пiдпарубочими, так вона i тогдi така стара була, як i теперечки; так що, коли б не збрехати, було їй лiт п’ятдесят зроду. I кажуть про неї люди, що вона як удень, то i стара, а як сонце заходить, так вона i молодiє; а у саму глупу пiвнiч стане молоденькою дiвчинкою, а там i стане стариться i до сход сонця вп’яте стане стара, як була учора. Так вона як помолодiє, то й надiне бiлу сорочку i коси розпустить, як дiвка, та й пiде доїти по селу коров, овечат, кiз, кобил, собак, кiшок, а по болотам жаб, 27 ящериць, гадюк… Уже пак така не здоїть, кого задума! Хоч i нi за що i нiчого нема, то вона таки возьме своє. … Оттака-то була ся Явдоха”.
Врешті вона змогла наслати мару, тобто ілюзію, на учасників відьомського процесу в Конотопі, і ті, хто вважали, що б’ють її, насправді лупцювали колоду. Єдиним, хто знав що це мара, був старий чоловік Демко Шмандрюга.
“Тогді усі побачили, що лежить товста вербова колода, поперепутована вірьовками, і сидять на ній чотири хлопця здоровенних і держуть її якомога, щоб не пручалась, а чотири б’ють тую колоду зо всієї сили добрими різками, неначе кого путнього. А біля тієї колоди лежить сама по собі Явдоха Зубиха і не зв’язана, і регочеться, дивлячись, як працюються люди замість її та над колодою. Так, скажете, се і не удивленіє? Се вона, як її покладали парити, так вона рукою повела та й напустила на усіх, хто тут був, мару, а Демко з свіжими очима прийшов і бачив, що твориться, і як дещо знав і вмів проти чого щонебудь зробити, то він і відвів мару від людей. От тогді тільки побачили, що били не Явдоху, а вербову колоду”.
Поява вистави “Конотопська відьма” в Театрі Франка
Вперше виставу в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка почали ставити ще в 1980-х. Гопак-оперу створили сценарист Богдан Жолдак, режисував Ігор Афанасьєф, а композитором був Ігор Поклад, художню постановку створив Сергій Данченко.
Пізніше в колективі з’явилась інша версія вистави, що завоювала народну популярність. Її автором став режисер-постановник Іван Уривський, який пізніше скаже: “«Конотопська відьма» потрапила в людей, у суспільство. Достатньо серйозна тема подана легко, мінімалістично, з музичними елементами. Якщо є такий ажіотаж, значить вистава потрібна”.
На тлі війни, вистава “Конотопська відьма” стала однією з найпопулярніших на українській театральній сцені, квитки на неї бігом розкуповували: люди вишуковувалися в довжелезні черги до кас, коли були проблеми з перекупами.
З’являлися фейкові гастролі з виставою, які заманювали глядачів.
“Конотопська відьма” Уривського навіть стала елементом культурної дипломатії: її зіграли на Саміті миру у Швейцарії.
Фільм Андрія Колесника “Конотопська відьма”
Стрічка розповідає історію кривавої та жорстокої помсти прадавньої відьми з Конотопа російським окупантам, які вбили її коханого.
Фільм Андрія Колесника замикає п’ятірку найкасовіших українських фільмів від Dzuga MDB за весь час. “Конотопську відьму”, за їхніми даними, від часу початку прокату на великих екранах 22 серпня переглянув 347 131 глядач. Стрічка загалом зібрала 55 612 709 грн, відтепер вона буде доступна на Netflix та “Київстар ТБ”.
Автором ідеї та сценаристом став Ярослав Войцешек, який був сценаристом мультфільму “Мавка. Лісова пісня”.
Фільм знімали у листопаді-грудні 2023 року. Голову героїню грає Тетяна Малкова. Також у стрічці з’являються Тарас Цимбалюк, Павло Вишняков, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран, Ярослав Шахторін, Артем Сагітов та Сергій Сосновцев.
У зйомках брали участь військові: ветеран Назар Грабар, військовий ЗСУ Олександр Печериця, чинний офіцер батальйону “Свобода” Володимир Ращук.
Автори стрічки долучили також військових консультантів, які допомогли дістати бойову техніку: в кадрі з’являється справжній БТР, який “затрофеїли” на Житомирській трасі у перші дні пісня початку повномасштабного вторгнення.
Олег Челяк, Суспільне Культура
Головне зображення: “Конотопська відьма”. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура
