Повернення до моторошного містечка Деррі – це завжди подія для фанатів Стівена Кінга та жанру жахів загалом. Після шаленого успіху кінодилогії Андреса Мускетті, яка перенесла класичний роман на великий екран для нового покоління, здавалося, що історію Пеннівайза розказано повністю. Проте всесвіт Кінга багатий на темні куточки, і серіал-приквел “Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry від HBO Max береться за амбітне завдання – дослідити походження зла, що отруювало це нещасливе місце, задовго до появи Клубу Невдах. І хоча серіал не завжди сягає моторошних висот кінематографічних попередників, він є напрочуд вдалим, атмосферним та глибоким доповненням до знайомої міфології.
Представники Warner Bros. надали редакції “Межі” завчасний доступ до перегляду 5 епізодів серіалу “Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry. Прем’єра шоу запланована на 26 жовтня 2025 року, нові епізоди будуть виходити щотижня. В Україні шоу HBO виходять на стрімінгових сервісах Megogo та HBO Max.
Події серіалу “Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry розгортаються у 1960 роках, за 27 років до подій першого фільму. Ми бачимо Деррі очима нової групи персонажів, як дітей, так і дорослих. У центрі історії – родина Генлон, зокрема молодий Лерой (Джован Адепо), майбутній дідусь Майка Генлона, який разом із дружиною Шарлоттою (Тейлор Пейдж) переїжджає до Деррі, де Лерой служить на місцевій авіабазі. Паралельно ми знайомимося з новою групою підлітків, своєрідним прото-Клубом Невдах, які починають стикатися з проявами давнього зла, що знову пробуджується.
Головна перевага серіалу – це його бажання не просто повторити формулу фільмів, а заглибитися в історію та атмосферу Деррі. Автори, серед яких і сам Андрес Мускетті, чудово відтворюють естетику 1960-х, але наповнюють її відчуттям тривоги. Це не ностальгічна картинка, а світ, де під ідилічною поверхнею маленького американського містечка ховаються расизм, соціальна напруга та, звісно ж, надприродний жах.
“Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry майстерно вплітає реальні проблеми того часу в тканину оповіді, показуючи, як Пеннівайз живиться не лише дитячими страхами, а й суспільними вадами – ненавистю, упередженнями та байдужістю. І такий підхід ідеально передає глибинну сутність найкращих творів Стівена Кінга, які завжди були набагато більше, ніж розповіді про монстрів і надприродне.
Серіал приділяє значно більше уваги дорослим персонажам, ніж фільми. Лінія Лероя Генлона та його колег з авіабази, де також служить молодий Дік Галлоранн (Кріс Чок) – так, той самий персонаж із “Сяйва” / The Shining – стає важливою частиною розслідування таємниць Деррі.
Цей хід дещо розмиває фокус, властивий книзі та фільмам, де діти були головними героями, але водночас додає історії нових шарів. Акторські роботи дорослого касту – беззаперечний плюс. Адепо, Пейдж та Чок створюють переконливі та багатогранні образи людей, що намагаються зберегти людяність у проклятому місці.
Молоді актори, що грають нову групу підлітків, також чудово справляються зі своїм завданням. Їхня хімія, можливо, не настільки ідеальна, як у Клубу Невдах з фільмів, але цілком переконлива. Вони вдало передають суміш дитячої наївності, підліткового бунтарства та справжнього жаху перед тим, з чим їм довелося зіткнутися. “Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry не боїться бути жорстоким до своїх юних героїв, і одна зі сміливих сюжетних ліній на початку сезону чітко дає зрозуміти: тут ніхто не в безпеці.
А що ж сам Пеннівайз? Білл Скашґорд повертається до своєї знакової ролі, і кожна його поява – це справжнє свято для фанатів жахів. Він все ще неймовірно моторошний, харизматичний та непередбачуваний. Проте фанатам клоуна, що танцює, треба підготуватися: у першій половині сезону харизматичного персонажа на екрані небагато.
Серіал фокусується на створенні атмосфери та показі впливу істоти на місто, ніж на її прямих атаках. Це дозволяє зберегти загадку, але може розчарувати тих, хто чекав безперервного горору. Коли ж Пеннівайз з’являється у всій красі, він все ще здатний налякати до мурашок.
Однак тут криється і певний недолік. Якщо фільми Мускетті майстерно поєднували практичні ефекти з CGI, то серіал більше покладається на комп’ютерну графіку. І вона не завжди ідеальна. Деякі трансформації Пеннівайза та інші надприродні явища виглядають дещо штучно, що трохи руйнує атмосферу. Часом сцени скочуються в бік легшого, майже підліткового горору в стилі “Страшилок” / Goosebumps, втрачаючи ту в’язку, брудну моторошність, яка відрізняла фільми.
Втім, “Воно: Ласкаво просимо до Деррі” / It: Welcome to Derry – це вдале доповнення до всесвіту. Не революція в жанрі, але якісний та атмосферний серіал, створений з великою повагою до першоджерела. Він чудово розширює міфологію, дає відповіді на старі питання і знайомить із цікавими персонажами. Йому, можливо, бракує стабільного рівня жаху та візуальної витонченості фільмів, але серіал компенсує це глибшим зануренням у соціальні проблеми та історію проклятого міста. Тож це обов’язковий перегляд для фанатів Кінга та просто якісний горор-серіал.
Розумний та атмосферний приквел, який вдало розширює знайомий всесвіт, пропонуючи не стільки чистий жах, скільки глибоке дослідження того, як зло пускає коріння у душах людей.