Модниця і любителька українських строїв, авторка нових слів в українській мові, перекладачка, письменниця і видавчиня — усе це про Олену Пчілку. Донька Леся Українка називала її “королевою-матір’ю”, але чи тільки у цій іпостасі Олена Пчілка увійшла в українську історію?
Згодом Оксана Забужко назве Олену Пчілку матір’ю українського націоналізму і це не буде перебільшенням: за виступи проти більшовиків письменницю арештовували навіть у 71 рік. Суспільне Культура розповідає про життя Олени Пчілки, яка вважала соціалізм утопією, а в основі суспільних змін бачила культуру та освіту.
Дитинство в інтелігентній родині
Ольга Драгоманова — саме так звали Олену Пчілку спочатку — народилася 17 липня 1849 року в Гадячі, що на Полтавщині в обійсті відомого роду українських культурних діячів Драгоманових.
Ольга була однією з шістьох дітей у сім’ї письменника й поміщика Петра Драгоманова та його дружини Єлизавети Драгоманової. Батьки були нащадками козацьких старшинських родів і мали дворянські титули, проте родина не була заможною. Втім, Петро Драгоманов був високоосвіченою людиною, знав іноземні мови, мав багату бібліотеку, передплачував книжки і журнали, а мати, хоч і не мала освіти, теж багато читала та кохалася у народній творчості. Їхні діти росли в атмосфері любові до всього українського.
Олена Пчілка (Ольга Драгоманова), 1871 і 1867 роки. Суспільне надбання
“Можна сказати, що українська течія оточала нас могутньо: се була українська пісня, казка, все те, що створила українська народна думка і чого держався тодішній народний побут. А пісень чули ми за дитячі літа стільки, що й не злічити!.. Усякі народні обрядності не минали нашого двору: колядування, посипання, запросини на весілля… Чи можна ж було нам не знати українського слова, коли воно було просто таки нашою рідною, притаманною стихією?” — згадувала Ольга Драгоманова.
Навчання й кохання в Києві
Під час навчання в зразковому пансіоні шляхетних дівчат у Києві Ольга мешкала у брата Михайла Драгоманова, майбутнього відомого історика й громадського діяча. Той опікувався освітою сестри після смерті їхнього батька і мав неабиякий вплив на формування її світогляду.
Дівчина наполегливо вчилась і завдяки знайомствам брата долучилася до літературних та культурних кіл Києва. Якраз там, у культурно-освітній організації ліберальної української інтелігенції “Громада”, Ольга Драгоманова знайомиться з Петром Косачем — другом брата Михайла і студентом факультету права Київського університету. Між вісімнадцятирічною Ольгою та на сім років старшим Петром зав’язується роман, і коли дівчина закінчує пансіон, вони одружуються. Подружжя переїжджає до Звягеля, місця служби Петра.
Олена Пчілка (Ольга Драгоманова) і її чоловік Петро Косач. Суспільне надбання
Олена Пчілка — етнографістка, перекладачка й письменниця
Етнографія була великим захопленням Ольги: після переїзду на Волинь вона почала занотовувати місцеві пісні й обряди, збирати зразки народних вишивок.
Вона стала першою в Україні знавчинею народного мистецтва, адже на основі власних досліджень у 1876 році видала перший у своєму роді альбом “Український народний орнамент (зразки вишивання, ткацтва, писанок)”. Його високо оцінили як в Україні, так і за кордоном, альбом витримав аж п’ять перевидань. Саме тоді Ольга Косач взяла собі псевдонім — Олена Пчілка.
Олена Пчілка також займається перекладами світової класики: Овідія, Сапфо, Джонатана Свіфта, Йоганна Вольфґанґа фон Ґете, Ганса Крістіана Андерсена, Віктора Гюґо, Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Миколи Гоголя, а також російських письменників: Алєксандра Пушкіна, Івана Тургенєва, Афанасія Фета, Сєргєя Єсеніна та інших. Згодом виходить перша збірка її поезій “Думки-мережанки” (1886).
У 1879 році родина Косачів переїздить до Луцька і тут Олена Пчілка долучається до місцевого драматичного товариства. Вона пропонує кошти, отримані від вистав, спрямовувати на закупівлю українських книжок для бібліотек. Також у цей час вона починає працювати як видавчиня: 1880 року власним коштом видає “Співомовки” Степана Руданського та кілька своїх перекладів.
Незабаром Олена Пчілка публікує власні вірші та оповідання у львівському журналі “Зоря” — адже на території України, підконтрольній Російській імперії, діє Емський указ і публікувати твори українською можна лише на Галичині. Так письменниця познайомиться з Іваном Франком.
Також авторка відома тим, що буквально створювала нові слова в українській мові: саме завдяки їй ми нині послуговуємося словами “мистецтво”, “переможець”, “променистий”, “палкий” і “нестяма”.
Мода і стиль Олени Пчілки
“Ніколи не була радикалкою-нігілісткою і, бувши вродливою жінкою замолоду, одягалася і зачісувалася, як показувала тогочасна мода і її жіночий інстинкт, щоб виглядати якнайкраще”, — згадувала про матір донька Ольга Косач.
Олена Пчілка була аристократкою, яка вміла зі смаком носити модний на свій час одяг, але водночас вона полюбляла вбиратися у національні строї й одягала у них дітей, чим дивувала оточення. Тоді це абсолютно не було поширеним і, можна сказати, саме письменниця і її оточення перевідкрили український традиційний одяг. Невідомо, чи були б у наш час настільки популярними вишиванки, якби не Олена Пчілка.
“Майже у всіх поміщицьких родинах жінки почали носити національний костюм (малоросійські сорочки), який давно вже не був у вжитку. Професора Драгоманова називають головним винуватцем того, що сталося, і він набув величезної популярності в Малоросії, особливо в Києві”, — йдеться у донесенні Третьому відділу, в якому фіксували настрої у Києві, що, зокрема, призвело до Емського указу.
Олена Пчілка в українських традиційних строях. Суспільне надбання
Ось як згадував про Олену Пчілку Іван Зілинський, мовознавець і фольклорист, коли навідав її у 1911 році:
“Олена Пчілка зробила на нас сильне враження своїм зверхнім виглядом, а ще більше своєю надзвичайною інтелігенцією. Перед нами стояла дуже поважна жінка в силі віку, повна життя та енергії. Дуже симпатичне обличчя, без найменшої зморшки, чорні палкі очі та чорне, наче в ворона, волосся свідчили про її колишню вроду. Ніхто не сказав би, що вона саме тоді почала шістдесят третій рік життя”.
Родина й феноменальні діти Олени Пчілки
У розмові про Олену Пчілку не можна не згадати про її дітей, адже усі шестеро з них отримали чудову освіту й стали видатними діячами та діячками в різних галузях.
Первістком подружжя Косачів був син Михайло, згодом народилася донька Лариса, яка стане всесвітньо відомою як Леся Українка, потім — Ольга, Оксана, Микола й Ізидора.
Зліва — Михайло і Лариса (Леся Українка) в дитинстві й дорослому віці, справа — дорослі Ольга, Оксана, Микола і Ізидора, діти Олени Пчілки і Петра Косача. Суспільне надбання
Освіта дітей і опіка над ними надовго стануть життєвим пріоритетом Олени Пчілки. Вона мала непересічний педагогічний талант, і, як і в домі її батьків, важливу частину освіти дітей становили українська література, фольклор та народні пісні.
Ба більше — саме вона вирішила не віддавати дітей до школи, а навчати їх до певного часу удома, адже письменниця не хотіла, щоб дітей русифікували.
Зліва — Ольга і Петро Косачі з дітьми Оксаною, Ізидорою, Миколою в луцькому помешканні, 1890 рік. Фото справа, зліва направо: Ізидора, Олена Пчілка, Ольга, Оксана та Микола Косачі. 1891 рік. Фото: Тамара Скрипка, Іван Денисюк
Про це так згадувала її донька Ізидора, молодша сестра Лесі Українки:
“Олена Пчілка сама кохалася в українському фольклорі, і в родинному житті її родини все насичене ним. Це замилування в українському народному мистецтві (піснею, орнаментом, різними українськими народними виробами, звичаями та ін.) перейшло від матері й до родин її дітей”.
Зліва направо (перший ряд): Лідія Шишманова (з дому Драгоманова), Олександра Драгоманова, Оксана Драгоманова, Олена Пчілка; (другий ряд): Дмитро (Дімітр) Шишманов, Ізидора і Оксана Косачі, Аріадна Драгоманова. Гадяч, 1897 р. Центр дослідження і відродження Волині
Про стосунки Олени Пчілки й Лесі Українки згадують, що вони однозначно були теплими, але й дещо бунтівне проявлялося в дочці стосовно багато в чому консервативної матері.
Дослідник Максим Стріха говорить, що Олена Пчілка і Леся Українка — тема, що варта дуже сильного романіста і яка, як не дивно, досі в українській літературі не прозвучала з належною силою:
“Насправді це була величезна близькість і водночас виразний конфлікт матері та дочки, які належали до різних поколінь, сповідували різні погляди, мали різне уявлення щодо завдань і потреб українського руху, власне, і мали різний погляд на літературу. Бо ж Леся Українка, безумовно, як письменниця і набагато потужніша, і набагато значущіша, і ту межу народництва і модернізму, на якій Олена Пчілка зупинилася, Леся Українка у своїй драматургії, публіцистиці, в кращих своїх поезіях перейшла”.
Леся Українка напівшанобливо-напівіронічно називала Олену Пчілку “королевою-матір’ю” та “Її величністю”. Ольга, найімовірніше, сприймала це як належне і писала:
“Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я? Може, б стали, але хутчій, що ні. Власне, я завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою”.
Олена Пчілка і Леся Українка у Ялті, 1898 рік. Суспільне надбання
У період 1903—1913 років Олена Пчілка пережила три болісні втрати: несподівано помер старший син Михайло, чоловік Петро та донька Леся Українка, з якою матір була в останні дні. Після цього вона починає працювати ще завзятіше.
Погляди: фемінізм і націоналізм Олени Пчілки
Олена Пчілка була активною діячкою українського жіночого руху і видавчинею першого в Україні феміністичного альманаху “Перший вінок”. Також вона пише одну зі своїх найвідоміших повістей “Товаришки” про емансипованих жінок. У центрі сюжету — дві дівчини, що замість вийти заміж прагнуть вирушити до Швейцарії, щоб здобути університетську освіту й лікарський фах — аж ніяк не жіночий в уявленні більшості тогочасного суспільства.
“Саме персонажок Олени Пчілки вважають одними з перших представниць типажу «нової жінки», характерного для європейського модернізму: ці жінки — вольові, самостійні, прагнуть фахової самореалізації, а не «тихого сімейного щастя» й готові змінювати світ. А у варіанті Олени Пчілки вони ще й палкі патріотки, що бажають працювати на користь української національної ідеї”, — пише дослідниця Ірина Ніколайчук.
Також згадують, що Олена Пчілка була першою українкою, чий чоловік пішов у декретну відпустку. Після народження Лесі вона погано почувалася і лікарі порадили їй відпочинок на курорті, куди вона й поїхала, залишивши немовля на чоловіка. Петро Косач спеціально для цього взяв відпустку на службі.
Олена Пчілка. Суспільне надбання
Щодо політичних поглядів Олени Пчілки — ось як про це згадувала її наймолодша дочка , Ізидора Косач-Борисова, яка стала однією з 16 перших жінок, які навчалися у Київському політехнічному інституті, а згодом опинилася серед політв’язнів сталінських концтаборів, зазнала репресій і вимушено емігрувала до США:
“Ні, мама не була соціалісткою, бо вважала соціалізм утопією. А ось демократкою вона була і на словах, і на ділі. Так само як і ворогом соціальної нерівності мама була все життя і свої переконання завжди висловлювала відверто — не тільки в родині чи в колі друзів, а широко — в громаді, у пресі”.
Українство багато важило для Олени Пчілки, про що промовисто свідчать декілька випадків. На відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві письменниця попри царську заборону принципово виступає українською мовою — єдина з представників підросійської України.
Згодом у складі української делегації Олена Пчілка відправилася до Санкт-Петербурга, де безрезультатно домагалася скасування заборони на україномовний друк і шкільництво.
У 1920-му радянська влада заарештувала сімдесятирічну письменницю за так звані контрреволюційні виступи. Причина була така: під час святкування дня народження Тараса Шевченка в Гадяцькій гімназії Олена Пчілка огорнула погруддя Кобзаря синьо-жовтим стягом, що розлютило місцевого комісара. Коли він зірвав прапор, письменниця стала скандувати “Ганьба!” і всі присутні підтримали її.
За це 71-річна Олена Пчілка потрапила до в’язниці: під вартою два конвоїри показово провели її через усю базарну площу до будинку Ревкому. На сигнал негайно прибули співробітники ОГЧК, але у справу втрутився військовий комісар, який був колишнім боротьбістом, і посприяв звільненню письменниці.
Після арешту Олена Пчілка виїхала до Могилева, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, де працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук, із 1925-го стала її членкинею-кореспонденткою. В ці роки найбільше часу вона присвячує етнографічним розвідкам: 1927 року виходить п’яте й останнє прижиттєве видання альбому “Українські узори”, а 1930-го, перед самою її смертю, — збірка оповідань з автобіографією.
Смерть Олени Пчілки
Коли у 1929 році розпочалися сталінські репресії, Олені Пчілці було вже вісімдесят. Не шануючи віку та здобутків письменниці, її намагалися заарештувати: одного разу в її квартиру на Татарці у Києві прийшли кадебісти і наказали одягатися та йти з ними. Олена Пчілка не зробила цього, адже вже не мала сил підвестися з ліжка — до останнього подиху письменниця була небезпекою для радянської системи.
Померла Олена Пчілка в Києві 4 жовтня 1930-го. Її поховали на Байковому кладовищі поруч із чоловіком, донькою Лесею та сином Михайлом. Похорон був малолюдний: більшість інтелігенції остерігалася переслідувань — щоправда, багато науковців на той час уже опинилися за ґратами, на засланні або в еміграції.
Олена Пчілка на схилі років. Суспільне надбання
Літературознавець Ростислав Семків говорить, що Олена Пчілка довгий час лишалася не до кінця прочитаною і певною мірою забутою. На це вплинуло, зокрема, те, що її талант був “скромнішим, ніж у Кобилянської і тим паче Лесі Українки”, але і для цього були причини:
“Був скромний талант, але була й потужна енергія щось робити: писати, видавати. Не було можливості краще розвинутися: вона закінчила пансіон і вигідно одружилася. Освіта могла бути кращою, середовище могло бути кращим. Не забуваймо про родину та шість дітей, а також вирваність із київського кола.
Одразу після шлюбу вони з Петром їдуть на Волинь. Волинь — це гарно, але це не Київ, не Петербург і не Відень. Тобто немає середовища, де вона могла би розвинутися. Проте у неї точно був талант і вона зробила усе, що могла за тих обставин. За інших — було би краще. Тому в неї досить скромні літературні здобутки, але це все одно важливий голос. Тут читаєш не так, щоби насолодитися мистецтвом слова, а радше задля ідей. Тексти Пчілки — література ідей, і це стосується навіть її дитячої поезії”.
Олеся Котубей-Геруцька, Суспільне Культура
