Південнокорейський режисер Пак Чханук (“Олдбой”, “Служниця”) повертається з чорнокомедійним трилером, який отримав безпрецедентні 100 % “свіжості” на Rotten Tomatoes і показав у новому світлі зірку “Гри в кальмара” Лі Бьонхона. У кінотеатрах України фільм стартує 11 грудня. А вперше стрічку в Україні продемонструють на Київському тижні критики 17 жовтня. Цьому фільму дев’ять хвилин аплодували стоячи гості Венеційського кінофестивалю, де відбулася його світова прем’єра, і саме “Жодного вибору” став кандидатом від Південної Кореї на потрапляння в оскарівську номінацію “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”.
Публікуємо перші реакції критиків на стрічку “Жодного вибору”.
Стрічка Пак Чханука, над якою він, паралельно втілюючи на екрані інші задуми, працював 17 років, є екранізацією роману Дональда І. Вестлейка “Сокира”. У центрі історії — чоловік середніх років на ім’я Ман Су (його грає зірка “Гри в кальмара” Лі Бьонхон), якого раптово звільняють зі стабільної роботи. Після кількох років безробіття, відчайдушно намагаючись зберегти власний будинок та забезпечити сім’ю, чоловік розробляє унікальний план, щоб отримати нову роботу. І план цей полягає в тому, щоб “просто” позбутися будь-яких можливих конкурентів…
Наразі “Жодного вибору” має досконалий рейтинг на Rotten Tomatoes — 100 % позитивних відгуків. Консенсус вебсайту звучить так: “Знятий Пак Чхануком із бездоганною точністю, фільм «Жодного вибору» — це по-диявольському розумне викриття корпоративних перегонів, яке знаходить ідеальне втілення в майстерній, але водночас незграбній акторській роботі Лі Бьонхона”.
Сто відсотків “свіжості” на Rotten Tomatoes трапляються не часто. Тож чим саме так зачепила критиків нова робота південнокорейського майстра?
Видання Time Out пише, що “з гумором, чорнішим за чорну бобову локшину, цей фільм є майстерним кінотвором, який цілком можна назвати шедевром Пак Чханука”.
Своєю чергою, IndieWire називає стрічку “блискучою, кривавою та похмуро-веселою сатирою Пак Чханука на капіталізм”, зазначаючи, що це “рідкісний фільм, в якому відчувається співчуття до протагоніста, але немає вболівання за нього. А еластична акторська гра Лі Бьонхона в ролі Ман Су є ключем до балансування трагікомічного режисерського тону”.
Видатну акторську гру Лі відзначає профільний кінопортал Bloody Disgusting: “Те, що починається як майже пародія на сімейне щастя, повільно перетворюється на похмуро-смішний процес розпаду, сповнений мертвими тілами. Лі Бьонхон майстерно грає відчайдушного чоловіка, який дедалі більше втрачає контроль над ситуацією; цей сім’янин не є вбивцею за своєю природою, але через параною та відчай перетворюється з недолугого аматора на рішучого професіонала”.
А оглядач RogerEbert.com називає фільм Пак Чханука феноменальним і зазначає, що “працюючи з оператором Кім Ухьоном, Пак вкотре створив один із найбільш візуально захопливих фільмів року”, в якому Лі Бьонхон “демонструє найкращу акторську гру у своїй кар’єрі”.
Оглядач BBC у своїй рецензії концентрується на деталях, які допомогли Пак Чхануку створити свій “найсмішніший і водночас найбільш гуманний фільм”.
Зокрема, автор пише: “«Жодного вибору» пропонує все — від постійних хитрих жартів до істеричного метушливого фарсу. Чого лише варта невдала спроба страти, коли музика грає настільки голосно, що потенційний убивця та його потенційна жертва не можуть почути одне одного! Ця сцена є прикладом витонченої фізичної комедії. І Пак кожну сцену наповнює дотепністю, візуальним чуттям та промовистими особистими деталями… Геніальність фільму полягає в тому, що різнорідні елементи в ньому додають щось життєво важливе до сценарію, а жахливі, зворушливі та неймовірно дурні частини одного цілого щільно прилягають одна до одної. І всі вони — аж до фінальної, пронизливо-сатиричної сцени, — підкреслюють ту саму ідею: Пак ніколи не дозволяє нам забути, що його заплямований кров’ю протагоніст колись був звичайним сім’янином середнього віку, який хотів лише одного — добре робити свою роботу”.
Кінокритик The Hollywood Reporter також відзначає важливу роль фізичної комедії у побудові загального наративу фільму, де “химерний гумор дещо знижує пафос і саспенс сім’янина-трудоголіка, доведеного відчаєм до вбивства”. Він підкреслює, що “Лі справляється з фізичною комедією з чарівною незграбністю та залишається міцно вкоріненим на межі між інстинктом самозбереження і наміром вбивати, адже що лишається, коли у нього немає «жодного вибору»”.
Журналіст The Guardian зазначає, що “спершу цей фільм виглядає як комедія про серійного вбивцю або як нічне жахіття сором’язливого офісного службовця, але насправді Пак відмовляється від наших очікувань. Натомість на поверхню виходять інші наративні пріоритети”.
Які саме? Про них влучно пише Screen Daily: “Під комедією та сатирою ховається мінорний лейтмотив. Фільм, безумовно, надзвичайно кумедний, але водночас це зворушливе дослідження відчаю людей, які довго не мають роботи, та безглуздої жорстокості корпоративного світу. А також це попередження. Оскільки штучний інтелект відкушує дедалі більші шматки від ринку праці, кожен із нас може опинитися на місці Ман Су”.
Variety ж називає “Жодного вибору” “сліпучою комедією вбивств” і “майстеркласом контрольованого хаосу”, додаючи, що цей фільм є “останнім доказом у дедалі більшому масиві свідчень того, що Пак Чханук може виявитися найбільш елегантним режисером сучасності”.