Головна Культура

Кураторка виставки “Марія малює” розшифрувала, про що говорять картини Марії Примаченко сьогодні

talentscollection.com

З початку повномасштабного вторгнення росії твори Примаченко набули нової значущості. В найтемніші моменти 2022 року в Національному музеї імені Андрія Шептицького у Львові був представлений проєкт “Дарую Україні”, а в Національному центрі “Український дім” на виставці “Врятоване” глядачі побачили дивом вцілілі твори зі спаленого росіянами Іванківського історико-краєзнавчого музею. Ці виставки стали символічним втіленням незнищенності української культури.

У 2023 році ім’я Примаченко продовжує голосно звучати на виставках як в Україні, так і за кордоном. Галерея Саатчі в Лондоні показала 23 твори української художниці, а “Український дім” до 27 серпня представляє масштабний виставковий проєкт “Марія малює. 100 творів Примаченко”. На цій виставці глядачі вперше побачать сто невідомих картин легендарної художниці, адже ці твори з приватної колекції київського мистецтвознавця Едуарда Димшица раніше ніколи не виставлялися.

Спеціально для Суспільне Культура мистецтвознавиця і кураторка виставки “Марія малює” Тетяна Волошина розповідає на прикладі трьох робіт художниці про те, як війна змінює сприйняття та інтерпретацію.

“Прилетів звір Горинич до Покитогорошка”, 1991
Папір, гуаш, 51,5 × 73,2 см

Надано Тетяною Волошиною / “Український дім”

Для наївного мистецтва характерна особлива емоційна щиросердність, і у творчості Марії Примаченко цей потік почуттів набуває особливої сили. На мою думку, саме тому її твори здатні зворушити душу та викликати щиру емоційну реакцію.

Зокрема, мене особливо вражають роботи, де Марія Примаченко символічно зображує жахи війни — у подобі страшних звірів. Страх набуває форми, і тому його легше перебороти. Саме так у творі “Прилетів звір Горинич до Покотигорошка” багатоголову потвору перемагає архетиповий герой-змієборць. В цій картині акцентується тема боротьби добра і зла (з обов’язковою перемогою добра), яка наскрізною лінією проходить через творчість Марії Примаченко.

“Коник-горбоконик весь світ облітає, всіх людей привітає, їм щастя бажає, миру і сонця”, 1990
Папір, гуаш, 51,2 × 73,4 см

Надано Тетяною Волошиною / “Український дім”

У цій роботі яскраво виражений альтруїстичний світогляд художниці. У своїх декоративних панно Марія Примаченко намагалась виправити потворний світ, зробити його променистим і прекрасним. Саме тому в неї багато своєрідних картин-побажань, де безпосередньо сама художниця або її фантастичні персонажі бажають всьому світу миру, добра та сонця.

Цікавою є і композиція картини: коник-горбоконик, що більше нагадує крилатого жирафа, летить на кобальтовому тлі космосу, який замість зірок рясніє червоними квітками. Це ніби послання зі сповненого квітування світу Марії Примаченко, де не може бути справжнього горя та зла.

“Дарую дорогій армії українську паляницю”, 1988
Папір, гуаш, 62,7 × 85,5 см

Надано Тетяною Волошиною / “Український дім”

У Марії Примаченко є спеціальні твори-подарунки для людей героїчних професій, як-от військових, чорнобильців-ліквідаторів та космонавтів. Про ці особливі присвяти ми дізнаємось із підписів, написаних характерною поліською говіркою на зворотах картин.

Твори присвячені військовим — особливо болісні та особисті для Марії, адже її наречений загинув на фронті під час Другої Світової. Ця пережита трагедія відобразилась і в її хвилюванні за долю рідного сина та парубків-односельчан, що служили в армії. Зв’язок Марії Примаченко із військовими робить ще більш особливим те, що її онук сьогодні захищає Україну в лавах ЗСУ. Творчість Марії Примаченко втілює глибоке почуття поваги до тих, хто ризикує своїм життям. Її картини стають особливими символами вдячності та пам’яті про героїв.

Також цікаво наткнутись у цьому творі на образ “української паляниці”, яка в перші місяці повномасштабного вторгнення стала популярним мемом і досі викликає усмішку у відвідувачів виставки.

Попри оптимізм та вітальну силу, що притаманні творам Марії, у них є тонка поетична задумливість та філософська перспектива, яку складно передати словами, а можна лише відчути. Саме ця непередбачувана глибина і є відзнакою високого мистецтва.