Гостею програми “Точка опори” на каналі «Дом» стала актриса театру та кіно Лариса Кадочникова. У відвертій розмові зі Світланою Леонтьєвою вона розповіла, чому залишилась у Києві, що зрозуміла для себе у цій війні, яка страшна лінія подій переслідує її з дитинства, як вона жила під обстрілами та змогла опанувати свій страх і чи спілкується з родичами та колегами в росії.
Лариса Кадочникова – актриса театру та кіно, лауреатка державної премії України імені Тараса Шевченка, народна артистка України. Працює в Національному академічному драматичному театрі ім. Лесі Українки вже 58 років. У перші місяці війни вона знялася у документальному фільмі Дмитра Томашпольського “Лариса Кадочникова. Війна”.
Актриса розповіла, як з телефонного дзвінка 24-річного шанувальника розпочалась для неї війна, чому вона вирішила залишитись у Києві, незважаючи на життя під постійними обстрілами.
“Це був ранковий удар, який шокував мене. Все наче в кіно. Мій чоловік адвокат – він поводився дуже спокійно і твердо вирішив нікуди не їхати. Звісно, я без нього нікуди їхати теж не збиралася. Я просто не могла без театру, студії, чоловіка і друзів – сама, невідомо куди… тому залишилася вдома. Для мене цей напад з боку росії був шоком. Цей жах проник у мою душу, я довго думала, що це сон, але ні – це була війна”, – ділиться Лариса Кадочникова в ефірі каналу “Дом”.
Напад росії став для Лариси Кадочникової справжнім шоком, проте найгірше було попереду. В центрі Києва, де мешкає актриса, вона опинилась під постійними обстрілами.
“Спочатку було так страшно! Такого страху я не відчувала з дитинства, коли хворіла, а тому я дуже боюся лікарів. В мене був страх того, що я вмираю. Аж раптом, вночі почалися вибухи. Вони були настільки гучними, що здавалося, що стріляють прямо в вікно із автомату. Тоді я справді злякалася і думала, що помру через лічені хвилини. Це продовжувалося кілька днів, а потім я приборкала себе і зрозуміла – який гріх відчувати такий страх! І наступного дня я цей страх забула”, – говорить артистка в інтерв’ю зі Світланою Леонтьєвою.
Лариса Кадочникова наголосила, що приймає вибір кожного українця, який вирішив залишитись чи виїхати з країни, та пригадала своє дитинство під час Другої світової війни.
“Діти не мають чути вибухи, бачити цей жах і відчувати страх за життя. Адже це залишається на все життя! Я була в Києві, коли почалася Друга світова війна. Ми виїжджали до Азії і перебували в дорозі 1,5 тижні, добре пам’ятаю ті білі мішки та як думала, що в них трупи. Я тоді була зовсім крихіткою, та як зараз пам’ятаю, як по приїзду мама мила мене в маленькій ванній – я стояла без одягу, а в цей момент роздався сигнал тривоги. Тоді я закричала: “Війна, війна!” Скільки років минуло, а я досі пам’ятаю той жах і той стан. Зараз все повторилося – я знову згадала дитинство”, – говорить Лариса Кадочникова у програмі “Точка опори”.
Гостя «Точки опори» також розповіла про зустріч з Олександром Довженком та роботу з різними видатними режисерами і поділилась тими емоціями, які відчула, коли вперше за час війни вийшла на сцену рідного театру.
Дивіться програму “Точка опори” зі Світланою Леонтьєвою щосереди о 21:00 на сайті каналу “Дом”, а також на YouTube-майданчику каналу.