Героєм нового випуску програми “Точка опори”, яка виходить щосереди о 21:00 на телеканалі “Дім”, став актор театру, кіно та дубляжу, народний артист України Лесь Задніпровський. У відвертому інтервʼю Світлані Леонтьєвій артист розповів, як живуть актори під час війни, про ставлення до “хороших русских” і російської мови.
Актор Лесь Задніпровський зізнається – він розумів, що в Україні з 2014 року йшла війна, бачив, як приїжджають поранені люди, слідкував за новинами, проте не вірив, що вона може стати настільки масштабною та жорстокою. 24 лютого 2022 року його життя, як і життя мільйонів українців, змінилося докорінно. І зважаючи на всю трагічність, актор впевнений – ця війна має лише один фінал:
– Іншого варіанту, крім перемоги, у нас немає. Бо інакше не буде України, не буде українства, не буде мови. Нічого не буде. І більшість уже зрозуміла, що не можна вести ніяких проміжних мирних переговорів, ніякого замороження конфлікту, тому що воно почнеться знову. Вони ще більше підготуються і зі ще більшою ненавистю за ці свої поразки підуть знову проти нас. Тому вже треба
йти до кінця. До переможного кінця!
Актор підтримує військових і добровольців з 2014 року, про що неодноразово розповідав у інтерв`ю, а зараз і багато його колег за цехом перебувають у лавах Збройних сил України.
– Деякі мої колеги досі воюють, деякі повернулися, коли наші ЗСУ деокупували Київщину. Повернулися, але таке враження, що при першому ж виклику знов підуть. Ніхто не розслабляється. Ось ми зараз працюємо. І знаєте, може, через цю страшну війну немає часу на втому. Мені ж вже не 20 років. Але нема такого, щоб ліг та рученьки склав. Ні. Я бачу, як всі азартно працюють. Ми робимо те, що ми можемо робити в силу своєї освіти, часу, віку. Робимо те, що ми вміємо. Але треба робити це на сто відсотків.
Крім того, Лесь Задніпровський відмічає – війна неабияк впливає на акторів, і тих, які були в тилу, і тих, які повертаються із ЗСУ:
– Можливо, є внутрішнє змужніння. Кажуть, що актори, як діти – ми бавимось, граємо. А тепер я бачу таке, що сивина не на голові, а в душі. Внутрішня зрілість настала в усіх нас. Це вже ми не граємо в щось, ви живемо, існуємо в цих обставинах. І коли доводиться працювати з важким драматичним матеріалом, то він уже легкий. Раніше завжди ставало питання – як це зіграти? Зараз
– такого немає. Тому що реалії настільки страшні, що деяка драматургія виглядає дитячою забавкою у порівнянні з тим, що диктує нам життя.
Також актор поділився думками на тему російської мови в житті та творчості: –
– Нам безумовно потрібен карантин. Треба спочатку звільнитися від чогось, і тоді буде легше. Бо напівмірами ми нічого не досягнемо. Це буде тягнутися як заморожений конфлікт. Це як хвороба, яку не лікують, а придушують пудрою, мовляв, саме розсмокчеться. Не розсмокчеться. Ми занадто довго були толерантні, мирні, дружелюбні, й нам дедалі більше сідали на голову. Якщо ми хочемо зберегтися як нація, непереможна нація, непереможний народ, то нам треба дійсно від цього позбутися якомога швидше.
Зараз Лесь Задніпровський не став би зніматися у кіно, де грали б також “хорошие русские”, навіть ті, які засуджують путіна, адже він не вірить у це поняття:
– Я не вірю в “хороших русских”. Тут теж повинен пройти великий час, великий карантин. За цих обставин я не ставлю собі питання про росіян, навіть не думаю про це. Час покаже. Доживемо — побачимо. А поки треба думати тільки про перемогу!