19 березня 2024 року виповнюється 94 роки українській письменниці — Ліні Костенко. Творчість Костенко вже кілька десятиліть надихає інших митців на власні пісні, фільми, театральні постанови, виставки, літературу тощо.
Суспільне Культура пропонує добірку творів, натхненних віршами письменниці.
Вірш “Перехожий”, Василь Симоненко
Український поет-шістдесятник Василь Симоненко написав вірш “Перехожий”, який присвятив Ліні Костенко. Вперше з присвятою його надрукували в газеті “Літературна Україна” 26 лютого 1963 року.
“Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах — справжня красуня. Він називав її Косталіна. Казав: «Мене нагородила поглядом Косталіна»”, – згадував Микола Сом, який жив із Симоненком в одній кімнаті в гуртожитку.
Перехожий
Присвята Ліні Костенко
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали —
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом —
Шепіт поміж перехожих:
— Що там?
— Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
— Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
Картина: В. Клименко. “Портрет Василя Симоненка”, 1985
Поетична драма “Маруся Чурай” від Київського національного академічного театру оперети
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” побудований на основі легенди про Марусю Чурай — відому українську піснярку. Ту саму, яка нібито написала відомі в народі пісні “Ой не ходи, Грицю”, “Віють вітри”, “Засвистали козаченьки” та інші.
Твір Ліни Костенко про знамениту мисткиню з Полтави часів Хмельниччини також став культовим: його вперше опублікували в 1979 році, але досі розбирають на цитати. Навіть ті, хто не читали, точно чули такі фрази, як “Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі”; “Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!”; “Нерівня душ — це гірше, ніж майна!” тощо.
У центрі оповіді — трагічне кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка. Паралельно також розвивається історична лінія — боротьба українського народу проти свавілля польської шляхти. Літературознавці часто називають цей роман у віршах “художньою енциклопедією історії українського народу ХVII століття”.
Інсценізація “Марусі Чурай” від Київського національного академічного театру оперети — це, як йдеться в анотації, “своєрідна відповідь українських митців на естетичний запит сучасного суспільства про єдину можливість духовного відродження нації як порятунку, як збереження української ідентичності”.
Постанова з’явилася в репертуарі столичного театру 2018 року. Її створив Богдан Струтинський — художній керівник Національної оперети, народний артист України. Це не єдина вистава за творами Ліни Костенко в його режисерському доробку: митець також працював над постановою “Весна і світле воскресіння”.
“«Маруся Чурай» — це, по-перше, дуже гарна поетична річ і глибинний проєкт. Він потрібний для зміни стереотипності театру. Я думаю, що це гімн не тільки поезії Ліни Василівни — нам ще вдалося зробити проєкт, який об’єднав і автентику, і фолк, і велику частку сучасності. І це дуже актуальний проєкт: деякі цитати з нього — це дзеркало сучасного життя України”, — розповів Струтинський в інтерв’ю виданню “Еспресо”.
Пісні
“Неандертальці” у виконанні Jamala
Вірш Ліни Костенко “Неандертальці” надихнув на пісню й Джамалу — українську виконавицю кримськотатарського походження, переможницю “Євробачення-2016” та лавреатку Шевченківської премії.
Співачка обрала для композиції вірш “Неандертальці”, у якому поетеса рефлексує про незрілість людства, яке навіть у ХХ столітті ще не зуміло “душею злізти з дерева”, як наші пращури тисячі років тому.
Джамала випустила пісню 2015 року, а у 2023-му додала її в альбом “Подих”.
“Вечірнє сонце” від Brutto
Поезія Ліни Василівни характерна особливою мелодійністю, яка не залишила байдужими багатьох музикантів. Чи не найвідоміша аудіоверсія її вірша — композиція “Вечірнє сонце” від білоруського панк-рок-гурту Brutto.
Brutto – гурт колишнього соліста проєкту “Ляпіс Трубецкой” Сергія Міхалка. Він виник 1 вересня 2014 року, а реліз синглу “Вечірнє сонце” відбувся 31 грудня 2015 року. Таким чином білоруські музиканти привітали шанувальників з Новим роком.
Лідер гурту Сергій Міхалок у травні 2015 року і його продюсер Антон Азізбекян отримали посвідки на постійне проживання в Україні. З початку війни у 2014 році гурт активно підтримує Україну. Зокрема, в лютому 2017-го на концерті у Гродно рок-гурт присвятив композицію “Гаррі” українським військовим, які загинули на Донбасі.
Окрім цього, вірші Ліни Костенко поклали на музику такі виконавці:
“Фіолет”;
Roxolana;
Сестри Тельнюк;
Віталій Козловський;
Ptakha та інші.
Фільм “Метелик” (2012) режисера Максима Буйницького
“Метелик” — короткометражний фільм режисера Максима Буйницького за мотивами однойменного оповідання з книги “Звірослов” Тані Малярчук. Стрічку зняла у 2012 році Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
“Героїня фільму Жанка за допомогою Бога стає майже ідеальною людиною. І тому Бог звільняє її від важкого буття, перетворивши на метелика. На неї чекає легке безтурботне життя. Та чи прагнула вона саме цього? І чи справді вона на це заслужила?”, — інтригує анотація до кінокартини.
Важливий елемент “Метелика” — вірш Ліни Костенко “Хуртовини”, який виголошує героїня-бібліотекарка на 12-й хвилині фільму. Меланхолійне виконання поезії підсилює фантасмагоричність цього епізоду та вдало доповнює атмосферу стрічки.
Мультимедійне шоу за творами Ліни Костенко
Творчість Ліни Костенко втілюється в нових, щоразу сучасніших форматах. У 2018 році в галереї “Лавра” в Києві відбулося візуальне мультимедійне шоу під назвою Life Must Go On, створене за мотивами творів Ліни Костенко.
Перформанс поєднав живопис, цифрове мистецтво, поезію та музику. Як пояснювали в анонсі, “філософську складову поезії передали візуальні образи цифрового мистецтва”.
“Завдяки новій панорамній відеопроєкції картини можна почути, а музику — побачити. У поєднанні класичних напрямів мистецтва та цифрових технологій народжується нова художня мова сучасного арту. Наш проєкт Life Must Go On — саме про це”, — розповіла директорка галереї Тетяна Миронова.
3D-шоу створили столична digital-група Skilz та львівська художниця Лілія Студницька. До речі, паралельно з цим проєктом у “Лаврі” тоді презентували серію її живопису “Ніч”: за словами авторки, кольорову гаму робіт можна було повністю побачити тільки в темряві.
Оксана Заблоцька, Суспільне Культура
