Ляльки-мотанки сьогодні часто називають одним із символів української культури – їх дарують військовим, використовують у ритуалах, на майстерках, у медіа та навіть у попкультурі. Цьогоріч на “Дитячому Євробаченні” Україну представлятиме Софія Нерсесян із піснею “Мотанка”, що звертається до цього образу.
Однак етнологи зазначають: сучасне уявлення про мотанку значно відрізняється від автентичних народних ляльок. Розповідаємо, як виникла популярна легенда про мотанку, чому дослідники її критикують і як сприймати цю ляльку сьогодні.
Що таке мотанка: поширене пояснення
У сучасній культурі слово “мотанка” пов’язують зі способом створення ляльки — її нібито не шили, а саме мотали: намотували тканину, нитки чи клапті одягу. Відсутність голки пояснюють настановою “не поранити долю”, а сам процес мотання — як безперервний рух енергії.
Цей підхід став основою популярного уявлення про мотанку як оберіг: з визначеним значенням кольорів, набором “типів” (берегиня, крупеничка, нерозлучники тощо) та глибинною символікою.

Як на Чернігівщині жінки майструють обереги на здоровʼя і гарний сон та збирають на ЗСУ. Суспільне Чернігів
Науковий погляд: чого в традиції не було
Етнологиня Марія Куряча у коментарі Суспільне Культура наголошує, що традиційна українська лялька виконувала передусім ігрову функцію, а не оберегову: “Функція ляльки — ігрова, а не магічна (чим є оберіг)”.
Вона також звертає увагу, що техніка створення народної ляльки була простою через побутові умови, а не через сакральні заборони: “Голки і ножиці переважно не використовували для виготовлення ляльки, бо її робили з підручних матеріалів за кілька хвилин. Голка і ножиці могли бути одними в домі, і їх використовували за більшої потреби”.

Лялька-мотанка Марʼяни Олексієнко. Суспільне Вінниця
Куряча підкреслює: слово “мотанка” — сучасне й не засвідчене етнографічними джерелами.
“Не існує жодного джерела, наукової публікації чи роботи, де б до народної ляльки використовували слово «мотанка». Не існує жодного словника, лінгвістичного чи етимологічного аналізу походження слова від «мотати»”, — каже етнологиня.
Тому “традиція мотанок”, яку часто описують у соцмережах, переважно є сучасною реконструкцією.
Звідки взялася сучасна легенда про мотанку
Популярності мотанка набула в 1990-х, коли суспільство шукало нові культурні символи. За словами Курячої, саме тоді сформувався сучасний образ ляльки, який поєднав уривки знань про народні іграшки з новими магічними інтерпретаціями:
“Сучасний образ мотанки сконструйований на основі інформації про народні ляльки, трохи магічного флеру сакральності та сучасної назви «мотанка». Ця сконструйована легенда вже є сучасним фольклором і працює по-своєму”.
Цей образ став частиною міського фольклору: зрозумілим, привабливим, символічним. Саме тому мотанку так легко використовують у громадських ініціативах, волонтерстві та мистецьких проєктах — вона стала емоційним образом, який кожен та кожна трактує по-своєму.

Одна із понад сотні ляльок-мотанок, врятоваих військовими у Бахмуті. Суспільне Луцьк
Сучасні мотанки
Сучасна мотанка стала не лише декоративним символом, а й частиною суспільної стійкості, пам’яті та взаємної підтримки.
У Тернополі представили понад 50 мотанок у національному одязі різних регіонів України — роботи восьми майстринь. Майстриня Тетяна Яциковська, яка створює мотанки понад два роки, відтворює давні борщівські сорочки й переносить їхні елементи на ляльок. “Перш ніж мотати ляльку, я підбираю вишивку, вишиваю… Це дуже маленький хрестик, у нього я вклала багато роботи і часу”.
У Вінниці жінки, які втратили рідних на війні, виготовляють мотанки для українських військових.
У Миколаєві діти та мешканці громад створили понад 130 мотанок, які передали військовим. Вони також додали листи та побажання миру.
Освітяни Херсона збирають колекцію мотанок, серед яких ляльки, що пережили окупацію.
Хмельничанка Леся Дацькова створює патріотичні мотанки та проводить майстеркласи, збираючи кошти для ЗСУ.
Чи є загроза у популяризації вигаданої традиції
Куряча застерігає: головний ризик — підміна понять, коли вигадка сприймається як давня традиція.
“Ризики хіба в тому, що ми підміняємо поняття… Багато людей не можуть зрозуміти, як правильно працювати з джерелами і чому це підміна понять”.
Втім, за словами дослідниці, боротися з образом мотанки як оберега неможливо й не завжди потрібно: “Головне не те, чим він не був колись, а чим він є тепер… Я вважаю, що більше її заперечуючи, ми насправді більше надаємо їй суб’єктності”.
Сучасна мотанка вже стала частиною культури — хай і нової. Тож її варто сприймати як феномен сучасності.
Сьогодні мотанка — це радше символ ніжності, підтримки й пам’яті, а не точне відтворення давньої традиції. Не автентичний архаїчний оберіг, а сучасна народна легенда, яка допомагає людям виразити емоції — особливо під час війни.
Якщо розглядати мотанку саме так, без претензій на “тисячолітню традицію”, вона залишається цінною частиною культури.
Як зробити ляльку-мотанку
Попри те, що образ мотанки є сучасним, її виготовлення — доступний і медитативний процес. Для нього не потрібні голки чи складні інструменти — достатньо шматочків тканини та ниток.

Мотанка “Українка”, автор Тетяна Макарчук. Житомир, травень 2024 року. Фото Тетяна Макарчук/Facebook
Вам знадобляться:
– клаптики натуральної тканини або старого одягу (переважно льон чи бавовна);
нитка (обирайте колір відповідно до того, який сенс вкладаєте в ляльку);
наповнювач (може бути зерно, трава або вата);
– стрічки, шматочки вишиванки для оздоблення.
Інструкція з виготовлення ляльки-мотанки
Скрутіть основу
Зробіть валик із тканини — це буде тулуб ляльки. Наповніть його зерном або травою, якщо хочете надати мотанці значення оберега для дому чи врожаю.
Сформуйте голову
Обмотайте верхівку білою тканиною, шар за шаром, утворюючи голову. Зафіксуйте ниткою.
Зробіть руки
Окремо скрутіть тонкий рулон тканини для рук, вставте під голову та зафіксуйте ниткою на рівні плечей.
Обмотайте хрестом
Якщо робите оберіг, замотайте ниткою хрест на обличчі.
Одягніть ляльку
Додайте спідницю, фартух, крайку, стрічки або елементи вишивки. Кожен елемент і колір може мати символічне значення — підбирайте їх відповідно до побажання чи нагоди.
Важливо пам’ятати: цей спосіб не є реконструкцією давніх обрядових практик, а радше творенням сучасного символу, який майстер чи майстриня наповнює власним змістом.
