24 січня відзначають Міжнародний день освіти. На честь цього свята Богдан Шелудяк, Віталіна Біблів, Аліна Кошарна, Олександр Сугак та Поліна Фролова розповіли, за що люблять свій фах, коли зрозуміли, що хочуть стати відомими, та чи не пошкодували про вибір творчої сфери.
Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»
– За освітою я акторка. Люблю свою професію за можливість бути різною щодня. Акторство дає приміряти на себе інше життя, дозволяє робити те, що тобі не притаманно. Наприклад, торгуватися на базарі, поводитися хамовито, бути смішною. Зізнаюсь, у житті я доволі сороv`язлива, – ділиться Віталіна. – Пам`ятаю момент, коли захотіла стати відомою. Був головний пунктик: мама з татом мають побачити мене по телевізору і, пишаючись, сказати: «О, це наша донька!» А другий момент: я бачила, як поводяться з українськими акторами, інколи це викликало злість, тому мені хотілося стати відомою й довести, що наші вартують кращого! Мій шлях розпочався з дев`яти років кастингів та другорядних ролей. На головні не затверджували, бо казали, що я не медійна. А я запитувала: «То як же стати медійною, якщо мене не знімають?» Але, не здаючись, пробувала і пробувала, аж поки кар`єра не полетіла вгору. Чи були моменти, коли я шкодувала про свою професію? Думаю, це буває в кожної людини, коли не вистачає часу й закінчуються сили. Наприклад, якщо паралельно кілька проектів у кіно, а ще театр. Приїжджаєш додому опівночі й розумієш, що о четвертій ранку вже прокидатися й вирушати на знімальний майданчик. Тоді жалієш себе й думаєш: «Навіщо воно треба?» Але я дозволяю собі побурчати п`ять хвилин, і все. Потім приїжджаю на знімальний майданчик і усвідомлюю: як же прекрасно займатись улюбленою справою та ще й отримувати за це гроші (усміхається).
Олександр Сугак, актор серіалу «Звʼязок»
– Скажу трохи пафосно й романтично, однак вважаю, що є два розуміння: професія і покликання. Після школи я вступив до будівельного технікуму на землевпорядника. І в жодному разі не шкодую про обрану професію, адже це був важливий досвід. Він мені знадобився навіть для театральної карʼєри, – зазначає Саша Сугак. – Однак актор – це покликання, яке мені пророчили ще зі школи (усміхається). Коли читав вірші на уроках, учителі казали: «За тобою сцена плаче!» І попри те, що шукав себе в різних професіях, я повернувся до свого покликання.
Богдан Шелудяк, ведучий шоу «Хто зверху?»
– За освітою я журналіст. Ніколи не шкодував про вибір фаху і навіть працював за професією, – каже Богдан. – Якщо говорити відверто, в підлітковому віці я не розумів, ким хочу бути. Просто хотів у телевізор (сміється). Коли постало питання вступу до вишу, серед доступних були лише університети в Сумах. Подивився спеціальності, які мене могли якось привести на ТБ, й обрав журналістику. Батьки хотіли, аби я став лікарем, але ніколи не нав`язували це. З другого курсу університету я працював. Спочатку на півставки у піар-відділі університету, потім на радіо, а тоді вже на регіональному сумському телебаченні. Оскільки працював за фахом, то в університеті дозволили вільний графік. Викладачі хвалили та йшли назустріч. Після двох років роботи й захисту магістерської звільнився з телебачення. Переїхав у столицю, де спершу теж працював на ТБ. Але з часом згадав про давню мрію бути актором і почав ходити на кастинги. Так потрапив у серіаліті «Київ вдень та вночі». І понеслося… Наразі я і в блогерстві, і на телебаченні, і в кіно. Всі мої прояви пов`язані з фахом, тож ані краплі не шкодую про вибір професії.
Аліна Кошарна, акторка серіалу «Звʼязок»
– До девʼятого класу батьки готували мене до вступу в медичний університет. Та одного дня я повернулася зі школи й сказала, що буду журналісткою, – з усмішкою пригадує Аліна Кошарна. – Ця думка прийшла завдяки вчительці української мови і літератури. Вона взяла мене в шкільну команду на конкурс «Юні журналісти». Ми одразу ж показали хороші результати по місту й надалі завжди займали місце в ТОП-3 конкурсу. Я так надихнулася цим, що вирішила вступати на кафедру журналістики на факультет систем і засобів масової комунікації. І ніколи не шкодувала про обрану професію, адже обрала її самостійно. А ще вона принесла мені втілення багатьох мрій, неймовірні події в класних творчих компаніях і вже згодом роботу акторкою. І хтозна, як склалося б життя, якби я все ж пішла в медичний (усміхається).
Поліна Фролова, акторка серіалу «Голова»
– Я обрала професію, коли мені було 13 років. Відтоді жодного разу не сумнівалась у своєму виборі та не шкодувала про нього. Обожнюю свій фах за можливість дарувати людям емоції, підтримку, моменти для роздумів, – говорить Поля. – Вбачаю в кіноіндустрії велику силу, оскільки люди можуть подивитися на схожі ситуації у фільмі, ніби на себе з боку, і знайти рішення в тому чи іншому питанні. А зараз, під час війни, фільми та серіали можуть дати людям підтримку та сили. Це говорю з власного досвіду. Ситком «Голова» вийшов під час війни, ми хвилювалися щодо коментарів глядачів. Та зрештою всі відгуки були про те, що серіал позитивно вплинув на психологічний стан людей. Я ні за що не хотіла б змінити професію і ніколи про це не думала. Завжди вірна своєму фаху й хочу, щоб він був вірний мені (усміхається).
