“Місія — це особливий контакт із глядачем”, — так описує серію шпигунських бойовиків її головний актор Том Круз. З 22 травня в українському прокаті триває показ восьмої частини франшизи — “Місія неможлива: Фінальна розплата”. Франшиза фільмів із Томом Крузом виросла із серіалу до епічної серії бойовиків.
Суспільне Культура розповідає, як розпочалася одна з найвідоміших франшиз.
Було близько четвертої ранку, десь на південному узбережжі Англії, у готельному номері, коли Крістофер МакКуоррі вперше усвідомив: він стане режисером “Місія неможлива”. Минуло вже понад 12 років, а спогад досі яскравий.
“У мене в жилах похолола кров”, — згадує він. На той момент МакКуоррі та Том Круз працювали над “Гранню майбутнього”: Круз — у головній ролі, МакКуоррі — як сценарист. Усі вже давно спали. “Ймовірно, просто звалилися з ніг”, — жартує він.
Фільм був складним, сценарій — ще складнішим. “Ми з Томом залишилися наодинці, намагаючись розв’язати чергову сюжетну задачу. І раптом я бачу, що в нього визріває ідея”. Потім пролунало: “Ти маєш зняти наступну частину «Місія неможлива»”.
Перше, що промайнуло в голові МакКуоррі, — втома. “Я подумав: якщо просто промовчу, він забуде про це до ранку”, — сміється він. Але Круз — це Круз.
Уже за мить Том вийшов із кімнати, набираючи когось. “Я почув: «Привіт, це Том Круз. Можна Бреда Грея?» — тодішнього голову Paramount”. А МакКуоррі залишився сидіти сам у кімнаті, з ноутбуком і миготливим курсором на екрані незавершеного сценарію.
Розмова була зовсім не про фільм. “Добре, Бред, домовились, зателефоную завтра”, — сказав Том Круз і, поклавши слухавку, звернувся до МакКуоррі: “Ти знімаєш наступну “Місію: Неможливо”. Пропозиція не звучала — було просто виклик. І так усе почалося.
Це був не перший і не останній виклик у франшизі. Через роки, під час зйомок “Фінальної розплати”, МакКуоррі згадував, як опинився всередині гігантської субмарини, що оберталась у дев’ятимільйонному літровому резервуарі води. І це був просто ще один день на знімальному майданчику.
Та щоб зрозуміти хімію їхньої співпраці, слід повернутися ще далі — до “Операція “Валькірія” (2008). МакКуоррі написав сценарій з надією самотужки зняти фільм, але після провалу “Шлях зброї” (2000) опинився, за його словами, в “режисерській в’язниці”. Тому став продюсером — і так почалася його творча історія з Крузом.
“Я вчився режисурі через продюсування”, — каже він. “Коли з’явилася можливість з Томом, я вирішив: йду туди, куди відчиняються двері, й побачимо, скільки пройду. Щоночі я казав дружині: «Все це закінчиться завтра»”. Але не закінчилось.
На зйомках “Місія неможлива:Протокол фантом” Круз вперше покликав МакКуоррі допомогти зі сценарієм. Так і почалася нова глава. Від “Нації ізгоїв” до “Фолаут” і далі — кожен фільм розширював масштаби й емоційну глибину, кульмінуючи в “Фінальній розплаті”.
У цих фільмах сценарій і трюки народжуються просто під час зйомок. “Пам’ятаю сцену з мотоциклами в Африці в «Нації ізгоїв». Ми приїхали — і нічого не працювало, — згадує Круз. — Я сказав: «МакК’ю, просто слідкуй за мною з камерою». Так ми і працюємо”.
Їхній підхід — не просто план, а готовність повністю його змінити. Інстинкт важливіший за структуру. І саме так, крок за кроком, з’являється справжнє кіно.
Приклад — фінал “Нації ізгоїв”. Після серії масштабних сцен усе завершується… пішою погонею й пасткою зі скла. Мінімалізм проти шаблону. І це рішення змінило їхній підхід до фіналів назавжди.
“Ми зрозуміли: не обов’язково вбивати лиходія, щоб завершити історію. Іноді потрібно просто переграти його. Це й стало фіналом — скляна пастка, як на початку”, — згадує МакКуоррі. Так народився “Фолаут”.
І саме тоді з’явилося головне правило серії — жодних правил, крім хорошого сюжету та емоції.
“У Місії немає правил — поки ти їх сам не створиш”, — каже МакКуоррі. Саме на “Нації ізгоїв” і “Фолаут” він і Круз зрозуміли: ця франшиза має власний голос. І треба вміти його слухати.
Відтоді вони працюють саме так — інтуїтивно, водночас підсилюючи емоційне звучання кожного фільму. І щоразу — в новому стилі. Це був принцип, якого МакКуоррі дотримується з першого дня: кожна частина повинна мати інший вигляд.
“Коли глядач перегляне всі чотири фільми, які я зняв, я хочу, щоб він відчув: жоден не схожий на попередній, — каже він. — Це моє шанування фанатів і традиції франшизи, де кожен фільм мав нового режисера”.
І справді: Браян Де Пальма, Джон Ву, Джей Джей Абрамс, Бред Берд — кожен вніс свій стиль. Тож, коли МакКуоррі повернувся для другого фільму, він сказав собі: “«Фолаут» має бути не схожим на «Націю ізгоїв». Перша частина “розплати» — не схожа на «Фолаут». А «Фінальна розплата» — геть інша”. Це додало викликів, але дало і свободу — ставити емоцію в центр, а не стиль.
Круз, озираючись на 30 років Місії, визнає: лише з часом прийшло розуміння, як насправді створювати ці фільми.
“Мені знадобилося три частини, щоб зрозуміти, як продюсувати Місію. Лише після третього фільму я справді відчув, що знаю, як це робити, — каже він. — Тоді все змінилося. Тоді я зрозумів, що Місія — це особливий контакт із глядачем. Емоційний, фізичний. І саме крізь цю еволюцію персонажа, історії та трюків ми й зростали разом з кожним фільмом”.