Упродовж 12 років український актор Микола Надемський зіграв близько 57 кіноролей. Найбільше з’являвся у картинах Олександра Довженка – йому особливо добре вдавалося грати роль ролі другого плану, наприклад у “Звенигорі” або “Землі”. Надемський брав участь у більшовицькому заколоті на київському заводі “Арсенал”, а через 11 років зіграв у однойменному фільмі Довженка. Незважаючи на “чисту” біографію, Миколу Надемського заарештували та засудили як “ворога народу”.
Про акторські та моральні перевтілення, а також ймовірні причини вироку — розповідаємо у матеріалі.
Шлях до слави
Народився в Києві. Батько — вчитель, який через матеріальні труднощі віддав сина вчитися до малярської школи. Та вчився Микола погано, а гроші, призначені на їжу, витрачав на квитки до театру.
Після навчання хлопець вирушив до Москви, а згодом — до Санкт-Петербурга, де навчався в акторки Марії Савіної. До речі, прима народилася у Кам’янці-Подільському та навчалася в одеській школі. З 1915 року працював у Александринському театрі та разом із трупою Миколи Шухміна гастролював у країнах Скандинавії.
Під час Першої світової війни Надемський був мобілізований до армії. Він служив у лейбгвардійському Кексгольмському полку, який під час революційних подій 1917 року приєднався до повстання у Петрограді. У 1918 році полк розформували, а Надемський повернувся до Києва, де на нього чекали нові революції. Зокрема, він стає учасником пробільшовицького повстання працівників заводу “Арсенал”.
З 1920 року він працює на театральних сценах, зокрема є актором Києво-Печерського робітничого театру, пересувного театру “Цукортресту”, театру імені Лесі Українки та низки експериментальних театрів.
У кіно Надемський дебютує у 1925 році, а саме у фільмі “За лісом”, де в кіногрупі українського режисера Арнольда знайомиться з Олександром Довженком. У 1926 році знімається на Одеській кінофабриці у стрічці Володимира Вільнера “Беня Крик” за сценарієм Ісака Бабеля.
Вплив Олександра Довженка
У 1926 році Микола Надемський грає роль продавця зельтерської води у короткометражному фільмі “Ягідка кохання” Олександра Довженка. Ймовірно, вже тоді закладалися підвалини плідної співпраці та, можливо, дружби між актором і режисером.
Наступного року Надемський зіграв роль діда у культовій стрічці Довженка “Звенигора”. Історикиня кіно Лариса Брюховецька публікує спогади актора Петра Масохи:
“Невеличкий на зріст був і Микола Надемський, м’який, зосереджений. До кіно він прийшов з українського театру. «Майстер епізоду», як казали про нього. Йому особливо вдавались образи характерних дідків, за що й полюбився Довженкові — той теж у своїх фільмах полюбляв дідків. Хоч Надемський якось і зіграв велику роль клоуна в «Бенефісі клоуна Жоржа», але хіба може зрівнятися ця роль з образами дідів «Звенигори» і особливо «Землі»?”
Ці стрічки стали найбільш відомими серед акторського доробку Надемського. Згодом він візьме участь у довженківському фільмі “Арсенал”, про події якого знав не з чуток.
Довженко дав Миколі Надемському можливість відіграти одразу дві ролі: чиновника, що запалює лампадку перед портретом Тараса Шевченка, і робітника, засудженого гайдамаками до розстрілу за те, що висадив у повітря панцерник “Вільна Україна”.
Можливо, саме тоді “більшовицький” світогляд Надемського зазнавав серйозних змін.
За всю свою акторську кар’єру Надемський знімався багато: тільки за 1930 рік актор мав ролі у фільмах “Гість з Мекки” Георгія Тасіна, “Взірвані дні” Олександра Соловйова, “Земля” Олександра Довженка, “Мрійник” Григорія Рошаля та декілька інших.
Також працював з режисером Іваном Кавалерідзе у стрічках “Коліївщина” і “Прометей”.
У 1937 році Микола Надемський устиг зіграти у двох своїх останніх фільмах — “Назар Стодоля” і “Соловей”.
Арешт та вирок
Пізньої осені 1937 року по автора прийшло НКВС зі звинуваченням у “контрреволюційній діяльності”.
23 грудня позасудовий орган — “трійка” — Надемського засудив до смертної кари.
За кілька днів радянська влада розстрілює актора як “ворога народу”, а його роль Тараса Шевченка в “Прометеї” вирізають із фільму та знищують.
Чому Микола Надемський виявився під наглядом спецслужб — досі невідомо, адже його біографія не давала жодних підстав для підозр.
“Актор був дуже популярний та затребуваний, дуже багато знімався попри те, що у нього була одна головна роль. Він був дуже помітний — саме таких українців і нищили. Вони були не потрібні тоталітарній сталінській системі. Успішні українці були непотрібні. Взяти, наприклад, Куліша, який боровся за радянську владу. Яка логіка? Логіка — знищити успішного українця, знищити мозок нації, щоб не було нації, щоб всі вважали що вони росіяни. Так само стосовно акторів. Довженко відомий, проте його акторів тільки побіжно згадували”, — коментує долю Надемського кінокритикиня та кіноістрикиня Лариса Брюховецька.
Анастасія Сарапина, Суспільне Культура
Головне зображення: Микола Надемський. ВУФКУ/Довженко-Центр
