22 січня в Україні відзначили День Соборності. Саме цього дня 1919 року на Софійській площі в Києві проголосили Акт злуки УНР і ЗУНР, що засвідчив прагнення українців до політичного об’єднання після століть розділеності. До цієї дати ми підготували добірку з восьми біографій відомих українців. Їхні життєві шляхи відкривають ширший контекст формування нашої культури, боротьби за свободу і збереження ідентичності в умовах заборон, цензури й репресій. Ці книжки допомагають краще зрозуміти джерела тієї внутрішньої сили, яка й сьогодні дозволяє українцям відстоювати культуру і державність. Вони нагадують, що історія твориться насамперед через конкретні людські долі.
«Микола Садовський. Актор, режисер, антрепренер. 1856–1906». Ганна Веселовська
Темпора
Фото: book-ye.com.ua
Біографічне дослідження театрознавиці Ганни Веселовської про ключову постать українського театру — Миколу Садовського (1856–1933). У книзі показано період від народження митця до його утвердження як актора, режисера й антрепренера.
Спираючись на архівні матеріали, мемуари, пресу і приватне листування, авторка послідовно реконструює ранні етапи шляху Садовського: входження в аматорський, а згодом професійний театр; складні й часто напружені стосунки з братами й соратниками; вплив жінок на його життєві й творчі рішення.
Веселовська не проводить різкої межі між особистим і професійним, фіксує суперечності характеру Садовського — його амбіційність, конфліктність і потужні творчі імпульси. Водночас вона уважна до ширшого історичного тла: цензурних заборон, гастрольного побуту, театральної конкуренції, а також феномену популярності української сцени в межах Російської імперії.
«Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму». Олексій Зарецький
Прометей
Фото: vogonbooks.com.ua
Алла Горська (1930–1970) — художниця-шістдесятниця, дисидентка і правозахисниця. Її син, мовознавець і культуролог Олексій Зарецький (1954–2018), упродовж багатьох років збирав архівні матеріали, записував свідчення очевидців і вводив до наукового обігу раніше недоступні документи. Результатом цієї праці стала одна з найповніших реконструкцій біографії Алли Горської, що розглядає її постать у контексті доби й кола однодумців.
Усе свідоме життя Горської — послідовний спротив радянській системі. Вона перейшла на українську мову, хоча не володіла нею з дитинства. У своїй творчості художниця працювала з українськими темами, відновлюючи культурну пам’ять народу. Вона постійно допомагала політв’язням, фінансово підтримувала їхні родини, долучалася до правозахисних ініціатив. Така непохитна позиція поступово звужувала кільце репресивного тиску навколо неї.
У 1970 році Аллу Горську жорстоко вбили. Офіційна версія намагалася покласти провину на її свекра. Те, про що тоді лише здогадувалися, знайшло підтвердження вже в часи незалежної України: до її смерті були причетні радянські спецслужби.
«Генерал Кук. Біографія покоління УПА». Володимир Вʼятрович
Vivat
Фото: book-ye.com.ua
Історик, політик і публіцист Володимир В’ятрович створив найповнішу на сьогодні біографію Василя Кука (1913–2007). Дослідження охоплює ключові події української історії ХХ століття й через постать останнього командира УПА дозволяє побачити досвід цілого покоління, яке виборювало незалежність.
Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук очолив Провід ОУН в Україні, став головним командиром УПА і керівником Генерального секретаріату Української головної визвольної ради. За невловимість і здатність уникати переслідувань радянські спецслужби надали йому оперативний псевдонім Борсук. Утім у 1954 році після тривалого полювання Кука заарештував КДБ. Якщо попередні біографії зазвичай завершувалися на цьому епізоді, то В’ятрович докладно реконструює і саму операцію затримання, і наступні десятиліття життя Кука в умовах постійного тиску, спроб вербування й нагляду з боку радянської системи.
Над книжкою автор працював упродовж двадцяти років, аналізував мемуари учасників визвольного руху, документи ОУН і УПА, розсекречені архіви КДБ, особисті щоденники й листи Василя Кука, а також свідчення сучасників. В’ятрович особисто знав свого героя й провів з ним багато годин у розмовах, записав унікальні свідчення. Завдяки цьому постать Кука постає об’ємно, з внутрішніми сумнівами, болем утрат і послідовною вірою в правоту своєї справи.
Видання доповнене архівними світлинами, фотографіями з медіа та приватних колекцій, а також копіями документів, опублікованих уперше.
«Ловитва невловного птаха. Життя Григорія Сковороди». Леонід Ушкалов
Дух і літера
Фото: duh-i-litera.com
Цю фундаментальну біографію Григорія Сковороди (1722–1794) створив український літературознавець і письменник Леонід Ушкалов, який упродовж десятиліть досліджував життя й тексти філософа. Книжка є спробою відтворити цілісну постать мислителя поза стереотипами радянської традиції, що зводила Сковороду до образу селянського філософа. Натомість Ушкалов показує Сковороду як інтелектуала європейського масштабу, включеного в коло мислителів свого часу. Ушкалов також реконструює широкий культурний, інтелектуальний і соціальний контекст XVIII століття.
Звертаючись до ранніх років життя Сковороди, Ушкалов фокусується на деталях його навчання в Києво-Могилянській академії: умовах студентського життя, одязі, побуті, через які проступає інтелектуальний клімат епохи. Далі автор окреслює службу філософа при дворі імператриці Єлизавети — роботу в придворній капелі, досвід придворної культури, контакти з родиною Розумовських. Європейський період, пов’язаний з подорожами Сковороди, реконструйовано з урахуванням прогалин у джерелах. Повернувшись на батьківщину, Сковорода свідомо відмовляється від кар’єри й соціальних привілеїв, обравши мандрівництво як послідовне втілення власного світогляду.
Окрему увагу в книжці приділено рецепції постаті Сковороди у ХІХ–ХХ століттях.
«Жінки свободи». Марина (Мамайка) Мірзаєва
Vivat
Фото: vivat.com.ua
Дослідниця українського визвольного руху й військовослужбовиця Марина (Мамайка) Мірзаєва розпочала роботу над цією книжкою ще у 2018 році. Однак повномасштабна війна внесла корективи. У результаті з’явилася книжка, в якій біографічні нариси про учасниць ОУН та УПА переплітаються з фронтовими нотатками самої авторки.
Серед героїнь книжки — Олена Теліга, розстріляна у Другу світову; Катерина Зарицька, одна з організаторок Українського Червоного Хреста; Галина Дидик, зв’язкова Романа Шухевича; Ганна (Ружа) Попович, що втратила руку, прикриваючи відхід команданта з криївки та багато інших. Поруч з добре знаними постатями з’являються й ті, про кого збереглися лише уламки біографій або чиї імена були навмисно спотворені радянською пропагандою.
На прикладі цієї книжки особливо виразно проступає безперервність жіночого воєнного досвіду: від учасниць визвольного руху ХХ століття до сучасних захисниць, що нині координують зв’язок, рятують поранених, воюють і гинуть на фронті.
Вероніка Стягайло, літературна оглядачка, бібліографка, історикиня, LB.ua