Фінал національного відбору на “Євробачення 2025” відбудеться вже сьогодні, 8 лютого. Суспільне Культура розповідає про артистів, які потрапили у короткий список. Під сьомим номером у фіналі національного відбору на конкурс “Євробачення 2025” виступатиме Fіїnka з піснею “Культура”.
У своїй творчості співачка, авторка пісень та акторка поєднує сучасну музику з гуцульськими мотивами. Вона стала відомою завдяки унікальному стилю, що передбачає використання гуцульського діалекту, етнічних елементів та гумору.
Матеріал засновано на інтерв’ю та публікаціях Суспільне Культура і Радіо Промінь.
Про Fіїnka
Fіїnka ввірвалась до десятки фіналістів в останньому вагоні, адже зі значним відривом перемогла у голосуванні в “Дії”, де вибирали серед учасників лонгліста.
Її пісня “Культура”, повна гуцульських мотивів, має хук, який користувачі та музичні журналісти порівнювали з піснею Rosalia — Con Altura.
І хоч схожість помітна, ситуація набула такого розголосу, що в неї втрутилася й сама продюсерка нацвідбору на “Євробачення” Тіна Кароль, вона назвала закиди в плагіаті некомпетентними та закликала інших учасників лонгліста вести боротьбу з честю.
Fіїnka брала участь у національному відборі 2023 року з піснею “Довбуш” — тоді вона зайняла 4 місце.
В основі пісень Fіїnka — гуцульська мелодика та тамтешні співанки, які вона вплітає в сучасні аранжування та тексти.
Та що сталося у Fіїnka за ці два роки, поки її не було на нацвідборі на “Євробачення”?
Вона їздила з концертами, а також випускала нову музику, та лише синглами. Серед нової музики — вже звичні жартівливі треки, наприклад пісня на основі сороміцької співанки, з-поміж усіх синглів яскраво виділилась “Колискова”, яка чесно розповідає про хвилювання та труднощі жінки на початку материнства. Тоді пісня виклала жваву дискусію в соцмережах та зібрала неоднозначні реакції.
Окрім музичної діяльності, Fіїnka створила проєкт “Ліжник ТВ”, у якому через сатиру та комедійні сюжети знайомить аудиторію з гуцульською культурою.
Fіїnka про пісню “Культура”
Коли з’явилася ідея моєї пісні “Культура”, я вже розуміла, що подаватиму її на “Євробачення”.
Вона виникла, коли я побачила у гостях ліжник. Ліжник — це взагалі така сакральна річ для гуцулів. Це частина наша великої культури, вони внесені до спадку ЮНЕСКО. Хто не знає, це такий килим з овечої вовни. Він має обрядове та побутове значення й супроводжує гуцулів усе життя. І от я побачила такий ліжник у гостях і на ньому була етикетка з написом “Гуцульщина”.
Я поґуґлила, щоб знайти інформацію про це виробництво, і дізналася, що воно з’явилося в 30-х роках, коли Гуцульщина була під окупацією. Тоді, заради збереження власної культури, гуцульські майстри об’єдналися під гаслом “Свій до свого по своє”. І я подумала “вау”. Якби цього не було, якби люди не об’єднувалися — невідомо, чи була б ця культура і досі жива. Власне, про це я й співаю. Якби цимбали не грали, якби ліжники не ткалися — не знати, чи була б та Fіїnka, і чи була б та колоритна Україна, яку ми зараз знаємо.
Рядок “Свій до свого по своє” був гаслом українських націоналістів. Ним вони заохочували людей об’єднуватися і робити Україну українською. І мені здається, що зараз це актуально як ніколи.
Я кажу не лише про гуцулів, а про кожен куточок України. Але я гуцулка і, звісно, я співатиму від імені гуцулів, адже на цьому побудована моя творчість.
Я співаю “Моя культура”, але моя культура — це моя українська культура. Якщо я приїду в Європу, мені покажуть петриківський розпис, я скажу: “Так, це моя культура, я цим пишаюся”. Я хотіла б поїхати на “Євробачення”, щоб розказати, що попри все ми вміємо об’єднуватися — свій до свого по своє, як у моїй пісні, — і в радості, і в горі. Це для нас зараз як ніколи актуально. Наша культура все одно жиє і буде жити.
Я живу в сучасному світі. Напевно, я стала своєрідним провідником Гуцульщини, руйнівницею стереотипів та міфів, які тривалий час насаджували через телевізор: анекдоти про гуцулів, про зв’язок, що не ловить на смереці. Ми й самі любимо з цього посміятися, але лише тому що знаємо: це далеко від правди.
Я зараз переглядаю огляди єврофанів і бачу, що для них уже не є чимось незвичним почути сопілку чи інші етнічні інструменти. Але гуцульські мотиви — справді унікальні.
Різні виконавці, як-от Go_A, представляли на “Євробаченні” свої регіони, кожен із власним колоритом. Гуцульська музика ж має особливий лад та особливе звучання. І у своїй пісні я використовую характерні музичні прийомчики.
Про участь у нацвідборі-2025
За ці два роки, мені здається, я прожила ціле десятиліття досвіду. Нацвідбір став для мене справжнім поштовхом — таким, як зараз модно казати, “пушем”. Це чудово, що новим іменам дають можливість заявити про себе. Бо під час нацвідбору ти проживаєш за два тижні підготовки стільки, скільки артисти за все творче життя не встигають прожити. По-перше, ти набираєшся досвіду: спілкування зі ЗМІ, як поводитись, що казати, як швидко вчити хореографію, триматися й не втомлюватися.
Після нацвідбору-2023 у мене був масштабний тур “Гуцулія рулить” містами України. Ми доїхали аж до центру країни, виступали в Києві. Тепер Fіїnka виступає з бендом, у нас уже зовсім нове звучання, повністю живе. Все так файно, “гонорово”, як у нас кажуть. Ми й за кордоном були багато разів. Співаємо, пісні пишуться і випускаються, зросла кількість підписників і людей на стримінгових платформах. Усе, що може бути, все відбувається.
Насамперед я прагну розвінчати міфи та шаблони, що нав’язували нам меншовартісне сприйняття себе ще з радянських часів. Друге — нагадати людям, що діалекти — це згадка про те, що наша мова жива, що вона існує.
Українська — це не якась штучна мова з ґуґл-перекладача, вона жива, вона різниться в кожному куточку країни, і вона — це спомин про наше глибоке коріння. Цього не потрібно соромитися. Мова може звучати сучасно, драйвово, файно, вона може бути вірусною — і я це доводжу своїм прикладом.
Зараз як ніколи варто чітко і голосно заявляти на увесь світ, що ми важливі, ми унікальні. Наш народ — це глибоке коріння, самобутність, і ми зуміли пронести це все до наших днів, незважаючи ні на що. Але заодно ми йдемо в ногу з часом, світовими музичними трендами. Отже, ми самодостатня країна з великою культурою.
Участь у нацвідборі — це важливий майданчик для повідомлень, які може почути вся Україна. Це великий професійний досвід, тому що до тебе прикута велика увага ЗМІ, музичних критиків і тут за декілька днів можна навчитися більше, ніж за декілька років.
