Розповідаємо про всі відомі випадки протестів на Олімпійських іграх та кого зі спортсменів за це карали дискваліфікаціями.
Найгучніший скандал Олімпійських ігор-2026 — дискваліфікація українського скелетоніста Владислава Гераскевича. У четвер, 12 лютого, Гераскевича дискваліфікували за намір виступити на Іграх у “шоломі пам’яті”, де зображені загиблі спортсмени внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Приводом для дискваліфікації Гераскевича стало те, що МОК визначив дії українця порушенням правила 50 олімпійської хартії. Воно передбачає заборону будь-якої політичної, релігійної чи расової пропаганди.
Випадок Гераскевича став унікальним в історії світового спорту: чи не вперше атлета покарали дискваліфікацією не через спортивні причини і ще до того, коли відбувся старт за його участі. Водночас в олімпійській історії були й інші випадки, коли МОК карав спортсменів за їхні протести під час Ігор.
Олімпіада-1968, Мехіко; Олімпіада-1972, Мюнхен: салюти “Чорної сили”
Американські бігуни Томмі Сміт та Джон Карлос вибороли “золото” та “бронзу” 200-метрівки на Іграх у Мехіко і провели під час церемонії нагородження акцію: підняли вгору кулаки в чорних рукавичках під час звучання гімну США.
Томмі Сміт та Джон Карлос на подіумі Олімпіади-1968. Getty Images/Hulton Archive
Жест бігунів увійшов в історію як салют “Black Power” (“Чорної сили”). Акція була заздалегідь продуманою: спортсмени салютували у чорних рукавичках, маючи лише одну пару на двох, перебували на подіумі у шкарпетках. Крім цього, Сміт одягнув на церемонію чорний шарф, а Карлос — намисто з бісеру, вшановуючи таким чином пам’ять жертв лінчування через расизм.
У відповідь на цей протест тодішній очільник МОК Ейвері Брендедж, який на мюнхенській Олімпіаді-1936 не заперечував проти нацистських вітань, наказав виключити Сміта та Карлоса зі збірної США та погрожував відсторонити всю американську команду бігунів. У підсумку спортсменів вигнали з олімпійського селища та відсторонили від збірної.
У 1972 році відбувся ще один салют “Чорної сили” на олімпійському подіумі. На цей раз протест висловили бігуни Вінс Меттьюз та Вейн Коллетт: здобули “золото” та “срібло” 400-метрівки, однак розділили між собою найвище місце на подіумі — як знак протесту проти расової несправедливості.
Протест американських бігунів був радикальнішим на відміну від акції Сміта та Карлоса: повернулися спиною до прапору, спілкувалися під час виконання гімну, тоді як Коллетт тримав у руках свої бігові кросівки.
Вінс Меттьюз та Вейн Коллетт на подіумі Олімпіади-1972. Getty Images
“Не можу стояти тут і проспівувати ці слова, оскільки не вірю, що вони правдиві. Я хотів би, щоб це було так. Я вірю, що у нас є потенціал стати чудовою країною, але не думаю, що так і є”, — сказав Коллетт.
МОК охарактеризував поведінку бігунів на церемонії нагородження як “огидну”, покаравши їх пожиттєвою дискваліфікацію. Сам протест менш відомий, ніж той, що відбувся чотири роки за того, через мюнхенський теракт.
Олімпіада-1968, Мехіко: мовчазний протест Віри Чаславської
Ще один протест на Олімпіаді у Мексиці відбувся у спортивній гімнастиці. Чехословацька гімнастка Віра Чаславська під час виконання радянського гімну просто опустила голову на знак протесту проти окупації своєї країни військами СРСР.
Позиція Чаславської була пов’язана з тим, що у серпні 1968 році до Чехословаччини вторглися радянські війська, окупувавши територію країни. Спортсменка натомість мала чітку антирадянську позицію і через окупацію країни була змушена ховатися у лісі, а також там готуватися до Ігор у Мехіко, що відбулися у жовтні.
Гімнастка Віра Чаславська. Getty Images/AFP
МОК не дискваліфікував Чаславську — натомість це зробив прорадянський уряд Чехословаччини. Гімнастці закрили двері у спорті, заборонили виїзд за кордон, внаслідок чого вона була змушена працювати прибиральницею аж до Оксамитової революції — лише після цього її регалії було поновлено, а вона стала радницею президента Вацлава Гавела зі спорту та соціальних питань.
Олімпіада-2004, Афіни; Олімпіада-2016, Ріо-де-Жанейро: протести проти ізраїльських дзюдоїстів
У 2004 році іранський дзюдоїст Араш Міресмаелі вибув з олімпійських змагань. За офіційними документами, причиною стало перевищення ваги на 2 кг, проте сам спортсмен публічно повідомив, що його вибуття — політичний протест, пов’язаний з відмовою змагатися проти суперника з Ізраїлю.
Згодом Міраесмаелі став очільником федерації дзюдо Ірану, однак під його керівництвом організація отримала відсторонення у 2018 році — за майже ідентичний інцидент. Тоді Міресмаелі тиснув на дзюдоїста з Ірану, щоб той знявся з чемпіонату світу і уник сутички проти представника Ізраїлю.
У 2016 році МОК зафіксував як порушення олімпійських цінностей поведінку єгипетського дзюдоїста Іслама Ель Шахабі. Той відмовився тиснути руку супернику Ізраїлю, однак отримав формальне покарання і від збірної, яка відправила його додому окремо від делегації.
Єгиптянин Іслам Ель Шахабі відмовляється тиснути руку ізраїльському дзюдоїсту. Getty Images/Toshifumi Kitamura
Як пояснив згодом Ель Шахабі, це рішення він ухвалив під тиском фанів у соціальних мережах. Останні вимагали від нього не проводити сутички з ізраїльським дзюдоїстом, оскільки це, на їхню думку, “ганьбило б” іслам.
Олімпіада-2016, Ріо-де-Жанейро; Олімпіада-2020, Токіо: схрещені руки Феїса Лілеса та Рейвен Сондерс
Інший протест Ігор у Ріо-2016 — жест ефіопського марафонця Феїса Лілеса. Перетинаючи фінішну лінію, бігун схрестив руки над головою — продемонструвавши таким чином жест солідарності з народом оромо — найбільшої етнічної групи країни, що протестував проти уряду Ефіопії.
Феїса Лілеса з перехрещеними руками на фініші марафону Ігор у Ріо-де-Жанейро. Getty Images/Olivier Morin
На пресконференції Лілеса повторив цей жест та пояснив причину протесту: “Ефіопський уряд вбиває оромо, забирає їхні землі та ресурси. Мої родичі у в’язниці. Якщо говорити про демократичні права — їх вбивають”.
МОК розпочав розслідування проти Лілеса, але не встиг накласти санкції до завершення Ігор. Сам спортсмен не повернувся до Ефіопії через страх переслідувань на батьківщині і впродовж двох років жив у Сполучених Штатах, проте згодом повернувся у країну.
Той самий жест, але з іншим контекстом показала штовхальниця ядра Рейвен Сондерс. На Іграх у Токіо у 2021 році вона, перебуваючи на церемонії нагородження, схрестила руки у формі букви “X” на подіумі, пояснивши це як підтримку всіх пригноблених людей.
МОК розпочав розслідування щодо порушення правила 50 спортсменкою, однак розгляд справи призупинили після раптової смерті її матері. Санкцій проти американської легкоатлетки не наклали.
Олімпіада-2024, Париж: політичний меседж на накидці бі-гьорл зі збірної біженців
Афганська бі-гьорл Маніжа Талаш, яка виступала на Олімпіаді-2024 за збірну біженців, була дискваліфікована зі змагань через політичний меседж на накидці. У третьому танцювальному батлі афганка продемонструвала свою накидку, на якій було написано “Free Afghan women”(“Волю афганським жінкам”).
Маніша Талаш була дискваліфікована з Олімпіади-2024. AP/Abbie Parr
За рішенням суддів Талаш програла батл та не вийшла у груповий етап змагань. “Talash була дискваліфікована за демонстрацію політичного гасла на своєму одязі під час батлу групового раунду Олімпіади-2024”, — цитує організацію CNN.
Маніжа покинула країну після того, як Афганістан у 2021-му році захопили таліби. З того часу вона живе в Іспанії, де продовжує займатися брейкінгом професійно.
“Я покинула Афганістан не тому, що боюся талібів чи не можу жити в країні. Хочу зробити все, що можу, для дівчат в Афганістані, для свого життя та майбутнього, для всіх”, — сказала Талаш перед початком Олімпійських ігор-2024.
Олімпіада-2022, Пекін; Олімпіада-2026, Мілан: Владислав Гераскевич
Єдиний спортсмен, який потрапив до списку двічі. Причому не через дії своєї країни, а країни-сусіда.