Головна Кіно

Найкращий фільм франшизи з часів оригіналу 1987 року: огляд фільму “Хижак: Дикі землі”

Хижак, як персонаж, міг би стати жертвою корпоративних інтриг всередині 20th Century Studios та нерозуміння корпоративними менеджерами куди саме розвивати всесвіт. Однак в особі режисера Дена Трахтенберга інопланетний мисливець нарешті отримав гідного майстра, який, схоже, добре розуміє куди рухати франшизу далі та поважає спадщину класичних фільмів серії. Що у “Здобич” / Prey 2022 року, що в анімаційному фільмі “Хижак: Вбивця вбивць” / Predator: Killer of Killers Трахтенберг гарно вловив, чому саме людям подобається спостерігати за кланом Яутжа. У стрічці “Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands режисер продовжує розвивати власне бачення вигаданого всесвіту, не забуваючи при цьому розважати глядачів. Заразом він вкотре доводить, що правовласники недарма довірилися саме йому в питанні повернення Хижака до сучасного глядача.

Дек (Дімітріус Колоаматангі) – молодий представник клану Яутжа, якого родичі вважають занадто слабким та негідним життя. У нього вірить лише його брат Квей (Майк Хомік). Щоб довести власну цінність, Дек вирішує вполювати одне з найнебезпечніших створінь – монстра Каліска, якого боїться навіть його могутній батько. Молодий мисливець вирушає у подорож на планету Генна, повну небезпечних істот. Його неочікуваним компаньйоном стає андроїд Тіа (Ель Феннінг), яка втратила ноги у сутичці з Каліском, проте знає багато про особливості флори та фауни Генни.

“Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands – це один з тих фільмів, які можуть здатися дещо банальними у виконанні. Зі самого початку головному герою дають зрозумілу всім мотивацію – самоствердження та помста. Подорож швидко йде не за планом, тому йому доводиться виживати майже ні з чим на планеті, де майже все прагне його вбити. Адаптація, пошук союзників, полювання на монстрів – усе це ми бачили багато разів.

Однак Трахтенберг з командою не приховували, чим саме надихалися. В різних сценах уважний глядач зможе побачити відлуння пригод Конана-варвара, “Книги Ілая” / The Book of Eli та багатьох інших відомих творів. Навіть для відчутних реверансів у бік гри Shadow of the Colossus місце знайшлося. Знімальна команда майстерно використовує кожен омаж і джерело натхнення, проте до прямого копіювання ніколи не вдається. І по-справжньому цінним “Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands стає при розумінні контекстів, в яких фільм використовує всі свої запозичення.

Адже саме цей фільм дозволяє нам повноцінно подивитися на світ очима Яутжа, що сталося вперше у франшизі. Світогляд Дека має принципові розбіжності з нашою мораллю та загальною етикою, однак саме ці розбіжності й роблять з нього цікавого головного героя. За “людяніший” бік історії в стрічці відповідає Тіа, однак і в цьому елементі є дещо цікаве. Тіа – синтетик корпорації Weyland-Yutani, через яку почалися майже всі біди у серії “Чужий” / Alien. Цей факт, до речі, обережно підводить нас до потенційної нової частини Alien vs. Predator, але я зараз про інше.

З головних героїв виникає чудовий і незвичайний тандем, в якому можна побачити лише окремі частки людяності, переважно вони оперують власною системою цінностей. На небезпечній Генні інакше не вижити. До того ж фільм гарно вибудовує процес вивчення Деком особливостей місцевих небезпек і дивних переваг. Ще дужче перейнятися головними героями дозволяє видатна акторська гра. Дімітріус Колоаматангі мав у своєму арсеналі лише рухи тіла, адже голову Дека створили у цифровому форматі. А Ель Феннінг грає безногу героїню, що також накладає на актора додаткові вимоги. І так, без сюрпризів тут не обійдеться.

Що ж до самої планети Генна, то Трахтенберг та його команда спеціалістів з візуальних ефектів створили справжнє диво. Світ “Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands – це не просто фон, а повноцінний персонаж фільму. Від випалених пустель, де вітер здіймає неоновий пил, до гротескних боліт – кожна локація виглядає як витвір мистецтва. Операторська робота Джеффа Каттера перетворює пейзажі на живописні картини, сповнені потойбічної краси та прихованої загрози. Це, безперечно, найгарніший фільм у всій франшизі, який у плані візуальної величі легко конкурує з найкращими науково-фантастичними епосами.

І ця краса потрібна для контрасту з неймовірною жорстокістю екшен-сцен. Бойова хореографія в стрічці – це вищий пілотаж. Кожен бій має власну логіку, вагу та тактильну віддачу. Трахтенберг знімає екшн чітко, без зайвої метушні камери, дозволяючи глядачеві насолодитися кожним рухом, кожним ударом та кожним винахідливим використанням технологій Яутжа. Хоча фільм має рейтинг PG-13, він балансує на межі, пропонуючи напрочуд брутальні та криваві сутички, які за своєю інтенсивністю не поступаються оригінальному фільму 1987 року.

Звісно, не все ідеально. Амбіції Трахтенберга розширити всесвіт іноді грають проти нього. Спроба “олюднити” Хижака, зробити його вразливим та зрозумілим протагоністом, може не сподобатися старим фанатам, які сумують за мовчазним та нещадним монстром з минулого. Фільм іноді занадто сильно покладається на пафос, а деякі тональні зсуви не завжди працюють. Останнє, до речі, не стосується гумору: він в стрічці завжди доречний та обережно дозований, тому викликає приємні відчуття та не руйнує жодну зі сцен.

Всі дрібні недоліки тануть на тлі того, наскільки впевнено, стильно та захопливо знятий “Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands. Ден Трахтенберг довів, що він є одним із найкращих жанрових режисерів сучасності, який вміє поєднувати видовищність блокбастера з душею авторського кіно.

“Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands – це не просто черговий фільм про Хижака. Це смілива, ризикована та несподівано зворушлива науково-фантастична пригода, яка бере найкраще від франшизи та виводить її на абсолютно новий рівень. Це розумне розважальне кіно, яке цінує свого глядача, його час та думки. Тому “простота” історії – це лише поверхневий рівень. Адже створити щось настільки якісне, продумане та видовищне потребує величезних ресурсів і талантів. І дуже добре, що у команди все вийшло.

“Хижак: Дикі землі” / Predator: Badlands – це не лише найкращий фільм франшизи з часів оригіналу 1987 року, а також й видовищний та стильний науково-фантастичний бойовик, які виходять далеко не кожного року. Готуйтеся до головного полювання року.

Микита Казимиров, Межа