Давид Стеблюк – цілеспрямований мрійник з невеличкого міста Березне Рівненької області. З самого дитинства він знав, що народжений для сцени. І в шоу «Неймовірні дуети», яке виходить на Новому каналі, йому випала нагода проявити себе! Під наставництвом Олі Полякової 26-річний Давид розкрився не лише як автор пісень, а й потужний вокаліст.
– Я професійний актор, музикант, ведучий, а ще займаюся волонтерською діяльністю. За 2024 рік ми разом з командою зібрали близько 700 тисяч гривень для ЗСУ. Зараз працюю в Рівненському театрі ляльок, а перед цим – у драмтеатрі. Також веду 900-тисячний TikTok одного з українських брендів. Однак головною для мене є музика. Кілька років тому ми з друзями грали в стилі андеграунд, якось написали альбом за тиждень, – ділиться Давид Стеблюк. – Прийшов на шоу, бо мені є що сказати. Я багато пишу і не боюся висловлювати те, про що думаю. І дуже хочу, щоб мої пісні почули інші.
Давид готовий вигризати перемогу та показати всій країні, на що він здатний заради мрії.
– Вважаю, що лагідної конкуренції, як і лагідної українізації, не існує (сміється). Тому буду боротися до кінця. З самого дитинства розумів, що моє місце на сцені. Я пишу пісні, які описують те, що відбувається навколо. Це дуже рефлексивні твори. Якщо раніше моя музика була про любов і метеликів у животі, то тепер вона сумна, моментами навіть депресивна. Завжди дуже запарююсь над текстами пісень і сподіваюся, що глядач відчує це. На перший погляд здаюся дуже романтичним, таким собі героєм-коханцем. Але насправді вибуховий. Я поліський Прометей, який горить зсередини.
Дуетна робота Давида з Олею Поляковою подарувала юнаку квиток у грандфінал «Неймовірних дуетів», який відбудеться наживо в ефірі Нового каналу у жовтні. Та чи вдасться музиканту захопити серця глядачів?
– Під час зйомок я зрозумів, що ми з Олею на різних полюсах у музиці. Вона порадила свій варіант пісні, але я запропонував створити щось нове. Вночі за три години написав пісню. Олі сподобалося! Я дуже хвилювався перед живим виконанням. Тим паче з треком, який написав під час участі в проекті. Боявся забути текст на сцені і стати шматком дерева. Але зібрав волю в кулак, бо розумів: це мій єдиний шанс проявити себе тут і зараз.
