В ефірі телеканалу «Інтер» вийшло інтерв’ю з народною артисткою України Наталією Бучинською. У програмі «Моя історія» співачка розповіла про те, де зустріла початок повномасштабного вторгнення, чому відмовилась залишати свій дім, а ще – як змінилося її життя за понад два роки.
Доленосне рішення. Наталія Бучинська зізналася, що на початку повномасштабного вторгнення в неї був страх і нерозуміння, що робити далі. Потім з’явилося відчуття: треба продовжувати виконувати свою роботу в Україні.
«24 лютого, коли все почалось, я з вікна бачила вибухи, – розповідає співачка. – В перший момент настільки була шокована – розуміла, що це велике безумство, починати тут війну. Спочатку був страх: не знала, що робити, як робити. Чоловік – військовий, з першого дня вторгнення одягнув форму, взяв зброю і пішов захищати Україну. А мені казали: «Виїжджай». Але я категорично не захотіла цього робити. Чому так? А як це пояснити своєму чоловікові та людям, які пішли захищати країну? Кого вони захищають? Будинки? Ні, вони захищають живих людей. Я це дуже гостро відчуваю, що кожен захисник на передовій захищає мене особисто, і я не маю права опускати руки. Я повинна виконувати свою роботу. Повинна жити тут і підтримувати людей. Тому що сила України – це наш народ».
Нова українська пісня. На думку Наталії Бучинської, з початку повномасштабного вторгнення почалося справжнє відродження української естрадної пісні. І представники культури повинні нести високу планку, бути моральними авторитетами:
«Артист виконує не тільки розважальну місію. А тим паче зараз, під час Великої війни, артист є взірцем для глядача – вселяє віру, підтримує, виконує розвиваючу місію. Настав час плекати, рекламувати, любити і розвивати своє, як роблять усі цивілізовані країни. В першу чергу, Україна і українці мають думати за себе».
Але на хвилі нової української пісні виявилося чимало музичних творів, які потрапляють в ротації, тільки тому, що ці пісні звучать українською мовою.
«До вокаліста має бути головна вимога: він має вміти співати, – вважає пані Наталія. – Ти ж не будеш дивитися на танцівника, який, навіть, ноги не може підняти? Вокаліста теж одразу видно, якщо він не сховався за ширмою фонограми. Одна з вимог, що в мене з’явилась останнім часом і до себе, і до інших артистів – не визнаю фонограми. Їжджу з концертами зараз виключно з музикантами, які працюють «живцем». Навіть, не уявляю, як можна вийти на сцену із «Жоржинами» під фонограму. Тобі весь зал співає, а ти така красива стоїш і просто відкриваєш рота, як риба».
Життя без пробачень. Співачка відмітила, як змінилися життєві принципи та власні установки під час повномасштабної війни.
«Ціную життя тепер і зараз, – сказала вона. – Завжди була строга до себе, а зараз стала ставитись ще прискіпливіше до оточення та власної поведінки. Неможливо бути посередині. Середини немає: ти або на боці добра, або на боці зла. Не розумію людей, які наживаються на війні. Не розумію людей, які підтримують вбивства з боку росії. Не збираюсь, навіть, їм пробачати. Зараз я стала дуже категорична. І в діях, і в словах».
З вірою в перемогу. Наприкінці 2023 року у співачки вийшла нова пісня «Чекаю вдома». Зараз на неї створили кліп, в якому знялася донька Наталії Бучинської.
«Ця пісня – уособлення української жінки, матері, дружини, дочки, яка чекає свого чоловіка з фронту, – каже артистка. – Я дуже хочу, щоб усі захисники були живі і здорові. І з цією піснею я також «чекаю вдома». Вірю, що пісня може й рятувати. Недавно почула історію про те, як в роки Другої світової війни в одної жінки було багато синів і всі вони повернулися живими додому. Її запитали: «Як так сталося?» Вона відповіла: «Я весь час молилася, і не тільки за своїх синів. Я молилася за всіх». Так і я, кожен день молюся за кожного, за всіх нас, за тих, хто на передовій. Молюся, щоб якомога швидше була перемога».
Зараз на кожен концерт народної артистки збирається повна зала глядачів. В темні часи люди завжди шукають тепло, любов, підтримку, надію і віру. І завжди отримують це від співачки:
«Я пишаюся тим, що я – українка. Дякую, що я з вами і дякую, що ви зі мною. Разом ми сила, разом ми єдині – дивимося в одному напрямку, не опускаємо руки, віримо. Ми повинні виборювати і боротися за Україну. Зараз наші погляди мають бути в один бік, в бік якнайшвидшої перемоги».
