Співачка, акторка театру та кіно, очільниця Театрального центру “Слово і голос” Наталія Половинка стала гостею нового випуску програми “Точка опори” на телеканалі “Дім”. Вона поділилася своїми думками про відродження традиції українського співу та розповіла про свою роботу з дослідження духовних християнських пісень, які з часом були втрачені в Україні.
Артистка нещодавно повернулася з Італії, куди їздила з виставою-показом “Розмова птахів” за Григорієм Сковородою. Зранку перед показом вони з командою потрапили на аудієнцію до Папи Римського.
“Нас з Оксаною Караванською посадили в перший ряд просто коло самого Папи. Я вам так скажу… я була проти всіх тих замирень, того що діялося, що робив Ватикан до цього. Але я ж не можу не чути неймовірної тиші серед тисячі людей, ця тиша не фізична, неземна. Тут інше. Абсолютна дуже жива тиша, серед якої ллється чуттєве нетутешнє світло. Це йде від самого початку служби. А в кінці я шепнула Оксані, що Папа не говорить про Україну, згадавши, всі свої образи на нього. Як тільки я про це сказала, він замовчав і одразу змінився — зіщулився і сказав італійською: “Брати і сестри, моліться за муки України”. Це було сказано так, що у нас бризнули сльози і з серця, і з очей. Я побачила ту глибину молитви і глибину страждання цієї людини за те, що діється, і глибину благодаті, яка йде через нього”, – розповіла артистка.
Мисткиням навіть вдалося озвучити свої прохання Папі. Наталія Половинка зауважила – вони стосувалися лише наближення перемоги України:
“Своє я навіть в соціальних мережах написала. Сказала йому: “Моліться Папа. Моліться за перемогу України, щоб відвернути світову війну”. Він моментально змінився весь. До моїх слів посміхався, був радісний і раптом змінився. Його погляд став далекий, наче дивився у вічність, і став дуже суворим. Строго подав мені руку. І хоча мені казали, що Папі руку треба тиснути, а не цілувати, я не могла. Я припала. Тому що в моєму серці було дуже велике розчулення і велика милість. Я бачила як моментально через нього йде настільки велика і строга молитва”.
За словами артистки, цей досвід навчив її думати та підходити до багатьох речей інакше. Зокрема, у її життєвій справі:
“Я усвідомила, що благодать божа, те, що робить Бог – це зовсім не справа людська. І навіть, якщо людська – Папа може і помилятися на будь-чию думку: його чи нашу. Але через нього йде дуже сильна молитва за цей світ. Тому кожен має робити своє діло. Якось я попросила Нателлу Шавадзе та Вікторію Козловську, які з моєї команди, щоб вони допомогли пояснити акторам те, що я від них хочу. Тоді Нателла запитала: “За що ви бʼєтеся?”, а Віка сказала: “Не можна боятися”. Вони сказали 2 важливі речі не тільки для сцени, але і для кожного з нас: за що я бʼюся – треба постійно виясняти і тоді не буде місця страху. Чому нам дають мало зброї? Чому мені пишуть всі друзі з Європи: “Миріться”. Вони всі приймають рішення зі страху. А так не можна! Треба постійно виясняти за що ти бʼєшся і служити цьому”.
