Львів’янка Я Тоня – нове ім’я сучасної української музики. Співачка активно випускає композиції, а нещодавно презентувала пісню “Ким я стану?”. Це внутрішній діалог артистки із собою в період трансформацій, які відбувалися з нею під час формування її особистості.
В ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь співачка Я Тоня розповіла ведучій Ксенії Івась про історію створення пісні “Ким я стану?”, співпрацю з лейблом Ірини Горової, а також поділилася тим, як на неї впливає війна.
Ти презентувала пісню “Ким я стану?” Це вже твій п’ятий реліз. Що для тебе особисто він означає?
Передусім ця пісня — мій внутрішній діалог із собою. Тому що дуже багато ситуацій з мого життя впливають на розвиток моєї особистості і я розумію, що це все будує з мене когось. Час від часу я ставлю це запитання та даю собі відповідь на нього — ким я є зараз і що на мене вплинуло.
Наприклад, на мене особисто дуже вплинула війна. Я почала дуже цінувати життя, а особливо дякувати тим, хто мене захищає. Втрата дуже рідної для мене людини поставила сім’ю на перше місце. Зараз я багато часу проводжу з родиною. Також на те, ким я зараз є, дуже вплинуло моє розбите серце. Тож періодично я собі ставлю це запитання, відповідаю на нього, а цього разу я відповіла на нього піснею.
На питання “Ким я стану?” ти знайшла відповідь?
Я переконана, що це питання потрібно ставити собі постійно та відповідати на нього, приймати себе таким, яким ти є, — з усіма недоліками, які ти, можливо, не приймаєш у собі. В мені це є і коли я відповідаю собі на запитання, ким я є або ким я стала, — я приймаю всі неприємні для мене мінуси. На ще одне таке питання я відповім за кілька років у своїй наступній пісні.
Як створювали цей реліз і хто ще доклав руку до появи пісні “Ким я стану?”?
Насамперед я хочу подякувати саундпродюсеру Захару Борисенку (ZAKHAR BO), з яким ми сиділи вдвох і придумували мелодію та аранжування. В нашій творчій співпраці також брав участь мій менеджер і креативник Сем Мамедов, із яким разом придумуємо відеороботи під мою творчість. Упродовж кількох зустрічей утрьох ми придумали гарний концепт і підв’язали пісню до моєї історії. Захар дуже цікаво її розкрив у новому звучанні, тому що попередня моя робота “Коли ти поряд” має більше попзвучання. А в композиції “Ким я стану?” ми додали Захарове гітарне соло, і я вважаю, що ним він поставив у цій роботі свій підпис.
На YouTube вийшло лірик-відео, в якому я якраз веду цей діалог із собою. Мене там дві — одна “я” себе слухає, а інша — співає. Відео створив Тимофій Самолюк (Tim Selfgate), він приїздив на зйомки з Рівного. Ми розпочинали роботу о п’ятій ранку і все робили самотужки.
Я Тоня — так могла б себе назвати Тоня Матвієнко або будь-яка інша Тоня. Чому ти обрала для себе саме цей псевдонім?
Він зі мною ніби був увесь час. Спершу я була Тоня Сова, тому що мене так назвала моя подруга: ми з нею переписувались вночі й вона назвала мене совою, бо я не сплю вночі та пишу їй повідомлення. А потім я вирішила, що я — просто Тоня. Під час знайомства з людьми кажу: “Я — Тоня”, і я так само хочу знайомитися зі своїм слухачем. Моє ім’я — Я Тоня, і я, наприклад, хочу розказати, ким я стану, чи Я Тоня — “Так звучить мій спокій”.
Як ти вважаєш, що тобі потрібно зробити, щоб Я Тоня впізнавали всі, щоб ніхто не перепитував, яка Тоня, а щоб всі одразу розуміли, про кого йдеться, коли звучить “Я Тоня”?
Думаю, що я в доброму сенсі маю вплинути на українську культуру. Я маю бути однією такою маленькою піщинкою, яка в гарному симбіозі вплине на українську культуру та на її розвиток. Тому що нам є куди рости й дуже хочеться, щоб цей ріст був дуже свідомим, щоб наша музика була розумна і її не можна було просто слухати й танцювати, тому що тебе качає, а щоб цю пісню можна було відкрити й без музики, просто її прочитати — і так само б серце твоє качало, йокнуло і щось би відгукнулось.
Я дуже радію тому, як зараз розвиваються українська музика та культура, але є багато попсової музики, написаної дуже швидко, необдумано й з простими римами. Своєю творчістю я хочу показати, що можна писати попмузику більш усвідомлено і вона так само може звучати всюди, качати, а ще — давати можливість подумати.
Ти розпочала свою творчу кар’єру нещодавно. А чому вирішила зробити це одразу зі співпраці з лейблом?
Взагалі це було настільки спонтанним моїм рішенням, але воно дуже чудесне. Я поки жодного разу про нього не пошкодувала. В мене є друг — репер OTOY, ми з ним дружимо вже багато років. І коли я дала послухати йому свої пісні, йому все дуже сподобалось і він весь час говорив: “Давай до нас на Pomitni”. А я трішки не вірила в себе. Я не вірила в те, що лейбл може взяти до себе в команду артиста-початківця. Коли я познайомилась з Іриною Горовою, вона сказала, що трек справді класний і їй подобається.
В мене був день народження 10 лютого, а у Слави в цей день був сольний концерт в клубі Atlas у Києві. Звісно, що я свій день народження святкуватиму на сольному концерті друга. Я прийшла туди, а в кінці концерту він мене привітав зі сцени та попросив, щоб я виконала свою пісню. Він знайшов мінус, написав до мого саундпродюсера — все сам організував. Я була шокована! Заспівала цю пісню і вона дуже сподобалась людям, які потім прийшли в мій Instagram-профіль і багато хто мені написав, що їм подобається моя музика. І тоді ми вже почали спілкуватися з лейблом і вирішили спробувати співпрацю.
Мені Pomitni подобаються не тим, що вони можуть мені якось допомогти, — мені цей лейбл подобається тим, що він мене і мою музику приймає такою, якою вона є. Це не той лейбл, який буде диктувати свої умови, і який скаже: “Це залетить, а це — не залетить”.
Це один з найцікавіших періодів мого життя, тому що я знайомлюся з величезною кількістю дуже цікавих людей і бачу, як вони на мене впливають. Думаю, наступна пісня “Ким я стану?” буде дуже цікава.
Олена Кірста, Суспільне Культура
Фото: Я Тоня. Радіо Промінь / Лілія Лилик
