Напередодні Нового року відома українська співачка і політик Оксана Білозір дала ексклюзивне інтерв’ю для наших читачів, в якому розповіла про себе, про творчу та депутатську діяльності.
– Багато наших артистів робили спроби зайнятися політичною діяльністю, але досить швидко йшли з політики. Ви, напевно, найміцніший горішок. Що приваблює Вас у депутатській роботі?
– Моя мистецька робота ніколи не була виключно розважальною. Вона завжди мала громадянське звучання, так як базувалася на збереженні наших традицій, на українському мелосі.
Звичайно ж, всі мої пісні були українською мовою, бо я постійно говорю, що ті артисти, які співають українською мовою – є найкращими політиками, адже вони творять національну культуру, зберігають українську автентичність і стають тим фундаментом, на якому будується держава і формуються цінності, що об’єднують людей, які проживають на цій території.
І навіть, якщо взяти наших молодих виконавців (а мені дуже цікаво було побувати на M1 MusicAwards 2017, щоб їх подивитися і послухати), то вони дуже успішно представляють і використовують нові тенденції і нові технології сучасної музичної індустрії, які також базуються на народній творчості.
Так само починала працювати колись і я: вивчала і використовувала народну музику, шукаючи свою власну ідентичність для ідентичності своєї країни. Для мене це було надзвичайно важливо, бо я виросла в такій сім’ї: в мене батько був політичний в’язень, і ще тоді моє життя було вимушено пов’язане з політикою.
Тому в мене це все плавно відбулося: мистецька робота перейшла в громадську, а згодом в політичну. І я себе до цього готувала, це не було випадковим бажанням: ще займаючись творчістю, вступила на стаціонар та закінчила Дипломатичну Академію при МЗС України, здобувши ще одну вищу освіту – магістра зовнішньої політики і дипломатії.
Я готувала себе до того, щоб розширити коло можливостей: щоб оволодіти політичним інструментарієм та спілкуватися з суспільством в політичній сфері. Якщо раніше я говорила мовою музики, мовою душі, то сьогодні я маю можливість спілкуватися політичною мовою, але зрозумілою і прийнятною для людей. Але червоною ниткою, яка пройшла через все моє життя, є відданість своєму народу та культурі. Маючи відповідний багаж знань і можливостей, сьогодні я хочу відпрацювати на політичній стезі ту любов і довіру, що отримала від людей.
– Наскільки сумісна творча діяльність із громадсько-політичною?
– Для мене це фактично одне і те ж, різниця лише в інструментах, які застосовуються. Пісня – це найближчий шлях до людської душі і серця, а слово – потужний інструмент, за допомогою якого можна роз’яснювати, переконувати, мотивувати. Це дуже важливо, особливо зараз, коли в гібридній війні проти України застосовуються різні технології маніпуляції свідомістю.
Та й взагалі, якось так виходило в моєму житті, так Бог покладав, що моя творчість згодом дуже допомагала в громадсько-політичній роботі.
Наприклад, я стала волонтером-переговорником з визволенням наших полонених на Донбасі військовослужбовців, бо за часів СРСР два рази перебувала в Афганістані під час бойових дій, щоб творчістю піднімати бойовий дух солдат, щоб мотивувати їх, бо якщо тут вже виступає жінка, то значить не так все погано і страшно. Це були тривалі відрядження, під час яких я познайомилася з багатьма молодими хлопцями-українцями, які сьогодні є ветеранами Афганської війни, які до сьогодні мене пам’ятають і поважають. «Афганці» присутні на цій війні із нашого і з того боку, тому на початку переговорів саме завдяки цим контактам вдалося встановити довірливі відносити, знайти спільну мову і почати обміни. Багато в чому, саме завдячуючи цим контактам мені, разом з СБУ, у співпраці з іншими волонтерами-переговорниками, вдалося визволити з полону понад 300 наших хлопців.
Після Афганістану, після величезного досвіду спілкування з різними людьми в умовах бойових дій, я була морально готова і до переговорів, і до поїздок на «нульовку» (прим.: нейтральна, неконтрольована сторонами територія), де проводився обмін і до самого обміну, зустрічі наших героїв, хоча повірте, це дуже складно психологічно, бачити в якому вони стані, покалічені, виснажені і знаходити потрібні слова, коли ти зустрічаєш їх щойно з полону.
Тобто, всі ці інструменти, як і мій досвід, поступово спрацьовують в моєму житті в потрібному напрямку. Я сама цьому дивуюся і безмежно щаслива.
– Чи не вбиває депутатська діяльність в жінці жінку?
– В політиці не повинно бути жінок і чоловіків, мають бути ефективні і самодостатні особистості, які самостійно створили себе, поклали певну цеглинку в розбудову своєї держави чи громади: своєю економічною, творчою чи громадською діяльністю. І які відчули, що на певному етапі життя мають можливості і бажання відпрацювати свій досвід і довіру громадян у політичному контексті. Тому я не роблю поділ на чоловіків і жінок, а розрізняю хто ефективний, хто є носієм певних цінностей, які я поділяю, і готовий ці цінності відстоювати.
– На Ваш погляд, чи є справедливим вислів «Коли говорять гармати, музи мовчать»?
– Я не поділяю цю тезу, бо у нас є власний досвід, який її спростовує. І під час майданів, коли мистецтво було одним із ключових чинників натхнення і духовного піднесення людей, і зараз, під час неоголошеної війни, коли митці працюють для нашим воїнів, сильно їх мотивують.
І знову ж таки, це все є в мені – це той клубок, який ми зараз розмотуємо. Як кажуть: «В усміхнене обличчя стрілу не пускають».
– Як часто до Вас звертаються за допомогою? Найяскравіший випадок.
– Постійно. Таких випадків дуже багато, причому зверталися незалежно від того, чи є я депутатом, чи ні. В міру можливостей, я намагаюсь не проходитимимо, адже перед очами євангельський образ, коли мимо людини, яка просила напитися води, їжі, прихистку, пройшли мимо, а в кінцевому підсумку тому, хто пройшов мимо людської біди, Господь сказав: «Це Я був тоді на твоєму шляху, ти Мене не бачив, тепер і Я тебе не бачу».
Хоча звернень дуже багато, і про матеріальну допомогу, і скарги на дії правоохоронців, і їх не можливо всі задовольнити, бо депутат не є розпорядником бюджетних коштів, так само, як і є відповідні рішення Конституційного суду, що забороняють депутатам втручатися в розгляд конкретних кримінальних справ.
Взагалі, у нас в суспільстві дещо викривлене розуміння функцій депутата, ключове завдання якого – законотворчість. На жаль, це ті реалії, з якими ми живемо в молодій державі, де продовжується формування правової культури,правоохоронних інституцій.
Що вразило найбільше? Важко сказати відразу, але дуже запам’ятався випадок, коли до мене звернулась родина трохи старше середнього віку, з проханням допомогти врятувати життя їх єдиної новонародженої доньки, яка була сонячною дитиною (прим.: сонячними називають дітей з синдромом Дауна) і крім низки хвороб, мала порок серця. Лікарі відмовлялися проводити операцію, бо не вірили в успіх. Я тоді звернулася до головного лікаря однієї з відомих клінік, який погодився допомогти і особисто прооперував дівчинку. Мене надзвичайно вразила глибока віра цих батьків, їх мудрість, християнська Любов, щастя від того, що їх дочечка буде жити, хоч вони розуміли, наскільки їм буде важко в наших умовах.
– Чи є у сильної жінки слабкості?
– «Сильна жінка» – дуже відносне поняття, це має бути цілеспрямована особистість. Але жінка завжди повинна залишатися жінкою, бо у неї є особлива відповідальність- їїсім’я, ті традиції, які вона передати, як Берегиня.
Бо сильна жінка несе світло усвоїй родині, на своєму робочому місці, світло в українській державі, якщо громадяни мають можливість це світло бачити. Оце головна роль жінки, і сила в тому, щоб це світло було, щоб його тримати у своїх долонях і серці. Щоб мати можливість його ретранслювати, а решта все від Лукавого.
– Що Вас дратує в людях?
– Брехня.
– Наскільки гостро Ви сприймаєте критичні висловлювання на Вашу адресу?
– Раніше сприймала, як будь-яка нормальна людина. Але згодом зрозуміла, що не варто носити це все в собі, тримати у серці. Є така притча: Повзе світлячок, дивиться, а за ним повзе гадюка. Світлячок виліз на дерево, гадюка полізла за ним. Світлячок виліз на саму високу гілку, а гадюка все одно за ним повзе. Тоді світлячок обертається і каже: «Гадюко, ти все одно світлячків не їси, чого ти за мною лізеш?», а гадюка і каже: «Ти мене просто дуже сліпиш».
Тому потрібно просто продовжувати робити свою справу. У моєму житті завжди постійно були і є моменти, коли поширюється різна неправда, фейки щодо мене і моєї сім’ї. І дуже часто мої друзі, які це бачать і боляче сприймають,запитають, чому я не «даю їм по рукам», а я відповідаю: «Хто вони такі і що мені з того?». У мене свій шлях, я ним іду, і не варто зупинятися, щоб втрачати дорогоцінний час реагуючи на провокації.
– З чим найчастіше доводиться боротися? Як жінці, як людині.
– Найважче, це бути послідовною тайти своїм шляхом: впевнено, переборюючи всі перешкоди. Ісус сказав, що дорога до нього терниста і вузька. І якщо ти вибираєш цю тернисту дорогу, то маєш розуміти, що будуть перешкоди, випробування. А найважче випробування у житті – це терпіння. Тому часом потрібно вміти вичекати, не «метатися» в сторони, і Господь обов’язково покаже правильний хід, розчистить твою дорогу. Головне – вірити в свою мету, йти до неї, бути щирим і послідовним.
– Чи вистачає Вам того часу, що залишається на сім’ю?
– Мої діти вже дорослі, тому у мене немає зараз такої потреби рано вставати і варити кашку, вести в садочок, школу. Це вже,власне, турботи моїх дітей. Але я завжди рада з ними зустрічатися (роблю це по можливості у вихідні), готувати обіди, особливо влітку. Відпочити разом на природі, посмажити шашлик, поплавати у річці. Зимою ж у нас є багато традиційних свят.
А щоб приділити час сім’ї, потрібно, щоб і сім’я мала можливість цю увагу прийняти. Враховуючи наш шалений ритм життя, доводиться такі моменти виловлювати один для одного, але вони – найбільше щастя.
– Найдивовижніший момент у Вашому житті.
– Народження двох синів.
– Чи плануєте сольний концерт?
– Так, 27 лютого 2018 року у Національному палаці мистецтв «Україна» відбудеться мій концерт «Народжена Україною». Запрошую!
– Чи була у Вас цікава новорічна історія? Або просто приємний спогад.
– Майже кожного року є своя цікава історія, емоції, які запам’ятовуються надовго. Для мене сам факт настання Нового року – це вже велика радість, якою хочеться поділитися з рідними, друзями, зробити їм приємні сюрпризи.
– Ваші побажання читачам «TV-Парку».
– Будьте оптимістами, живіть позитивними емоціями! Щиро бажаю читачам «TV-Парку» вибудовувати свої високі цілі і мати можливості їх досягати! З наступаючим Новим роком!
Наталія КРЯЖ