Головна TV

Олександр Печериця: Ні в кого військового досвіду немає, але запал був

Відомий актор театру та кіно Олександр Печериця дав відверте інтервʼю ведучій програми “Точка опори” Світлані Леонтьєвій. В ефірі каналу “Дім” артист пригадав, як вирішив долучитися до лав ЗСУ, розповів про розлуку з дружиною та сином і про страх життя під жорстокими обстрілами.

З перших днів повномасштабної війни Олександр Печериця записався до тероборони і зараз захищає Україну в ЗСУ. Артист пригадує – ввечері 24 лютого мав їхати до Львова із театральною виставою, але доля вирішила інакше. Перші дні Олександр Печериця думав, чим може бути корисним своїй країні, а вже 26 лютого записався в ТрО.

“Я радився з колегами. Одні вже були в черзі у військкоматі. Вже збиралися групи небайдужих киян із мисливською зброєю — ні в кого військового досвіду немає, але запал був і дуже були рішуче налаштовані. Я вирішив зганяти у військкомат, щоб зі своїм другом служити в одному підрозділі. А людей стільки! Такі черги! Я побачив їхні очі, опинився в атмосфері такого драйву, запалу, підключився до цієї енергії, і мені стало світліше. Не знаю, що це було. Може, адреналін. Тоді я видихнув і зрозумів, що все — я прийшов і буду тут стільки, скільки треба, – пригадав Олександр Печериця в інтервʼю Світлані Леонтьєвій. – Я навчився розмежовувати. Все, що стосується війни і моєї в ній участі — це певне реаліті-шоу чи якась гра. Потім я “відкладаю джойстик” і йду в театр грати у виставі. Так, напевно, простіше для моєї психіки”.

Той момент був непростим для актора ще й тому, що його дружина вирішила виїхати з сином із країни, а він не міг їх вивести, особисто гарантуючі безпеку.

“Страшенно нервував. Я знав, що їй буде непросто, бо, коли ми навіть разом з малим десь їздили, це було важко. Ми сперечалися через це, але вона прийняла рішення поїхати. У мене були вистави, тож я не міг, – коментує артист у програмі “Точка опори”. – Зараз я їй дуже вдячний, тому що вони в безпеці. Я не знаю, як би почувався, якби мій син і моя дружина були тут, де хтось може їм нашкодити. Напевно, це стало ключовим аргументом, щоб піти в тероборону, бо я не знайшов, що ще мені робити в перші дні війни. Треба було прийняти хоч якесь рішення”.

Підрозділ, в якому служив Олександр Печериця у перші дні був під Києвом, а потім всіх перевезли у Харків, який був під постійними ракетними ударами. І це для захисників  стало справжнім викликом.

“Я відчув страх і вміння його підкорювати. Я навчився з ним жити. Коли хтось говорить, що не боїться, він або бреше, або придурок. Всім страшно, і це абсолютно нормально. Страх — це здорова річ, яка допомагає нам вижити і стати сильнішими. З ним треба вчитися домовлятися”, – розповів Олександр Печериця про відчуття від перебування у Харкові.

Проте, за словами актора, страх – це не єдина складність перебування на фронті.

“Ще неможливість усамітнитися – там дуже мало можливості побути на самоті. Весь час чимось зайнятий. Ще бракує рідних, особливо сина, – розповів Печериця в ефірі каналу “Дім”. – Мамі я довго не повідомляв про таке рішення. Мовчав, бо знав, що прирікаю їх на переживання і безсонні ночі. Я, звісно, розумію, що інакше близькі не можуть реагувати. Врешті-решт сказав. Спочатку розповідав, що я на полігоні, потім — що ми тут охороняємо дві бібліотеки. Їй так було легше, а я вже був на Харківщині. А потім вона зрозуміла, що я їй брешу”.