Верховна Рада трьома сотнями голосів затвердила будівництво Національного меморіального кладовища за Києвом на Одеській трасі. Рішення ухвалене в другому читанні і остаточно, попри сльози, прохання, клопотання і мітинги родин загиблих.
Новий закон повністю суперечить іншому закону, ухваленому навесні, яким було затверджене будівництво Національного меморіального військового кладовища у Биківні. Попередній документ навіть не був ветований президентом, просто був не підписаний. Законотворця не бентежить ні те, як ця ситуація виглядає з точки зору Конституції, ні з точки зору моралі.
Щодня наші військові повертаються з фронту на щиті. Герої віддають життя, зокрема і за ваше, недорогі депутати, право жити в мирному Києві. Очевидно українські військові надто добре воюють, оскільки вам начхати на війну і думку родин загиблих.
Проти будівництва Національного меморіального кладовища на Одеській трасі виступили батьки загиблих на «Азовсталі». Це родини наших трьохсот спартанців, які 86 днів билися у найбільш щільному оточенні в історії воєн. Без їжі, води, достатньої кількості зброї, обстрілювані з води, суші та повітря. Уявіть морально-психологічний і взагалі фізичний стан цих сімей, їхній рівень травматизації! Вони закликали, просили вас, депутати і міністри, про мінімальну повагу до їхніх загиблих чоловіків і синів.
Після похорону стає трішки легше, людина починає приймати втрату. Рідні багатьох загиблих не мають такої “розкоші”. Полеглі герої, найрідніші цих сімей, досі лежать в рефрижераторах і в урнах у квартирах рідних.
Багато хто не дочекався від держави обіцяного Національного меморіального військового кладовища і поховав дітей там, де була змога.
Зневага до національних героїв – огидний жест. Історія нас вчить, що за таке завжди приходить розплата. Хто зна, можливо і трьомстам мудакам, які ухвалили сьогодні аморальний і ненормальний закон проти родин наших загиблих трьохсот спартанців, доведеться зливати воду з батерей, щоб мати склянку води на день.
