Озеро Синевир (Морське Око) – найбільше і найкрасивіше озеро Українських Карпат, що розкинулося посеред смерекового лісу на висоті 989 м над рівнем моря.
Воно вважається перлиною Карпат і є найцікавішим об’єктом Національного парку “Синевир”. Його водне дзеркало має площу 4-5 га, середня глибина 8-10 м, а максимальна досягає 24 м. Температура верхнього шару води влітку не нагрівається більше 18°C, а на глибині 2-2,5 м температура опускається до 10-13°C. глибинні шари води і влітку, і взимку мають однаково низьку температуру – близько 4°C.
Чисті води озера дуже полюбилися райдужної форелі. Майже весь час вона проводить далеко від берега. А невеликі рибки гольяни невпинно плавають біля берега в пошуках їжі. Також в озері водиться багато раків.
Береги озера круті, а місцями навіть обривисті. Навколо водойми ростуть столітні ялиці і ялини. На східному березі височіє 13-метрова скульптурна композиція, яку виготовили з червоного дерева закарпатські скульптори М. Санич та І. Бродін. Дві казкові фігури, що зустрічають гостей над озером, – це Синь і Вир, колись мешкають в цих краях. Це їх любові присвячено Синевирське озеро, за переказами, через них воно тут і з’явилося.
Давним-давно жив в цих краях багатий граф, у якого була дочка Синь. Одного разу він вирішив відправитися в ліс, щоб перевірити, чи добре працюють його лісоруби, а Синь попросилася сходити з ним. Поки граф розмовляв з дроворубами, дочка вирушила на прогулянку. Вона повільно йшла лісом, рвала квіти, як раптом до неї донеслися чудові звуки сопілки. Синь захотілося з’ясувати, звідки доносяться ці мелодійні звуки, і незабаром вона вийшла на луг, на якому в оточенні пасуться овець сидів пастух Вир. Вона попросила його зіграти їй ще раз, і так до пізнього вечора. І вони стали таємно зустрічатися все частіше. Коли батько дізнався про таємне захоплення дочки, він був в обуренні і заборонив зустрічатися з пастухом, але це не зупинило закохану дівчину. Старий граф пригрозив юному хлопцеві, що стратить його, якщо той не залишить у спокої його дочку, але він не злякався цих погроз. Тоді старий граф наказав убити пастуха Вира. Слуги зіштовхнули на чекав кохану хлопця величезний валун, а прийшла Синь, побачивши, що сталося з її коханим, сіла біля його кам’яної “могили” і гірко заплакала. Її сльози затопили галявину, а незабаром і сама дівчина зникла в обіймах синіх вод великого озера. Місцеві жителі назвали озеро на честь закоханих – Синевир.
