До повномасштабної війни Валерія служила у Державній прикордонній службі, керувала пресслужбою Донецького прикордонного загону, який базувався в Маріуполі, згодом працювала у пресслужбі ДСНС, а 24 лютого 2022 року мобілізувалася в полк «Азов».
5 травня, коли на заводі «Азовсталь» вже точилися пекельні бої, наречений-прикордонник Андрій Суботін в польовому шпиталі зробив пропозицію Валерії, і вони побралися, обмінявшись обручками з фольги, які змайстрував Андрій. Через два дні після одруження військовий загинув на території заводу.
«Ти три дні був моїм законним чоловіком. І цілу вічність ти – моє кохання. Мій рідний, мій турботливий, мій мужній… Ти був і є найкращий. Мені лишилося твоє прізвище, твоя любляча родина і спогади про щасливий час разом», – ці слова за кілька тижнів до виходу з «Азовсталі» Нава написала у своєму блозі.
Валерія потрапила у полон під час виходу українських військових з “Азовсталі” 16 травня 2022 року. ЇЇ утримували у колонії в окупованій Оленівці.
Фото з Валерією Карпиленко після звільнення опублікував на своїй сторінці в соцмережі захисник Маріуполя Дмитро Орест Козацький.
Моя Нава ❤️ pic.twitter.com/YPkebt6Eer
— Орест (@kztsky) April 10, 2023
Речниця полку «Азов» Маріанна Хомерікі сказала, що поки не може повідомити про стан захисниці, подробиці будуть згодом.
Нагадаємо, напередодні, у понеділок, 10 квітня, з російського полону звільнили 100 наших бійців — 80 чоловіків та 20 жінок. Дев’ятеро — офіцери, усі решта — рядовий та сержантський склад. Майже половина з них мають важкі поранення, хвороби або зазнали катувань. Наймолодшому — 19 років. Звільнені військові обороняли Маріуполь, Бахмут, Гостомель, Чонгар, острів Зміїний, ЗАЕС та ЧАЕС.
