У родині Анастасії Місюри вже двоє чоловіків віддали свої життя в боротьбі за незалежність проти російських загарбників. Старший брат Олексій Чернявський на псевдо “Мирний” загинув під час евакуації поранених на “Азовсталь”. А у серпні цього року не стало і рідного брата чоловіка Анастасії — Олександр Місюра з позивним “Бухгалтер” був бійцем 3-ї окремої штурмової бригади. Обидва полеглі воїни родом з Херсонської області, тут вони народилися. Їхні рідні хочуть поховати Олександра та Олексія саме на Батьківщині.
“Мирний” загинув дорогою на “Азовсталь”
У своїй родині Олексій Чернявський був середньою дитиною: зі старшою сестрою Олександрою різниця три роки, з молодшою Анастасією — 7. Всі вони народилися і виросли у селі на Херсонщині. Батьки багато працювали, аби забезпечити велику родину, тож Олексій з Олександрою доглядали за молодшою сестрою. Анастасія згадує, вони багато часу проводили разом.
“Вчили мене кататись на велосипеді. Льоша біг поряд і постійно повторював: “Я поряд”. Ми разом грали в “доньки-матері”. Коли підросли, він зацікавився спортом, тож вдома обладнав турніки і бруси й змушував мене займатись з ним. А я так пишалась тим, що так корисно і класно проводимо час. Потім у мене з ним зʼявилась любов до мотоциклів. Ой, з якою гордістю я злазила з його мотоцикла в центрі нашого села, де завжди було багато моїх однолітків”.
Анастасія
Про брата Анастасія каже, Олексій був стриманим, добрим, спокійним та з дуже класним почуттям гумору. Проте не на жарт сердився, коли Анастасія гуляла з хлопцями, у вихованні молодшої сестри він був найголовнішим, навіть батьки прислухалися до Олексія.
Його військове життя почалась зі строкової служби, потім приблизно рік працював в охороні, далі — АТО. Там отримав поранення ноги, але цивільним Олексій побув не довго — у 2017 році приєднався до “Азову”.
“А я тим часом переїхала із села в Херсон, там познайомилась зі своїм чоловіком. У 2018-му народила доньку Іринку. Хрещеними батьками взяли сестру та брата, і це було наше найкраще з чоловіком рішення”.
24 лютого 2022 року родина Анастасії прокинулася о 4-й ранку, бо у доньки підвищилася температура — стовпчик термометра показував 39 градусів.
“Чоловік відкрив новини й почав нервуватися, казав, що росія почала заходити на наші території. Я не повірила, але через кілька хвилин почулися перші вибухи. Потім полетіли гелікоптери, з яких біля Антонівського мосту висаджувався російській десант”.
Це Олексій Чернявський. Його намалювала Анастасія
Так родина Анастасії опинилася в окупації. Періодично їй вдавалося поспілкуватися з братом, який боронив Маріуполь. Олексій писав, що у нього все добре, їжа є, вода теж. Востаннє брат написав сестрі 14 березня: “У нас все нормально, їжа є, ми не мерзнемо, інтернет поганий, тому буду відповідати, як буде зв’язок”.
А потім Анастасія дізналася, що 20 березня брат загинув. Це сталося під час евакуації поранених на “Азовсталь”.
Олексій Чернявський хотів врятувати друга, тож сам визвався тримати йому голову в кузові машини, а в той час літак поряд скинув бомбу.
Тіло “Мирного” поки невідомо де. Анастасія ще у травні минулого року здала ДНК, але збігів поки і досі немає.
“Після новини про смерть брата ми вирішили виїжджати з окупованого Херсона. Знадобився місяць, щоб знайти безпечний шлях. Нас зупиняли на дев’ятьох російських блокпостах. Нам дуже пощастило в той день: в одній машині їхала сестра з трьома дітьми, а в другій — я з чоловіком і донькою, і нас мало перевіряли, бо недалеко йшли бої, тому більшість блокпостів були порожні. А вже через тиждень виїжджали батьки чоловіка разом з братом, то їх і виводили з автівки, і роздягали, і телефони перевіряли. І блокпостів вже було на порядок більше, здається десь 25”.
У старшому синові я бачу Олексія
Олександра Сватінюк, старша сестра Олексія. Різниця між ними 3 роки. Каже, в дитинстві вони були завжди разом.
“У школі, коли Льоша був у п’ятому класі, на Новий рік я переодягнула його у Вєрку Сердючку. Він тоді майже виграв у конкурсі на найкращий новорічний костюм. Нам так сподобалося, що ми переодяглися на Різдво і ходили селом колядували”.
Олексій у ролі Вєрки Сердючки
Олексій був хрещеним батьком старшого сина Олександри, у хлопців різниця у віці 15 років. Він завжди купував малому якусь іграшку, якою і сам був би не проти погратися. Вони разом збирали літаки з конструктора Lego, грали у дитячу залізницю або просто машинками.
“Син завжди чекав брата у гості й дуже радів, коли ми приходили до нього”.
“Мирний” із старшою сестрою. Тут йому 4 роки
Ще Олексій любив тварин, у нього завжди жив вуличний котик, і часто не один. Коли рідні приходили до нього в гості, то всі коти розбігалися у різні боки. Льоша вчив племінників, як правильно поводитися з тваринами, вчив їх любити та оберігати. На базі “Азова” в Урзуфі у “Мирного” була своя кішка — Булочка.
Його захопленням була техніка, мотоцикли й автівки. Олександра каже, то у нього, напевно, від тата.
“З дитинства пам’ятаю, що у дворі стояла якась залізяка, яку ремонтував тато. А Льоша заглядав та роздивлявся, як то все робиться. Він ще зі шкільних років мріяв про BMW. Наполегливо йшов до кожної своєї мети, купив мотоцикл і машину. Тим самим подавав приклад всій родині: мрії можуть збуватися, якщо докладати для цього зусиль”.
З дитинства “Мирний” любив автівки та мотоцикли
Олексій намагався підтримувати всіх своїх рідних. Коли матері була потрібна операція на очах, саме Олексій наполіг на тому, щоб вона робила операцію на обох очах і поставила найкращі кришталики, які були у лікарні.
“Коли робили операцію моєму синові, Льоша перебуваючи на службі, дуже переживав і підтримував на відстані. А коли сестра Настя мала народити, дзвонив мені та сказав, що боїться за неї, що вона ще молода і сама, як дитина”.
“Мирний” з племінниками
У 2020 році, коли Олександра завагітніла третім сином, вона чомусь дуже переживала і не знала, як брат на цю новину відреагує.
“Я сказала йому телефоном, але якось не дуже зрозуміла його реакцію. Та через деякий час він приїхав у відпустку, перше що сказав: “Наїлася пельмешок? А мені не лишилося?” Засміявся, і так міцно обійняв. Мій чоловік тоді був на риболовлі, і ми з братом вирішили теж туди поїхати. Просиділи майже усю ніч біля річки, розмовляли сміялися і мріяли. А на ранок брат сказав: “Знаєш, напевно, рибалка то не моє”, і ми знову сміялись. Ми тоді розмовляли про те, яка гарна наша країна. Льоша сказав, що хоче подорожувати Україною, хоче побачити якомога більше різних куточків України. І ми навіть домовилися, що обов’язково поїдемо у село Станіслав Херсонської області, там є гарний каньйон, але, на жаль, не судилося”.
Востаннє вся родина зібралася перед Новим 2022 роком.
“Брат приїхав на новій машині, це була BMW.”
“Він дуже пишався, а ми раділи за нього. Льоша розповідав, що хотів купити автівку п’ятої моделі, але щось не вийшло і взяв “трійку”. Запропонував нам покатати, а після спитав: “Ну, як?” Я, не довго думаючи сказала, що з п’ятіркою не порівняти, маючи на увазі нашу стареньку машину “Жигулі”. А він не одразу зрозумів і подумав, що я його підколюю. А потім ми від душі посміялися з моїх слів. Це був останній раз коли ми бачилися. Новий рік брат зустрів зі своїми друзями, а другого січня поїхав назад на службу. Навіть перед початком повномасштабного вторгнення Льоша намагався нас заспокоїти та підтримати. Він казав, що навряд чи буде щось нам загрожувати, що наступ якщо і буде, то на сході країни і нас не зачепить…”
Старший син Олександри їй нагадує загиблого брата. Хлопчик дуже схожий на свого хрещеного “Мирного”. Рухи, постава і навіть манера спілкування. Коли Олександра дивиться на сина, то бачить Льошу і від цього їй нестерпно боляче. Але водночас і приємно — наче брат поруч з нею.
Олексію Чернявському присвоїли звання “Почесний громадянин Хмельницької міської тергромади”
Олексію Чернявському на момент загибелі було 30 років. Сержант бригади спецпризначення “Азов” посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Молодша сестра Анастасія дала собі слово — виконати мрію Олексія і мандрувати нашою прекрасною країною.
“Бухгалтер” навчався військовій справі у Британії. Мріяв стати батьком
Олександр Місюра — рідний брат чоловіка Анастасії. Народився у Херсоні, тут він закінчив школу, потім Херсонський національний технічний університет за спеціальністю “Облік і оподаткування”. Отримав дипломи бакалавра та магістра з відзнаками. Займався науково-дослідною роботою. Здобув перемогу на ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності “Облік і оподаткування”, став переможцем І етапу Всеукраїнської олімпіади з фахових дисциплін. Звідти і позивний “Бухгалтер”.
Зі своєю майбутньою дружиною Інною він познайомився ще у дитячому садочку. У школі вони навчалися в одному класі. Інна згадує, вони почали зустрічатися вони у серпні 2018 року. Олександр щомісяця протягом року дарував коханій квіти або солодощі у день їхнього першого побачення.
Олександр і Інна у дитячому садочку
“24 лютого Сашко зателефонував мені о 5:30 та сказав збирати речі. А потім після обіду повідомив, що збирається у територіальну оборону. Було страшно, але я розуміла, що відмовляти його немає сенсу. Виїжджали з окупації ми нарізно, а на підконтрольній території недовго, але все ж таки були разом”.
У липні 2022-го прийшла повістка до сільської ради, де Інна з Олександром тимчасово мешкали. Чоловік одразу пішов її отримувати, а наступного дня поїхав у місто до військкомату.
“Бухгалтер” з дружиною Інною
“Сашко запропонував одружитися, і за тиждень ми узаконили наші стосунки — 9 липня. Спочатку його відправили на навчання у Львівську область, потім до Великої Британії. Йому завжди подобалося навчатися новому та вдосконалювати свої вміння. У жовтні минулого року Сашка прийняли старшим навідником до протитанкового батальйону Третьої окремої штурмової бригади”.
Олександр мало розповідав дружині про своє життя військового та військові дії. Зі слів побратимів, він володів майже всіма видами зброї та міг навчити інших. Завжди спокійний, врівноважений та веселий.
“Вдень 11 серпня він поспілкувався зі мною та мамою і сказав, що їде десь на три дні. Останнім повідомленням було: “Я поїхав. Кохаю тебе”.
“Бухгалтер” мало розповідав дружині про своє військове життя
Загинув “Бухгалтер” 12 серпня 2023 року біля Бахмута. Він і ще двоє хлопців — “Фрозен” і “Ведмідь” — були в окопі й по ним відпрацював ворожий міномет.
“Після поховання його побратима “Шумка” коханий мені сказав, що шкодує, бо зазначив у документах поховання, а не кремацію. Тому після його загибелі ми вирішили зробити так, як він хотів — 17 серпня попрощалися з нашим героєм у київському крематорії. Ми хотіли б поховати його у рідному місті, але поки що Херсон знаходиться під постійними обстрілами”.
22 травня 2023 року Олександр Місюра відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України “Хрест хоробрих”. Йому назавжди 25 років.
5-річна Іринка обіймає портрет свого загиблого дядька
Іринка, якій зараз 5 років, часто дивиться на небо та махає зірочкам, звідки їй світять Сашко і Льоша, двоє її дядьків — “Бухгалтер” і “Мирний”. А в лютому Інна Місюра має народити дитину. Через росіян, які вдерлися на нашу землю, малюк буде рости без батька і вже ніколи не дізнається, яким він був добрим, сильним та турботливим.
