Під час зйомок тревела про незламну Україну та українців «LeМаршрутка», який щопонеділка о 20:00 показує Новий канал, Леся Нікітюк поспілкувалася з начальницею потяга, що вивозив людей з Краматорська.
«Укрзалізниця» та її працівники – одні з нових героїв України. За перші півроку війни потягами евакуювали майже чотири мільйони людей, 106 тисяч домашній тварин. Більше 200 працівників загинули. З початку повномасштабного вторгнення росіяни постійно обстрілювали залізницю, але рух залызничного транспорту не припинявся ані на день. У проекті «LeМаршрутка» (Новий канал) Леся Нікітюк познайомилася з начальницею потяга Лілією, яка зі своєю бригадою були у найгарячіших точках.
– Перші місяці було дуже страшно. У людей на вокзалах почалася справжня істерика й паніка, – пригадує жінка. – Я особисто стала свідком того, як дорослі люди мало не задушили дитину. Її передавали з рук у руки й випадково впустили, а слідом полізла молодь. Після цього при посадці нам почали допомагати волонтери, поліція, військові. Валізи тягнули по головах, дітей передавали «ланцюжком».
З гарячих точок потяги вивозили максимально багато людей, а назад їхали з гуманітарною допомогою.
– Спочатку намагалися садити в купе по три людини з кожного боку і двох наверх. Коли побачили, що ажіотаж надвеликий, то почали розміщати по п’ять, – розповідає Лілія. – Найбільше в мене в купе сиділо 12 осіб. Але це не все! По проходу все було забито, навіть тамбури й туалети зайняті. Взагалі вагон розрахований на 36 людей. Мій рекорд – 215 осіб. Це вп’ятеро більше.
5 квітня, коли потяг, в якому працювала Ліля, прямував у Краматорськ, росіяни обстріляли місто й пошкодили залізничні колії.
– Ми заїхали, і за нами обрізали дорогу в Україну. Опинилися ніби як в окупації. Що з нами буде далі – невідомо… – ділиться спогадами працівниця «Укрзалізниці». – Щоб ви розуміли, тоді на пероні було вісім тисяч осіб, і два нещасних потяги. Люди почали бити по вагонах. Я відчувала, що ще трошки, і поїзд впаде з рейок. Це було страшно! Нам сказали, що поки нікуди не поїдемо, тому треба зняти пасажирів з потяга й відправити в укриття.
Дякуючи монтерам, які під обстрілами полагодили колію, через деякий час ті евакуаційні поїзди все ж вирушили з Краматорська.
– Якщо чесно, я б поклонилась в ноги машиністу, бо завдяки йому залишилися живими багато людей, – говорить начальниця потяга Лілія. – Він настільки грамотно розрахував розгін по розбитому мосту! Там не можна було ні загальмувати, ні перевищувати швидкість, все чітко. І йому все ж вдалося зробити так, що ми, наче пір’їнка, пролетіли над цим мостом.
Щойно потяг Лілії 8 квітня від’їхав, вокзал Краматорська потрапив під ракетний удар. Загинуло понад 60 людей, які так само стояли на пероні та чекали свій поїзд для евакуації.
– Коли зранку дізналися про трагедію, то плакали всі… Ми залишилися живі, – зі сльозами на очах згадує Лілія.
Дивіться одразу по два випуски тревел-проекту «LeМаршрутка» щопонеділка о 20:00 на Новому каналі!
