“Усе можливо, якщо в це вірити” — колись сказав англійський письменник Льюїс Керолл. Ці слова якраз про зустріч Ірини Федоренко з її кумиром Джонні Деппом. Це сталося в середині липня у німецькому Штутгарті, де Депп виступив зі своїм гуртом Hollywood Vampires. Під час концерту музиканти висловили свою підтримку українцям, продемонструвавши на великому екрані жовто-блакитний прапор. Про цю історію першим написало німецьке видання, згодом новину ростиражували інші видання. Кожен робив рерайт оригінальної статті й в підсумку вийшло кілька суттєвих неточностей. Ми поспілкувалися з Іриною Федоренко і дізналися про все, як то кажуть, з перших вуст. Про Маріуполь і живопис, про війну і Джонні Деппа.
“Я на своєму прикладі переконалася, як журналісти пишуть новини. Допускаю, що це через неточності у перекладі. На концерті англійською мовою я спілкувалася з німецьким журналістом. В результаті новина вийшла у виданні “BILD на русском”. Ну, а потім інші журналісти додали щось від себе. Насправді, на момент повномасштабного вторгнення мене не було в Маріуполі, бо з початку 2015 року я живу у Києві. А в Маріуполь періодично приїжджала, бо там мій дім, там жили мої рідні та друзі”, — зазначила Ірина.
З харизматичного Джонні все і почалося
Ірина Федоренко народилася в Маріуполі, тут отримала першу вищу освіту. Після закінчення аспірантури працювала викладачем економіки в університеті. Далі були робота в різних компаніях на серйозних посадах, а вільний час Ірина присвячувала своєму хобі — живопису.
“Малювала саме портрети. Мені було цікаво вивчати емоції людей, передавати їхні характери через малюнки. Саме Джонні Депп був моєю першою моделлю, це було ще 20 років тому. У кожному фільмі у нього різна емоційна складова. Але не зважаючи на такі різні ролі, Депп завжди залишався глибокою людиною. Чого вартує тільки його погляд. Тому мені було цікаво у своїх роботах передати його багатий спектр емоції, різні характери багатьох його ролей. За весь час я намалювала досить багато портретів Джонні Деппа”.
Фото: @CerealKyler
Минулого року Джонні Депп вже приїздив до Мюнхена зі своєю групою, тоді Ірина вперше його так близько побачила. І художниця вирішила зобразити Деппа на холсті таким, який він є насправді.
“Багато хто мені писав, що я змогла зловити внутрішню схожість і що на цьому портреті він той, ким є. Справжній, без акторської маски”.
З цієї картини все і почалося, каже Ірина. І вона першою потрапила до колекції Джонні Деппа.
Перший портрет Джонні Деппа, який намалювала Ірина і який подарувала своєму улюбленому актору
Автор: особистий архів
“Що сказати про нього? Коли ми познайомилися, зрозуміла, що Джонні саме такий, як я про нього думала. Він дуже симпатична, відкрита, приємна та чарівна людина. Простий у спілкуванні, без зірковості. До речі, я вільно володію англійською, тому мовного бар’єру між нами не було. Під моїми дописами в соцмережах люди розмірковували, що Джонні виглядає якось надто гарно і тільки тому це не він. Знаєте, у чому секрет?
Ірина і Джонні Депп
Автор: @CerealKyler
Щира посмішка і погляд — це відображення внутрішнього наповнення людини, гармонії з собою та навколишнім світом, доброта та позитивний настрій попри все! Коли ви щиро даруєте людям свою позитивну енергію, вона повертається до вас. Краса в широкому розумінні слова, любов і доброта — те, на чому заснований наш світ, тому поспішайте робити добрі справи”.
Жовто-блакитний прапор в підтримку України
У Штутгарті під час концерту гурту Hollywood Vampires, який був заснований у 2015 році та грає у стилі хард-рок, на екрані показали український прапор.
“Це було після пісні “Heroes”. Після останніх акордів шоу на мить зупинилося і на весь екран вивели жовто-блакитний прапор. Реакція присутніх мене дуже потішила. Публіка голосно кричала та аплодувала. Було приємно, що нас підтримують у всьому світі. Це дає такий заряд енергії, силу і головне — віру в перемогу”.
Під час концерту Джонні Деппа
Автор: особистий архів
Ірині важко назвати найулюбленіший фільм Джонні Деппа, бо, за її словами, актор всюди чудово грає і розкриває характери своїх героїв.
“Нещодавно на кінофестивалі в Мюнхені дивилася допрем’єрний показ історичної стрічки “Жанна Дюбаррі”. Вона про життя однієї з найвідоміших куртизанок: з дитинства до приїзду у Версаль, де вона стає офіційною фавориткою короля Людовіка XV. А короля зіграв Джонні Депп. Фільм цікавий, показані гарні місця й одяг тієї епохи. Окремої уваги заслуговують діалоги. Я дуже рекомендую фільм, буде можливість, обов’язково подивіться його в кінотеатрі”.
Роботи маріупольчанки є у приватній колекції родини Воргол
Більш серйозно до свого хобі Ірина почала ставитись вже після переїзду з Маріуполя до столиці. Художниця згадує, як у 2018 році колишній мер Маріуполя Михайло Поживанов, великий шанувальник мистецтва, запропонував Ірині взяти участь зі своїми роботами у виставці у його галереї.
“Там було багато відомих митців, які оцінили мої роботи. Після цієї виставки я почала отримувати пропозиції щодо участі у різних мистецьких проєктах. Це дало мені поштовх далі розвиватися саме в мистецтві”.
Портрет Джонні Деппа
Автор: особистий архів
Тому художниця, яка зараз відома під творчим псевдонімом SEMIRA, пішла вивчати мистецтво до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Стажувалась у Музеї сучасного мистецтва Енді Воргола, Музеї українського мистецтва у Словаччині, в італійському Венеційському університеті Ка’Фоскарі, брала участь у конференціях у Бостоні (США), Оксфорді та Кембриджі (Великобританія), як художниця та арт-експертка.
Її роботи виставлялися на Лондонському та на Нью-Йоркському аукціонах сучасного мистецтва, знаходяться у приватних колекціях України, країн Європи та Америки, зокрема у Музеї історії Києва, Музеї української культури у Словаччині, колекції директора Музею сучасного мистецтва Енді Воргола та приватній колекції сім’ї Воргол. У грудні 2019 року в Києві на благодійному аукціоні було продано авторський артоб’єкт “Скарбничка Рокфеллера” за 800 000 гривень.
У Німеччині ми надовго
За тиждень до повномасштабного вторгнення Ірина забрала свою маму з Маріуполя до себе. В останні дні лютого 2022-го Ірина, її син, якому нині 15 років, та мама художниці вже разом їхали з Києва, рятуючись від обстрілів.
“Виїхали через кілька днів після того, як почався наступ російської армії. Поїхали з Києва з двома рюкзаками. Дісталися до Кам’янця-Подільського, там нас чекали друзі. Деякий час мешкали у них. Я тоді ще була налаштована оптимістично, що ще трошки тут пересидимо і повернемось. А коли стало відомо, що росіяни захопили Запорізьку атомну електростанцію, для мене це стало “червоною лінією”. Зрозуміла, що вже не маю сил залишатися в Україні, тому поїхали. На той момент було не важливо куди, просто якомога далі від війни”.
Ірина у мирному, рідному Маріуполі
Автор: особистий архів
Утрьох подолали тисячі кілометрів через Румунію, Угорщину, Австрію. Зупинилися у Німеччині, а саме в Мюнхені. Ірина каже, евакуюватися до Німеччини їй порадив її студент, який вже давно живе у Берліні, бо ця країна має великий досвід роботи з біженцями, тому тут буде простіше оформити документи.
“Весь цей час не було зв’язку з нашими рідними та друзями, які залишилися в Маріуполі. Перебувати у невідомості дуже важко. Вже згодом дізналися, що загинув брат мами, мій дядько. Тоді я збагнула, що в Мюнхені ми не на тиждень, і навіть не на місяць, а надовго”.
Цілий рік писала портрети дітей в умовах війни
Майже одразу після переїзду Ірина почала писати картини. Для неї це був своєрідний шлях виходу зі стресу.
“Спілкування з іншими митцями теж діяло, як терапія. А ще виставки, до речі, графік вже росписаний до кінця року. Зараз мої картини можна побачити на виставках “Маріуполь нескорений” в Бремені, “Ренесанс” в Мюнхені, яка проходить в рамках міжнародного фестивалю сучасного мистецтва “Сліди”, в Дюссельдорфі World. Peace. Art. А для тих, хто в Україні, пропоную відвідати музей Павла Тичини. До 15 серпня там проходить виставка “Art Lego. Конструктор Перемоги”, де представлені кілька моїх картин”.
Футболіст Андрій Шевченко
Автор: особистий архів
Наразі Ірина провела вже понад сотні виставок в різних галереях та музеях багатьох країн, в тому числі у США, Великобританії, Китаї, Італії, Латвії, Німеччині, Бельгії тощо. У своїй творчості Ірина Федоренко поєднує різні техніки та художні прийоми, працює у багатьох стилях та жанрах, постійно експериментує. Зокрема, вона захоплюється живописом на старому антикварному папері, використовуючи різні художні матеріали: акварель, чорнило, туш.
Ірина Федоренко
Автор: особистий архів
“Але здебільшого я відома як портретистка. Пишу портрети, які близькі до реалізму. У своїх роботах мені завжди хочеться передати риси характеру, емоції, глибину людини, а не просто намалювати, щоб була абсолютна схожість з людиною”.
Увесь 2022 рік Ірина писала серію дитячих портретів під назвою Children of War (“Діти війни”). І зараз художниця продовжує працювати над ними.
Автор: особистий архів
Автор: особистий архів
Автор: особистий архів
Серія дитячих портретів Children of War
Автор: особистий архів
“Кожна робота народжувалася під впливом новин та подій. На картинах мої переживання та переживання абсолютно незнайомих мені дітей. У цих портретах можна побачити багато різних емоцій, тут і страх і ненависть, і любов, і надія. Картини з цієї серії побували на багатьох виставках в Європі, потрапили до різних каталогів, кілька з них я передала на благодійні аукціони”.
Щодо мрій і планів на майбутнє, Ірина Федоренко каже коротко — тільки перемога.
