35-річний киянин Олександр Бевзюк-Волошин до війни був соціологом, грав у театрі та виховував маленького сина. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов захищати країну – приєднався до прикордонної служби. 13 квітня 2022 року, повертаючись із завдання, потрапив у засідку…
14 місяців Олександр провів у російському полоні, в різних СІЗО та в’язницях… Чоловік пережив фізичне і психологічне знущання. Але навіть там, у полоні, наші воїни демонстрували ворогам свою незламність та патріотизм.
Зокрема, Олександр розповідає, що в камері вони відзначили… День Соборності України: разом із нашими хлопцями взялися за руки і пошепки проспівали гімн України! Витримати всі жахіття полону чоловікові допомагала думка про найрідніших людей, які чекають на нього вдома: батьків, сестру та сина Михайлика.
Попри те, що телефон Олександра не відповідав багато місяців, мати, Ніна Бевзюк, продовжувала йому писати: надсилала на його номер по три повідомлення щодня… А синочок малював для батька листівки та майстрував бойового робота. Хлопчик думав, що тато у відрядженні, і тому не телефонує.
Олександр пішов захищати Україну від російських загарбників, коли Михайлику було шість років. 11 червня разом із іншими військовими його нарешті обміняли. У Михайлика того дня було подвійне свято – хлопчик відзначав восьмий день народження і нарешті зміг зустрітися з татом. І для Олександра ця зустріч була надзвичайно важливою, бо один день народження сина він уже пропустив…
Найменша звістка про рідну людину додає сил чекати і вірити. Тому після повернення Олександр Бевзюк-Волошин одразу написав родичам інших хлопців, які досі в полоні. Історія прикордонника, яка додає віри, що всіх наших неодмінно обміняють і вони повернуться додому, – у четвер, 3 серпня, о 19:00 у проекті «Шукаю тебе» на НТН.
