Невизначеність і невідомість супроводжують українців протягом останніх двох років. Необхідно правильно реагувати на зміни та виклики, не втрачаючи при цьому внутрішнього ресурсу. Як цьому навчитися розповів постійний експерт програми “Ранок Вдома” на каналі “Дім” психотерапевт Антон Семенов.
Природна захисна реакція на стрес, як на небезпеку – вдавати, що людина справляється. Нині кожен з нас “грає” у компетентність і заперечує той факт, що ми вразливі – пояснює психотерапевт. Проте така захисна реакція виснажує.
“Все змінюється, а з цим нам складно взаємодіяти, ми не знаємо як поводитися. Треба дати собі трохи часу і витратити зусилля, щоб зорієнтуватися. Зокрема, зрозуміти, що відбулося. Що це для мене означає. Втім, спочатку треба визнати, що це нове. Тобто визнати відсутність компетенції. Наведу простий приклад. Стався вибух. Діти питають: “Що це?” Правильна відповідь: “Я поки не знаю, треба зорієнтуватися”. Ми знаємо, що це обстріл. Якщо обстріл, ми йдемо в бомбосховище чи в коридор, тобто убезпечуємо себе та близьких. Дітям треба казати правду: “Я поруч. Зараз ми підемо в бомбосховище. Там буде безпечно”.
За словами експерта, така поведінка убезпечить і людський мозок:
“Паніку породжує безсилля. Якщо ми говоримо: “Я не знаю”, це не означає безсилля. Це означає, що ми можемо дізнатися. У цій фразі немає безсилля. Тут є лише реальність. Ми виросли в такій культурі, де визнавати власне обмеження, слабкості, недоліки та помилки — не прийнято. Зараз, щоб вижити нам треба визнавати свої помилки, визнавати, що ми чогось не вміємо, або не можемо зробити. Брехня може нашкодити”.
Говорячи про реальну небезпеку, яка є тут і зараз, ми орієнтуємося на адекватність людини, яка опинилася поруч. Якщо ми підозрюємо, що людина лише вдає, що щось знає, а насправді є некомпетентною, то рівень тривоги тільки зростає. Фраза ж «не переживайте” більше лякає, ніж заспокоює.
“Нормально сказати: “Так, я поруч. Я не знаю, але беру на себе відповідальність. Зараз зорієнтуймося і щось робитимемо”. Натомість, коли людина дезорієнтована та стверджує при цьому, що все контролює, то людям навколо стає страшно. Вони почуваються у небезпеці”.
Крім того, психотерапевт зауважив – у важкій ситуації треба тримати контакт з реальністю. По-перше, треба визнавати той факт, що ми не компетентні у певному питанні. По-друге, прийняти ситуацію. По-третє, відповідати лише за те, з чим можемо впоратися. Це і є контакт з реальністю. Слід завжди залишатися реальними людьми і не намагатися бути ідеальними. Треба визнавати і свої сили, і свої слабкості.
