Здається, головне, чому вчать нас важкі часи – бути гнучкими, готовими до будь-яких змін. Адаптивність — це один із найважливіших скілів сучасності. Адже все дуже швидко змінюється. На каналі “Дім” психотерапевт Антон Семенов розповів, як розвинути адаптивність і через які трансформації треба пройти людині на цьому шляху.
За словами психотерапевта Антона Семенова, зараз чи не кожному українцю доводиться перелаштовуватися. І чим більше іспитів, чим складніше стає людям, тим ціннішими стають колективні цінності. “Коли все добре, ми звертаємо увагу на індивідуальні цінності. Що саме я отримую? Чи подобається мені? Чого я хочу? Коли настає складний час, то дуже важлива підтримка інших. Тоді стають головними колективні цінності. Чи приймають мене люди? Чи цінують? Чим я можу бути корисним іншим? Люди стають більш відкритими до комунікації, до колективних цінностей, а разом із цим більш залежними. Адже під час
випробувань люди залежать одне від одного, ми не можемо перемогти поодинці, ми можемо перемогти тільки разом”.
Психотерапевт також розповів, як впливають на колективні цінності розбіжності у поглядах:
“Це і є іспит для суспільства. Вистоїмо ми чи ні? Тобто у нас дві тенденції. Щоб перемогти, нам потрібно об`єднуватися. Чим складніше стає, тим важче об`єднуватися, підтримувати стосунки. Ми стаємо вразливими, напруженими, нам складно підлаштовуватися одне під одним, але і мотивація зростає”.
Крім того, фахівець розповів, чи потрібно ділитися з іншими своїми проблемами та труднощами:
“Це другий вимір наших змін. Це зміни цінностей. Зараз, коли ми просимо про допомогу то важливо говорити не про свої переживання, а про те, що тобі конкретно потрібно. Люди відгукуються на чіткі прохання. Треба тебе вислухати – я вислухаю. Треба допомогти фінансово – допоможу, але скажи чітко, що тобі потрібно. Це потрібно для того, щоб не витрачати додаткових зусиль на переживання і спроби згадати, що саме ти хочеш. Повинна бути конкретика”.
Для успішної трансформації та адаптації головне мати соціальні навички – вміння знайомитися, допомагати, просити про допомогу.
“Ми вже фіксуємо суттєві зміни в нашому суспільстві. Практично всі відгукуються на прохання про допомогу. Це стало нормою. Раніше такого не було. Втім, у нас залишилася одна проблема. Прохання про допомогу стигматизовано. Треба докладати усвідомлених зусиль, щоб визнати, що попросити про допомогу — це нормально. Ми всі живі люди. Попросити про допомогу у тому випадку, коли тобі складно і допомогти тому, кому ти можеш – це норма. Але є проблема, допомагати ми навчилися, а от просити про допомогу – ні”.
