Роберт Едвард Лі – Головнокомандувач армії Конфедерації (Південні Штати під час Громадянської війни у США). Після війни – президент Коледжу Вашингтона, який нині також носить його ім’я. Звертаючись до сина, Роберт Лі писав у листі:
– Ти маєш навчитися бути щирим зі світом. Щирість – дитя чесності й відваги. Просто говори те, що хочеш робити, за будь-якої нагоди, і прийми як належне, що твої вчинки мають бути правильними…
Ніколи не чини погано, щоб здобути чи зберегти друга. Той, хто вимагає від тебе так чинити, дорого куплений ціною жертви. З усіма однокласниками поводься приязно, але твердо; побачиш, що така політика спрацьовує найкраще.
Передусім, не вдавай перед іншими із себе того, ким ти не є.
Якщо маєш якусь скаргу на когось, скажи про те, на що скаржишся, йому, а не іншим. Немає небезпечнішого експерименту, ніж намагання бути одним перед обличчям людини, й іншим – за її спиною.
Отже, обов’язок – найвеличніше слово в нашій мові. Виконуй свій обов’язок у всьому, як добрий пуританин. Ти не можеш зробити більше, ніж це. Ти не маєш хотіти зробити менше, ніж це. Хай ніколи ані твоя матір, ані я й на волосину не посивіємо через твою безвідповідальність.
Великий чоловік, воїн та джентльмен. Сучасники називали його “мармуровою людиною”, а після смерті нарекли “останнім лицарем Америки”.
Джон Вільямс Джонс писав про Роберта Лі: «Він володів всіма достоїнствами великих полководців, але без їх гріхів. Він був ворогом без ненависті, другом без зради, цивільним громадянином без озлобленості, сусід без докорів, християнином без лицемірства. Він був Цезарем без його амбіцій, Фрідріхом без його тиранії, Наполеоном без його самовпевненості, Вашингтоном без його визнання».
Такі народжуються рідко, а ненависть моральних невігласів, які намагаються зганьбити пам’ять Роберта Лі, лише підкреслює його велич.
Вступай до Центурії – новітньої Організації Українських Nаціоналістів!