Навіть у найскладніші часи суспільству потрібна культура. Вона підтримує, дарує надію, надихає. Про те, у якому стані зараз знаходиться один із найбільших культурних закладів країни – палац «Україна», розповів читачам «TV-Парку» його генеральний директор Роман Недзельский.
– Важко керувати такою махиною? З якими труднощами стикаєтеся в роботі?
– Махина дійсно дуже велика, площа більше 130 тисяч квадратних метрів, персоналу – 283 людини. Скоротилася кількість концертів. Раніше це було 315 концертів на рік. В позаминулому році, коли я прийшов, був тільки 91 концерт! В 2015 – вже 191, з них 65% ми провели самі, і в цьому році поки йдемо з хорошими показниками. За відсутністю російських гастролерів ми нормально впораємося із поставленими задачами, з підняттям тарифів на все. Нам вдається триматися на плаву і показувати гарні результати. Управління такою махиною, в принципі, – це високе мистецтво. Тому що поєднувати господарську складову з творчою – складно, але очі бояться, а рученьки беруть помаленьку і роблять. Ми працюємо як концертне агентство, гастрольне, продюсерське, самі проводимо концерти, запрошуємо виконавців, створюємо шоу-програми, реалізуємо квитки. Отримуємо прибутки, погашаємо всі витрати, які у нас дуже великі: наше утримання до статистики порядку 3 млн 800 тис гривень на місяць.
– Наскільки Ви вільні?
– Я відпочиваю тільки тоді, коли сплю, а сплю я по 3-5 годин. Це мій нормальний стан, на більше часу немає, решта – це робота. Якщо немає концертів, є зустрічі з партнерами, журналістами, на телебаченні. Ще я граю, я граючий гендиректор. За два роки ще повноцінно не відпочивав – у мене ще не було відпустки, щоб я міг, наприклад, два тижні не відповідати на дзвінки, займатися оздоровленням і насолоджуватися відпочинком. Але кайф є в тому, що моя робота є не просто роботою, будь-яка творчість – це стан душі. Я живу своєю роботою, все життя у концертах, в студіях – чи в своїх проектах, чи комусь акомпаную – це мій органічний робочий стан.
– Кого В вас більше – комерсанта чи людини мистецтва?
– Оскільки я близнюк, в мені воно все поєднано. Коли потрібно – в мені включається комерсант, коли справа доходить до творчості – я чую музику не як звичайний слухач і глядач, а як професіонал. У мене є академічна освіта – моя перша базова освіта, і я музику не слухаю, а аналізую.
– Тобто Вам навіть під час концертів відпочити не вдається?
– Це нормально. Коли з шести років – все свідоме життя ти постійно аналізуєш і діагностуєш музику – це твій нормальний стан.
– Якщо б у Вас була можливість планувати концерти, орієнтуючись виключно на свій смак, у якому стилі Ви би виховували глядача?
– Якби я проводив ті концерти, які хотів… Тут в мене як раз виникає протиріччя між музикантом і комерсантом. Тому що, на жаль, інтелектуальна музика, яку я слухаю, не є комерційною. Це музика для дуже високого сегменту слухачів – джаз, класика. Це серйозна музика. Вона не мала би комерційного успіху. Для того, щоб тримати цю махину мені потрібно проводити комерційні концерти, які б залучали широку географію глядачів і слухачів. Тому ми мусимо робити не тільки музику як мистецтво, ми повинні робити певні шоу. Люди йдуть на шоу – щоб подивитися, щоб мати про що поговорити, когось обговорити, поділитися враженнями. Люди реагують на те, що блищить, на упаковку. Але в малому залі щомісяця успішно проходить «Jazz Коло», де Ігор Закус презентує свої програми – авторську українську музику. Слава Богу, що є попит на таку музику. Я би дуже хотів, щоби широка публіка була готова приходити і слухати таку музику.
– Чи підтримує Вас держава?
– Наше підприємство – стовідсотковий госпрозрахунок. Ми жодної копійки державного фінансування не отримуємо на утримання палацу «Україна». Це єдиний з державних закладів, який не має державного фінансування. Жодних пільг ми не маємо. Ми платимо комерційну вартість за оренду землі – 2,7 гектара. Таку саму площу має «Ocean Plaza». І платимо однакову оренду. Тільки ми маємо річний оборот такий, який вони мають в день, тому що вони – торговий центр, а ми культурний заклад.
– Хто з українських виконавців є найбільш касовим, а чиї концерти були провальними?
– Я хочу звернутися до тенденції «сильні – слабкі сторони». Слабка і погана сторона – те, що кількість концертів зменшилася. Це те, що йде війна на сході України, що споживча і купівельна спроможність людей впала. Позитив є в тому, що за півтора року нам вдалося переломити ситуацію. Якщо раніше 95% всіх гастролерів були іноземні виконавці, в основному, російські, то сьогодні з’явився попит на українських виконавців. Я плавно підхожу до вашого питання. Тому ми сьогодні на шляху того, що є суперкасові виконавці, просто касові виконавці і є виконавці, які підтягуються до того, щоби бути касовими. Провальних виконавців у нас немає – вони просто сюди не приходять. Є багато молодих артистів – ONUKA, Іван Дорн та інші виконавці, що швидко стали відомими, але вони працюють по клубах, на майданчиках, які більш адаптовані до танців. Наш зал є камерний, і налічує близько 4 тисяч комфортних місць. Ми провели 3 концерти Василя Попадюка, 2 концерта Іво Бобула, творчий вечір Оксани Білозір, ювілей Віктора Павліка, концерт Віталія Козловського та Олега Винника – мінусів ми не мали, всі концерти були прибуткові.
– Зараз який відсоток концертів українських виконавців?
– 95-98% відсотків. Я можу по пальцях однієї руки перерахувати іноземних виконавців, які за рік у нас гастролюють.
– Як Ви вважаєте, якщо такий високий відсоток концертів українських виконавців, не перегодуємо ми глядачів «нашим»?
– У всьому має бути гармонія, повинен бути асортимент. Для цього в нас є певні проекти, які є не тільки звичайними концертами. У нас, наприклад, є фестиваль сучасної молодіжної музики «Yuna», ми зараз ведемо переговори з фестивалем «Таврійські Ігри». Ведемо переговори з каналом М2 про те, щоб мати постійний концертний майданчик для просування молодих виконавців, щоб вони могли нормально стартонути: наша сцена є для багатьох трампліном. Гармонія має бути в подачі матеріалу. Це як ви варите борщ – чим більше у вас інгредієнтів, тим він є смачнішим. Чим більше у нас різноманітних виконавців, тим привабливіше наш репертуар, тим людям цікавіше ходити. Звичайно, хотілося би, щоб на нашій сцені було більше перших величин світової музики. В цьому році ми маємо вже дуже хорошу динаміку – у нас була Лайма Вайкуле зі своєю концертною програмою, на грудень у нас заявлені два концерти Лари Фабіан, ми потихеньку оживаємо. Зараз складно вести переговори з іноземними виконавцями, тому що все-таки в країні йде війна, і не завжди менеджер і агент погоджуються відправляти артистів на таку територію. Але є винятки, наприклад, коли є світові тури. Ось ми дали заявку на Андреа Бочеллі, але, на жаль, ми не змогли вклинитися в їхній графік. Поки ведемо переговори.
– Ви декілька років поспіль очолювали журі конкурса «Євробачення». Ваша думка про проведений нацвідбор в цьому році.
– Сам фестиваль «Євробачення» є скандальним. Я не з чуток знаю про нього. Мене трішки дивує інтерес до цього фестивалю в нашій країні. Він трішечки гіперболізований. В Європі ставляться до «Євробачення» як до несерйозного фестивалю. Довгий час ми жили на території за закритою завісою, і коли вона раптом зникла, люди дуже хочуть інтегрувати у світ, хочуть вирватися. І це – чудова можливість заявити про себе, тому що мати аудиторію в 250 мільйонів – дуже серйозна заявка. Тому люди розглядають для себе цей конкурс як стартову площадку. Тут не так важливо перемогти, як номінуватися в цьому проекті. Стосовно останнього, я дуже тішуся про те, що Джамала отримала цю високу честь представляти Україну. Не буде зайвим заявити про те, що в Україні є проблеми з окупацією. В мене є питання відносно того, чому Перший національний канал, який володіє виключними правами на проведення цього фестивалю, продав ці права каналу СТБ? Це впливає на рейтинг каналу. Рейтинг каналу – конвертація в живі гроші. Тому що є рекламний час, за рахунок якого канали живуть. І цей самий смачний кусок переданий комерційному каналу! Питання – за які такі заслуги? Такі речі не можна робити – це недофінансування бюджету державної компанії України. Стосовно скандалів, які були – я розумію пана Бородянського, який забрав на свій канал «Євробачення», – чим більше скандалу, тим більший інтерес до проекту, тим більше аудиторія, яка його дивиться. І тим більший рейтинг – більше грошей. Тому СТБ має можливість профінансувати поїздки української делегації на конкурс.
– Чи були у Вашій роботі курйозні випадки?
– Достатньо. Наприклад, у нас планувалося проведення концертів Олега Винника два дні поспіль. Та після першого концерту ми стояли перед вибором – чи проводити другий концерт, чи ні. Тому що партер залу був мокрий. Настільки емоційно сприймали Олега Винника його шанувальниці.
– Мокрий від чого?
– Від щастя, від радості! (сміється). Другий концерт проходив першого квітня. Видався хороший жарт над організаторами.
– А як йдуть справи з безпекою? Чи були випадки надзвичайних ситуацій?
– У нас і машини палили, і мінування було, і гранати кидали, і вікна били. Але зараз проводиться операція «Антитерор», і постійно діє режим безпеки. На вході стоять рамочки, усіх перевіряють, сторонні люди не мають доступу до службових приміщень. Ми слідкуємо за цим, у нас посилена охорона, на великі концерти ми залучаємо кінологів, які перед концертом обходять усю територію, щоб не було вибухівки, порошків, ртуті. Ми постійно слідкуємо за цими речами, і все в нас автоматизовано і систематизовано, охорона постійно працює. Потрапити сюди непомітно – це нереально!
Наталія КРЯЖ