З 1920-их років українська радянська кінематографія звертається до життя і творчості Тараса Шевченка за натхненням, а також необхідними сюжетами і образами, які б допомагали владі говорити про тяглість і невідворотність революційних перетворень нового режиму. Фільми про Шевченка цементували міф про поета, як палкого революціонера, протобільшовика. У кіно 60-их Шевченко вже мав більше спільного з дисидентами, ніж революціонерами. Не дивно, що він і його твори зникли з екранів до кінця 80-их, початку 90-их.
Довженко-Центр пропонує переглянути колекцію біографічних фільмів про Шевченка, які відображають еволюцію ролі, відведеної головному поету України в Радянському Союзі. Українські класики, Петро Чардинін, Іван Кавалерідзе, Ігор Савченко і Володимир Денисенко, творили кожен свого Тараса (навіть за відсутності Шевченка на екрані). Цей Тарас відповідав запитам і настроям свого часу, а у знайомих усім зі школи історіях про Кобзаря можна помітити значно більше про епоху, коли знімався фільм, а не жив поет.
Петро Чардинін, “Тарас Шевченко” (1926)
Це перший український біографічний фільм про Шевченка, створений до 112-ї річниці з дня його народження.
Це вперше, коли для підготовки до зйомок були залучені спеціалісти з історії, етнографії, літературознавства, зокрема консультантом був професор Сергій Єфремов. А от над художнім оформленням працював художник-модерніст Василь Кричевський.
Роль Тараса Шевченка у фільмі виконав Амвросій Бучма.
Петро Чардинін “Тарас Шевченко” (1926). Довженко-Центр
Ігор Савченко, “Тарас Шевченко” (1951)
Фільм охоплює події життя письменника з 1841 року: у цій версії Шевченко представлений не лише як поет і художник, а і як революціонер, що відповідає радянським канонам.
Роботу знімали кілька років, починаючи з другої половини 1940-х років. Так довго, що закінчили стрічку аж після смерті Савченка його учні.
Головну роль у стрічці виконав Сергій Бондарчук. У фільмі також використана музика Бориса Лятошинського.
Кадр із фільму Ігоря Савченка “Тарас Шевченко” (1951). Довженко-Центр
Володимир Денисенко, “Сон” (1964)
Сюжет фільму розповідає про життя Шевченка з дитинства й аж до десятирічного заслання. Композиційно біографічні моменти переплітаються із сюжетом поеми “Сон”, спогадами самого письменника, його фантазіями та видіннями.
Роль Тараса Шевченка спочатку мав виконувати актор Микола Губенко, одначе він посварився з режисером. Тому до стрічки долучився Іван Миколайчук, який паралельно з цим знімався в “Тінях забутих предків” Параджанова.
Хоча сюжетно це типова стрічка (відстежування життя письменника від сільського хлопця до впливового культурного діяча), але, зазначають у “Довженко-Центрі”, Денисенко “реактуалізує його для українського дисидентства, закладаючи тим самим основи подальшої національної міфотворчості та канонізації Шевченка як ключової фігури українського націєтворення”.
Кадр із фільму Володимира Денисенка “Сон” (1964). Довженко-Центр
Іван Кавалерідзе, “Прометей” (1936)
За сюжетом, селянського хлопця Івася примусово мобілізовано на Кавказ, а його дівчину пан відправляє у бордель. Переживши розгром російської армії Івась повертається у рідне село і підіймає селянське повстання.
Кавалерідзе написав сценарій за мотивами творчості та біографії Тараса Шевченка, надихаючись поемами “Прометей” і “Сон”, а також під впливом історії власного діда, якого теж змусили воювати на Кавказі.
Спочатку фільм сприйняли схвально, але потім у газеті “Правда” розкритикували, звинувативши у “формалізмі і трюкацтві”, а також що “замість історичної правди, показаної засобами мистецтва, у ньому дана груба схема, що перекручує історію”.
Стрічку зняли з прокату та наказали переробити, але навіть після правок “Прометей” так і пролежав на полиці.
У 2021 році “Прометей” посів 30 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Кадр із фільму Івана Кавалерідзе “Прометей” (1936). Довженко-Центр
