Фільми вересневого кінопрокату дозволять аудиторії дізнатися багато нового про простори небезпечні та таємничі, оповідаючи про кипучу боротьбу за місце під місяцем на київському цвинтарі, про кримінальні закутки Хошиміна (найбільше місто В’єтнаму), про злочинні пристрасті, що панують у лондонському театрі, про бісів тихого болота американського містечка.
“Я працюю на цвинтарі”, режисер Олексій Тараненко
Як і у випадку з “Диким полем” Ярослава Лодигіна, повнометражний дебют Олексія Тараненка, скоріш за все, сприймуть з більшою прихильністю глядачі, які не знайомі з літературним першоджерелом.
Мотиви кількох новел зі збірки Павла Бєлянського, який розповів історії зі своєї практики співробітника київського похоронного бюро, вплетені в сюжет, повністю написаний авторами картини – ще молодий і сповнений фізичних сил, але пошарпаний життям, розчарований інтелектуал (Віталій Салій) намагається знайти притулок від скорбот сучасної цивілізації, проте і переддень кращого світу виявляється осередком мирської марності та кримінальної боротьби за дохідний промисел, не кажучи вже про особисті негаразди, що переслідують героя.
Прем’єра фільму Олексія Тараненка відбулася в рамках міжнародної конкурсної програми торішнього МКФ “Молодість”, де картина залишилася без нагород, втім, пізніше Віталій Салій був удостоєний нагороди Спілки кінокритиків України “Кіноколо” за найкраще виконання чоловічої ролі.
“Не хвилюйся, люба”, режисер Олівія Уайлд
У другій режисерській роботі актриси Олівії Уайлд наче сплітаються мотиви “Фірми”, “Шоу Трумана” та “Степфордських дружин”. Дія розгортається у 1950-х у містечку, збудованому великою корпорацією для своїх співробітників, зайнятих на проекті під назвою “Перемога”.
У центрі оповіді – типові мешканці поселення, молода подружня пара (Флоренс П’ю та Гаррі Стайлс). У той час, як чоловік пропадає на роботі, про характер якої не може розповідати з міркувань корпоративної безпеки, героїня ділить дозвілля між виконанням обов’язків “берегині сімейного вогнища” та спілкуванням з іншими домогосподарками.
Насолоджуватися своїм благополучним і розміреним існуванням їй заважає не лише нудьга, а й неясне відчуття невідступного, невсипущого стеження.
Сценарій стрічки у 2019-му році потрапив до так званого “Чорного списку” найкращих нереалізованих сценаріїв.
“Кримінальне місто-2”, режисер Лі Сан-йон
Шанувальники гостросюжетного кіно, яким сучасні блокбастери здаються надто одноманітними і прісними, можуть знаходити втіху або в класиці екшну минулих десятиліть, або в стрічках східних кінематографістів.
На радість поціновувачів південнокорейського кінематографу в український кінопрокат виходить сиквел гучного поліцейського бойовика 2017-го року “Кримінальне місто” Кан Юн-сона.
Хоча знайомство з першою частиною здатне принести чимало задоволення поціновувачам кіномистецтва, її перегляд не є обов’язковим для розуміння продовження, пов’язаного з оригінальним фільмом не сюжетом, а персонажами.
У центрі оповіді знову опиняється бравий слідчий сеульської поліції (виконавець цієї ролі Ма Дон Сок пам’ятний нам за образом найбільш боєздатного з пасажирів “Потягу до Пусану”), прекрасний детектив і майстер єдиноборств, який у боротьбі зі злочинністю не надто обтяжує себе дотриманням букви закону.
Разом зі своїм буркотливим, але загалом поступливим начальником, він вирушає до Хошиміна за корейським злочинцем, який здався владі. Однак замість того, щоб просто доставити кримінальника на батьківщину, герой вирішує з’ясувати, що змусило того шукати притулку у тюремній камері, і незабаром, на превелике незадоволення в’єтнамської поліції і супроводжуваний млявими протестами начальника, пускається у погоню за жорстокою бандою, виявляючи все більше трупів.
“Як вони біжать”, режисер Том Джордж
Кінодебют режисера серіалів Тома Джорджа присвячений такому любому британським майстрам детективного жанру простору – театральному світу, в якому межа між сценою, глядацьким залом і реальним життям настільки хитка.
Американський кінопродюсер, ймовірно, не надто знайомий із згубними пристрастями, що панують в англійському театрі, приїжджає до Лондона на чолі команди кінематографістів, щоб екранізувати популярну у Вест-Енді виставу.
Незабаром на знімальному майданчику починає орудувати невідомий вбивця, який пов’язаний з оригінальною театральною постановкою. Інспектор Скотленд-Ярда (Сем Рокуелл), очевидно, названий авторами фільму Стоппардом на честь найбільшого драматурга сучасності, і його напарниця (Сірша Ронан) намагаються розібратися у драматичних як ніколи труднощах адаптації.
Джерело: Українська правда
