Про Kinder Album я довідалася у березні 2024 року, під час персональної виставки мисткині “Магія всюди”, що проходила в The Naked Room у Києві. Я кілька разів обійшла експозицію, не ймучи віри, що це українська художниця: досвід надто сильно відрізнявся від попередньої взаємодії з роботами наших митців. Мені дуже закортіло познайомитися з авторкою цих робіт.
Нещодавно це сталося. Я написала мисткині в Instagram з проханням про інтерв’ю для створення цього профайлу і ми зідзвонилися на сорок хвилин. Я не бачила її обличчя — лише почула історію її художньої практики. Мій суб’єктивний аналіз перед вами.
Kinder Album. Кожної ночі, 2023. Акварель, папір. The Naked Room
Про Kinder можна знайти таку публічну інформацію: це художниця, яка живе у Львові й народилася у 1982 році. Все інше залишається анонімним.
Вона працює під псевдонімом, аби її не сприймали через ярлики, нав’язані соціумом, зокрема через зовнішність. Те, що глядацтво не відає, як виглядає авторка робіт, дає змогу завітати на свій же проєкт анонімно та спостерігати за публікою. Водночас художниця визнає, що успіх часто залежить від зовнішнього вигляду, через який розбудовується особистий бренд, але воліє не зміщувати акцент із головного — творчості.
На початку однією з причин також був страх. Псевдонім — це про певну захищеність і можливість мати більше свободи: працювати із сексуальними та провокативними темами у досить консервативному Львові. Мисткиня зазначає, що вже не боїться хейту, адже “легітимізована” інституційним полем і теоретично вже могла б не послуговуватися псевдонімом, але з ним їй комфортніше.
Kinder Album, “Провідниця потяга Антоніна”, 2021. Сайт Kinder Album
Важливо, що Kinder не ізолюється від мистецької спільноти, адже обирає, кому відкритися і знайомитися особисто. Тобто її анонімність — це радше про кордони.
Свій творчий шлях під іменем Kinder Album мисткиня розпочала у Facebook у 2012 році. Художниця викладала в мережу акварелі на сексуальні теми на листках А4 (такий формат зазвичай асоціюється саме з дитячим альбомом). Сама ж мисткиня зауважує, що назва натхненна музичним світом: зокрема, такими композиторами, як Штраус чи Шуберт, у чиїх доробках є альбоми, які й називаються Kinder Album (“Дитячий альбом”), Шуман мав схожий альбом – Für die Jugend (“Для молоді”).
Перша виставка мисткині, що відбулася 2013 року у львівській галереї “Дзиґа”, також називалася Kinder Album і закріпила цей псевдонім. Експозиція складалася з малюнків, присвячених сексуальному становленню підлітків, які розмістили на шкільних дошках.
Причиною для створення акаунту в соціальній мережі стало бажання ділитися творчістю: хоч Kinder і має архітектурну освіту, вона не думала про кар’єру художниці. Поступово рисунки почали помічати вже визнані мистецькою спільнотою люди, зокрема вже покійний художник та колишній очільник Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд. Це вразило мисткиню.
Художниця не розрізняє інструменти для втілення своїх ідей. Вона мислить більш вільно, тому вибір медіумів дуже різноманітний. Якщо прослідкувати, то усе розпочиналося з графіки, якою мисткиня часто послуговується для швидких замальовок, потім додався живопис, фотографія та відео. Згодом трапилася скульптура, яку художниця любить за тривимірність та часто втілює у ній свої ідеї, які до того мали двовимірну форму. І ткацтво, що через свій повільний темп є для неї психотерапевтичною практикою.
Гобелен Kinder Album — “Кровотеча”. Сайт Kinder Album
Kinder наголошує, що її надихають матеріали, тому іноді навіть доводиться себе стримувати, аби не братися за нові, натомість зосереджуючись на вже звичних.
Мисткиня не обмежує себе, а працює з темами, які її турбують: “Я художниця наративу, це означає, що для мене дуже важливі історії, сюжети, розповіді, які виникають у мене в голові і які я наділяю образами за допомогою медіа, з якими працюю”. Центральними у її практиці є сексуальність та інтимність. Вона пояснює це тим, що Ерос і Танатос — основні теми в мистецтві, тож усе інше так чи інакше має з цим зв’язок: “Навіть політика часто пов’язана з тілами, з людськими душами”, – говорить Kinder. Тож інтимні переживання та суспільно-політичні процеси є для неї двома сторонами одного людського досвіду.
Повномасштабне вторгнення змінило вектор робіт на суспільно-політичні теми. Для художниці стало несподіванкою, що мистецтво може мати такий вплив, бути свідченням війни і друкуватися в газеті поряд із фотодокументалістикою.
Kinder Album, “Екоцид Росії в Україні”, 2023. Сайт Kinder Album
Kinder пояснює, що рішення говорити про війну було не свідомим вибором, а радше органічним для її творчості етапом: “Я робила це не через якусь кон’юнктуру, а просто тому, що в мене такий творчий метод, я не могла інакше”. Мисткиня зауважує, що її творчість постійно переосмислюється, а теми не є сталими: раніше її визначали як художницю, що говорить про секс, а тепер нове покоління називає її “військово-політичною художницею”, тож і в майбутньому усе може не раз змінитися.
Нині вона фокусується на своїх емоціях та сприйнятті світу через людей та їхні почуття. До особистого досвіду кожного з нас Kinder, зокрема, звертається у своєму останньому проєкті, що до грудня експонуватиметься у Хмельницькому обласному художньому музеї — Lost.
Творчість Kinder — це про свідомий вибір лишатися у власній ніші, якомога далі від мейнстриму. Художниця порівнює це з артхаусним кіно, яке також має порівняно меншу, але залучену цільову аудиторію. Тож цей вибір слугує природним фільтром, який не обмежує, а навпаки — вибудовує простір для глибокої та якісної комунікації саме з тими глядачами, яким практика мисткині дійсно відгукується.