Картина Гюстава Курбе “Походження світу” (1866) залишається одним із найбільш провокативних творів модерного мистецтва, що викликає гарячі дискусії серед мистецтвознавців і глядачів до сьогодні.
А таке детальне зображення жіночого тіла — стегон, торсу, частини грудей та геніталій — не лише порушує суспільні табу свого часу, але щоразу вимагає переосмислення ролі мистецтва, сексуальності та гендеру — зокрема і в сучасному світі, де на ці теми здійснюється вплив через масову культуру, технології та цензуру.
Розповідаємо, як картина Курбе стала радикальним викликом та чому вона й досі викликає дискусії та суперечки.
Хто такий художник Гюстав Курбе
Гюстав Курбе (1819–1877) — французький художник та один із провідних представників реалізму XIX століття.
Народився в місті Орнан у заможній селянській родині, з раннього віку виявляв інтерес до мистецтва. 1839 року він переїхав до Парижа, де розпочав навчання в майстерні Стюбена і Гессе, але згодом залишив її, щоб розвивати власний стиль.
Курбе надихався мистецтвом “старих майстрів”, таких як Тиціан, Караваджо та Веласкес, і копіював їх у Луврі.
Вже у 1840-х роках він здобув популярність завдяки своїм самобутнім роботам, зокрема автопортретам і жанровим сценам, які протистояли академічним традиціям та ідеалізації.
Його картини, як-от “Дробильники каміння” (1849) та “Майстерня художника” (1855), відображали щоденне життя простих людей та соціальні реалії, що зробило його одним із найрадикальніших художників свого часу.
Курбе також був активним суспільним діячем, через що зазнав переслідувань, опинився у в’язниці й змушений був провести останні роки життя у вигнанні в Швейцарії.
Попри особисті труднощі, його творчість мала значний вплив на молодих художників, включно з імпресіоністами, такими як Клод Моне, та майстрами модернізму, зокрема Вінсентом ван Гогом і Полем Сезанном.
Картина “Походження світу”: провокація, замовлення та цензура
Його картина “Походження світу” (1866), назва якої відсилає до ідеї універсального джерела життя, демонструє радикальний підхід до жіночої оголеності.
Гюстав Курбе “Походження світу”, 1866. Полотно, олія. 55 см × 46 см . Музей д’Орсе
Радикальність полягає в тому, що художник свідомо відмовився від традиційних історичних чи літературних контекстів, які зазвичай використовувалися, щоб пом’якшити або виправдати відвертість зображення, і сконцентрувався на зображенні жіночого тіла як реального, позбавленого ідеалізації чи прикрас.
Саме така не притаманна тому часу прямолінійність зробила твір революційним.
Ким була модель?
2018 року французький історик Клод Шопп, досліджуючи листування Олександра Дюма-молодшого та Жорж Санд, виявив, що на картині, ймовірно, зображена балерина Паризької опери Констанс Кеньо.
Раніше вважалося, що моделлю була ірландка Джоанна Хіффернан, проте нові дані свідчать на користь Кеньо, яка була коханкою османського дипломата Халіла Шерифа Паші — замовника картини.
Пошуки втраченого
Існують припущення, що “Походження світу” може бути фрагментом більшого полотна.
Деякі дослідники вважають, що існує “верхня” частина картини, яка містить зображення голови моделі. Однак ця теорія залишається дискусійною, і остаточних доказів її правдивості немає.
Дослідження показали, що “Походження світу” могло бути обрізане на замовлення турецького колекціонера еротичного мистецтва або внаслідок свідомого рішення самого художника, який хотів підкреслити сміливість роботи.
127 років в приватних колекціях
Картина Гюстава Курбе має насичену історію власників.
Її першим замовником був османський дипломат Халіл Шериф Паша (Калил Бей), який придбав її для своєї колекції еротичного мистецтва, що включала також картину “Сон” Курбе.
Та через фінансові труднощі 1868 року він продав свою колекцію, і картину придбав антиквар Антуан де ла Нарде.
1889 року Едмон де Гонкур знайшов її в антикварній крамниці, де вона була захована за панеллю із зимовим пейзажем.
Гюстав Курбе, “Сон”, 1866, олія на полотні, 135 х 200 см.. Музей образотворчого мистецтва, Париж. Wikimedia
На початку XX століття угорський колекціонер Ференц Гатвань перевіз картину до Будапешта, але під час Другої світової війни її викрали радянські військові, однак згодом картину викупили.
1955 року її придбав психоаналітик Жак Лакан, який замовив художнику Андре Масону створити рамку з подвійним дном для її приховування.
Після смерті Лакана 1981 року вона стала частиною державної колекції Франції. 1995 року “Походження світу” офіційно увійшло до зібрання Музею д’Орсе, де перебуває й сьогодні.
Як та що ми бачимо?
У книзі “Як ми бачимо” Джона Берджера є два розділи, які нас цікавлять у контексті аналізу цієї роботи — це “Роль погляду” та “Феміністичний аналіз”.
У них автор наголошує, що західна мистецька традиція зазвичай зображує жінок як об’єкти для задоволення чоловічого погляду. Чоловік виступає активним суб’єктом, а жінка — пасивним об’єктом.
Курбе ж радикально змінює цю динаміку. Фрагментоване зображення жіночого тіла позбавлене обличчя та інших деталей, що дозволяють “вписати” його в традиційну естетичну рамку.
Що кажуть феміністки та представники гендерної теорії?
Аналізуючи картину “Походження світу”, чи не перше про що я згадала — це феміністичний аналіз. У ній Берджер вказує, що зображення жінки в мистецтві історично служило зміцненню ідеї її як “іншого” — об’єкта, чия цінність визначається через чоловіче сприйняття.
Однак у Курбе замість фетишизації жіночого тіла, художник зображує його як реальність, як джерело життя. Зображення стає символом, що протистоїть культурним шаблонам і патріархальним наративам.
Фізична жіночність тут не піддається декоративній естетиці, а стає активним джерелом творення. Такий підхід руйнує усталені гендерні стереотипи в мистецтві, створюючи простір для нового, іншого сприйняття жіночності.
Синтезуючи ці ідеї, “Походження світу” можна розглядати як революційний твір, що досліджує динаміку між глядачем і об’єктом споглядання.
Картина змушує поставити під сумнів традиційні уявлення про жіноче тіло в мистецтві, пропонуючи бачення, у якому воно постає не лише як фізична реальність, а й як концептуальний символ.
Назва роботи підносить її значення до рівня універсального символу творення й існування. Курбе кидає виклик фетишизації тіла та патріархальним структурам, пропонуючи радикально нове розуміння мистецтва, гендеру й тілесності.
Звинувачення в надмірній еротичності та порнографії
У XIХ столітті зображення оголеного тіла зазнало революційних змін завдяки таким художникам, як Курбе та Едуар Мане. Курбе відкинув академічний живопис із його ідеалізованими оголеними фігурами, натомість піддаючи жорсткій критиці соціальні конвенції Другої імперії, де еротизм і навіть порнографія були прийнятними в межах міфологічних чи мрійливих сюжетів.
Курбе наполягав на тому, що ніколи не брехав у своїх картинах, і його реалізм перевищував межі того, що вважалося допустимим.
У “Походженні світу” художник зробив еротизм ще більш відвертим, ніж у роботі “Олімпія” Мане. Французький письменник Максим Дю Кам після перегляду картини гостро розкритикував її, назвавши “останнім словом реалізму”.
Едуар Мане, “Олімпія”, 1863, 190 х 130 см., Музей дʼОрсе. Музей д’Орсе/Ерве Левандовскі
Попри зміну моральних стандартів і табу щодо оголеності в мистецтві завдяки розвитку фотографії та кіно, картина залишається провокативною досі. Її прибуття до Музею д’Орсе викликало великий резонанс. 2007 року, за даними продажів листівок, “Походження світу” стало другою за популярністю картиною музею після “Танці у Мулен де ла Галетт” Ренуара.
Деякі критики навіть стверджують, що картина зображує не еротичне, а радше мертве тіло, вказуючи на блідість шкіри та схожість обрамлення з поховальною тканиною.
Пʼєр Огюст Ренуар, “Танці у Мулен де ла Галетт”, 1876. Олія на полотні, 131 х 175 см., Музей дʼОрсе. Google Art and Culture
Чому процес народження викликає сором?
Скандал навколо картини “Походження світу” не вщухає через її здатність викликати відгук у будь-який час та культурі, оскільки вона торкається тем фундаментальної природи людського життя, гендеру та тілесності.
Гюстав Курбе у своїй картині звертається до фундаментального питання походження життя, яке не лише є універсальною темою для всього людства, а й безпосередньо пов’язане з самим фактом нашого існування.
Назва картини — “Походження світу” — акцентує увагу на тому, що вона торкається витоків життя, джерела, яке є однаково важливим і для мистецтва, і для філософії, і для біології.
Художник ставить питання: чому ми, як суспільство, так гостро реагуємо на зображення людського тіла та його природності? Чому соромимося того, з чого починається наше життя?
Картина руйнує стіну табу, закликаючи глядача не просто дивитися, а осмислювати своє ставлення до тілесності. Курбе показує тіло не як об’єкт сорому чи бажання, а як основу нашого існування, нагадуючи, що в ньому немає нічого непристойного чи ганебного.
Таким чином художник закликає прийняти реальність такою, якою вона є, відкинувши сором і культурні упередження, які лише віддаляють нас від усвідомлення власного походження.
Можливо, річ у тім, що ми часто намагаємося контекстуалізувати такі зображення, додаючи до них якийсь історичний чи мистецький контекст, щоб зробити їх більш прийнятними.
Але Курбе свідомо не додав до “Походження світу” жодних таких пояснень чи деталей, які могли б “обгорнути” його роботу у звичні рамки мистецтва. Він залишив її максимально простою та відвертою. Через це глядачеві доводиться дивитися прямо на суть картини, а не на якусь її прикрашену або пом’якшену версію.
Коли ви дивитеся на цю картину, її відвертість буквально захоплює вас, змушуючи відчути себе частиною цього простору.
Замість того щоб розглядати її здалеку, як щось відокремлене, ви ніби стаєте учасником цього твору. Курбе зробив так, щоб картина не просто привертала увагу, а буквально “втягувала” глядача, змушуючи його задуматися і переосмислити свої уявлення про тіло, природність і мистецтво.
Підрив фетишистського зображення жіночого тіла ускладнює роль глядача. Курбе не зображує тіло як пасивний об’єкт бажання, а як місце походження, що змушує глядача одночасно бути вуаєристом і учасником. Це підриває традиційні гендерні ролі та викликає перерозподіл влади в мистецтві.
Тіло стає символом творення і існування, порушуючи фетишизоване сприйняття жіночої форми. Так Курбе руйнує усталені уявлення про еротику та красу.
Яна Качковська, Суспільне Культура
Головне зображення: Картина “Походження світу” Гюстава Курбе у Музеї д’Орсе у Парижі, 22 грудн 2023 року. Getty Images/JEAN-CHRISTOPHE VERHAEGEN/AFP
