Стилі виховання в сім’ї традиційно поділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із них по-своєму впливає на самооцінку дітей. У програмі “Ранок Вдома” на каналі “Дім” сексологиня-психологиня Олена Архипенко розповіла, що робити батькам, які не можуть обрати один стиль, часто сваряться та відмовляються від компромісів.
Психологи розрізняють багато стилів виховання, проте узагальнено їх можна поділити на три: демократичний, авторитарний і ліберальний.
Демократичний — рівнозначний стиль виховання. Коли батьки з дітьми розмовляють, встановлюють чіткі межі та пояснюють про наслідки. Не просто слідують бажанню дитини, а саме слухають, чого вона хоче, і підлаштовують свою ціль під бажання дитини.
Авторитарний стиль — по типу, є дві думки: “моя і неправильна”. Діти, які виховуються в авторитарному стилі, як правило, потім мають дуже велику схильність до депресивних проявів.
Ліберальний стиль — це дружба батьків і дітей. Коли немає чітких меж між дорослими і дітьми. Проте, слід памʼятати, саме батьки завжди мають вести дітей. Тому варто розуміти, хто дорослий, а хто дитина.
“Поєднувати два стилі виховання – не є правильним рішенням. Це має бути золота середина, але золота серединка любові. Дуже важливо домовитися одразу про те, як ви виховуватимете дітей. Важливо не те, в якому стилі, а те, що будете казати. Якщо у батьків різні стилі виховання, вони все одно мають говорити про одне. Якщо ми забороняємо, то робимо це м’яко, якщо дозволяємо, то теж краще робити це м’яко”, – коментує Олена Архипенко.
А ще експертка радить звернути увагу на поняття “усвідомлене виховання”.
“Це про свідомий підхід не тільки до життя, але й до виховання дітей. Ми, як дорослі, розуміємо, що діти копіюють нас. Цей образ, який вони копіюють, це і є продукт того, що ми демонструємо. Тому усвідомлене виховання — це стиль, коли дорослий розуміє, що дитина має певні здібності й вона виросте такою, як він. Тобто дитина візьме приклад або з батька, або з матері. Тому, коли ми хочемо щось дати дитині, маємо насамперед це виховати в собі”.
Крім того, Олена Архипенко дала поради батькам, як знайти золоту середину у вихованні дітей:
“Домовлятися, шукати компроміси. Спочатку домовитися між собою й тільки потім транслювати дитині свою думку, свої рішення. Якщо в моменті вже зрозуміли, що є різні думки, то беремо паузу. Якщо один із партнерів не погоджується з іншим, то не варто при дитині влаштовувати скандал. Як би складно це не було, але партнера треба підтримати. У цей момент можемо пожаліти дитину, відвернути її увагу або розділити з нею ті почуття, які вона переживає. Ми знаходимося в колі, але не сперечаємося. Це дуже важливо. Дитина завжди буде використовувати найлегший шлях, але вона має мати єдиний, правильний шлях з боку батьків. Це той шлях, про який вони домовляться”.
