Українська акторка, яка зіграла одну з ролей у серіалі «Будиночок на щастя» (Новий канал) запрошує на вікенд у театр!
За останні два роки театр став справжнім трендом. Квитки на культові вистави розбирають за лічені хвилини, а актори та режисери стараються підготувати для глядача ще більше прем’єр. Багато українців почали практикувати театральні вікенди: купують квитки на найкращі вистави в інших містах та їдуть туди на вихідні, аби і погуляти, і культурно збагатитися. Сьогодні пропонуємо вам невеликий путівник Івано-Франківським театром, що вважається одним з кращих в Україні. Акторка серіалу Нового каналу «Будиночок на щастя» Марія Стопник поділилася добіркою вистав, які радить подивитися. Аби зацікавити ще більше, дівчина розповіла фішки своїх героїнь у кожній з постановок.
1. Роль Луїза у виставі «Підступність і кохання»
– Колись я загадала бажання– працювати з Іваном Уривським у театрі Івана Франка. Мала на увазі Київський театр Франка, але так склалися обставини, що це сталося в Івано-Франківському театрі Франка. Я просто не уточнила всіх деталей в бажанні. Але юридично відбулося так, як і загадувала. Адже цю постановку ставив саме Іван Уривський. До речі, це була моя перша вистава в Івано-Франківському драмтеатрі.
2. Роль Люсі у виставі «Мертві без поховання»
– Ця роль буквально «зроблена» з наших пропозицій, – розповідає Марія. – І фізично дуже складна. У виставі я танцюю чоловічий гопак. В принципі, ніколи професійно не танцювала, і моя фізична підготовка явно не для гопака. Але це було потрібно для ролі! Тому десь за півтора місяці до прем’єри наш хореограф-постановник Дмитро вчив мене чоловічого гопака. Трішки вперемішку з жіночим. Чесно кажучи, щоразу просто «випльовуєш печінку» на тій виставі. Та все одно дуже її люблю!
3. Наталка Полтавка в однойменній виставі
– Усе свідоме життя я хотіла співати на сцені, наче в мюзиклі. Тому «Наталка Полтавка» – це здійснення мрії! Я граю у цій постановці головну роль, але виділяю її зараз не тому. А тому, що це робота, де поєдналися дві мої великі любові: вокал і театр. По життю вони не те що конкурують між собою, просто пересікаються. І мене часто питають: «Що більше подобається – те чи те?» І я ніколи не можу обрати. От, нарешті, робота, в якій це все зібралося. Суперкайфово, коли ти виходиш і по-справжньому відводиш душу – і співаєш, і граєш.
4. Біла леді у виставі «Біла тінь»
– Фішка в тому, що це пластична вистава. Моя персонажка – з дредами. А я хочу таку зачіску десь з 16 років. Колись у підлітковому віці ходила з косичками афро, але все одно хотіла дреди. Ніколи не забуду, як нам показали ескізи цього персонажа і сказали: «Тут мають бути вплетені дреди». Я була надзвичайно щаслива! Коли ми вплітали ці дреди на виставу, я ходила з ними ще тиждень. Завдяки театру й виставам здійснюються, здавалося б, найбільш незвичні бажання.
5. Роль мами у виставі «Це всього лише кінець світу»
– Цю виставу граю не в Івано-Франківську, а в Києві, в театрі «Амантес». Це роль старої бабці на кріслі колісному. Дуже люблю цю роль, тому що ти постійно можеш щось чудити. Наприклад, забувати чи перекручувати текст, робити щось зовсім нелогічне, і це все списується на те, що ти вже старенька. Дуже незвично для мене, але від того й по-особливому круто!
