У відвертому інтервʼю Аліні Доротюк ведуча телеканалу СТБ розповіла про головну місію проєкту «ДНК. Свої», фідбек від глядачів та чим рятує внутрішній стан після найважчих історій.
«Для мене, для нашої команди це місія. Він про те, як країна проживає війну. Не в інформаційних стрічках та воєнних зведеннях, а саме через людські долі. Ми дуже багато вкладаємо наших сил і ресурсів в пошуки, в те щоб розказати ці історії. Нам це непросто дається. Тому для мене так важливо, щоб люди подивились третій сезон «ДНК. Свої». Так, це важкий проєкт, бо тут багато поневірянь, травми, болю. Але, врешті-решт, в нашій студії відбуваються такі довгоочікувані зустрічі. І коли нам пишуть з Молдови, з Казахстану, коли пишуть наші біженці з усіх країн світу «дякуємо, це важливо!», я розумію — це воно», — говорить Тетяна.
Серед історій, які найсильніше болять, це історії полону. Згадуючи про них, Тетяна не втримується від сліз.
«Вони є в усіх сезонах «ДНК. Свої», але в цьому сезоні — найстрашніші… Коли люди розповідають про те, що їм довелося там прожити (особливо жінки!), як виходили з полону — це важко. Я бачу, як під такими історіями глядачі інколи пишуть в коментарях, що вимикають, аби ненадовго переключитись, бо важко дивитись. Я їх розумію. Але цей проєкт треба дивитись, щоб знати і не забувати, через що доводиться проходити українцям щодня», — наголошує ведуча.
Також Тетяна зізналася, що є головною пасткою для неї, як ведучої проєкту.
«Емпати дуже важливі в таких проєктах, тому що люди їм довіряють. Вони бачать, що мої емоції, співчуття дійсно щирі. Але це й є пасткою саме для емпатів. І тому я зараз багато над собою працюю, щоб бути не співучасницею процесу, а спостерігачкою. Не дуже виходить, чесно скажу. Але це той вихід, куди треба рухатись, щоб елементарно зберегти нервову систему», — зізнається Висоцька.
Аби зберегти емоційну стійкість, Тетяна вдається до улюблених занять. Відновити нервову систему та втримати внутрішній баланс ведучій допомагають книжки з порадами психологів, готування страв для родини та садотерапія.
«Особисто мене кухня прекрасно перемикає. Намагаюсь знайти собі якісь елементарні домашні клопоти, приготувати що-небудь для родини. І я на собі відчуваю, як допомагає садотерапія. Це буквально заземлення. Коли ти бачиш, як сходять паростки, попри всі інформаційні стрічки і повітряні тривоги, а ти ще й причетна до створення цього нового життя. Це вселяє надію, що все буде добре», — говорить Тетяна.
Про особистий шлях до успіху, рідну Херсонщину, батьків в окупації та чоловіка-військового дивіться у повному інтерв’ю Тетяни Висоцької Аліні Доротюк:
