Сьогодні, 29 вересня, ведуча телеканалу СТБ Тетяна Висоцька відзначає день народження, а також 25 років спільного життя з чоловіком Олексієм, випусковим редактором «Вікон» і захисником нашої країни. В ексклюзивному інтерв’ю рідному телеканалу ведуча розповіла, як парі вдається берегти любов та повагу одне до одного, а також – про нові сенси під час великої війни, що сьогодні дарує відчуття щастя та особистісні зміни.
– Таню, сьогодні у Вас день народження. Поділіться сприйняттям цього свята зараз. Воно змінилось чи ні?
– День народження для мене, мабуть, одне з найсуперечливіших свят (усміхається). Але точно можу сказати, що навіть 46 – це не 45. За цей рік здобуто багато нового досвіду, хоч і втоми, отримано смаку цінності життя, хоч і певного вигорання. Але як інакше може бути під час війни?
– Кожен рік у цей день ми звикли говорити слова вдячності та озиратись довкола. За що і кому Ви сьогодні вдячні?
– Звісно, насамперед рідним – за те, що вони є і поруч, терплять мене і люблять, підтримують і розуміють. За всіх навколишніх, колег, які теж є частиною мого досвіду і життя. Та й просто – дякую життю за все, болюче і приємне.
– Які зміни Ви відчули в собі за час повномасштабної війни? Що нового почали помічати?
– Вище згадувала про новий смак цінності життя, це насамперед. Адже кожен день буквально може бути останнім. Тому не хочеться витрачати час на зайве, тому хочеться «закривати гештальти». От, мені родина подарувала на день народження велосипед, нарешті дитяча мрія збулася (усміхається).
– Що дарує Вам сьогодні відчуття щастя?
– Як і завжди, якісь світлі миттєвості, якісь родинні, робочі і особистісні звершення. Не люблю, коли у виснаженому стані не можу радіти квітам, природі. Для мене це сигнал, що треба терміново поповнити ресурси.
– Як змінились Ваші цінності? Що є важливим, а що перестало бути значним?
– Як кожна вразлива людина, я могла ображатися через дрібниці. Зараз це зовсім неважливо, і, знаєте, так легко стало (усміхається). Зараз головне – дивитися в один бік, іти разом одним шляхом, якесь широкомасштабне партнерство. Все інше – тлін (усміхається).
– Окрім особистого свята, минулого місяця Ви з чоловіком відзначили 24 роки життя разом! Що допомагає Вам берегти стосунки та любов одне до одного?
– Так, у серпні було 24 роки шлюбу, а у вересні, як на мене, важливіша дата – 25 років спільного життя, і, більше того, 26 років, як ми разом. Це настільки величезний шмат життя, що коротко і не скажеш. Було всяке, як у кожних стосунках. Але головне, це пульс, він ніколи не зникав. Головне, оце партнерство, повага, турбота і тепло. За великої війни ці речі стали ще більші.
– Чого вчить вас обох цей шлюб? Можливо, відбулись внутрішні трансформації, якими ви пишаєтесь?
– Як каже Олексій, ми потужні тренажери для одне одного. Я думаю, що ми в наших стосунках виросли, визріли і змужніли, а це величезна робота, внутрішня і спільна. Іноді з вибором, іноді без, бо хіба хочеш? Мусиш (усміхається). Але лише потім, оглядаючись, бачиш себе і нас уже іншими, більш відповідальними, більш чесними одне перед одним, більш прощаючими.
– Яку б пораду Ви могли дати парам, проблеми яких підсвітила війна? Як зберегти стосунки?
– Я певна, що не існує одного рецепту, навіть борщ має їх сотні, що вже казати про стосунки. Важливо прислухатися до себе і партнера, давати час і шанс одне одному, іти на компроміс і при цьому памʼятати про червоні лінії. Але насправді, якщо пульс є, то просто берегти його (усміхається).
