В український прокат вийшов треш-фолк-горор “Морена” режисера Сергія Альошечкіна. За сюжетом Аня з коханим Юрком влітку приїжджають погостювати до батьків дівчини в українське карпатське селище. На святкуванні Івана Купала місцева серцеїдка Іванка, яку прозвали Мореною, кладе око на Юрка та причаровує його. Дивні та містичні події починають траплятися із закоханими після зустрічі з Мореною. Між дівчатами спалахує конфлікт — їхні стосунки перетворюються на відчайдушну війну, яка залишає сліди крові. Ця ворожнеча назавжди змінить героїв фільму.
“Морену” характеризують як “незабутній глядацький досвід”, який за абсурдністю може потягатися з “Кімнатою” Томмі Вайсо. Але чим саме вирізняється ця українська стрічка?
У рецензії для Суспільне Культура кінокритикиня Альона Шилова розповідає, чому “Морена” може стати класикою українського кіно, що таке жанр треш-горору і як саме фільм вписується у нього.
У рецензії є спойлери до фільму.
Сюжет фільму “Морена”
Як у більшості горорів, сюжет “Морени” доволі простий: головна героїня Аня (Таїсія-Оксана Щурук) разом зі своїм хлопцем Юрком (Ілля Валянський) приїздить погостити до батьків у маленьке карпатське село. У цьому селі мешкає дівчина Іванка, яку всі називають відьмою та кличуть Мореною. Морена починає загравати з Юрком та поступово його спокушати, що стає зав’язкою фільму — Аня має зберегти стосунки зі своїм хлопцем та позбутися лихої відьми.
Протягом сюжету перед Анею постає низка перешкод — як містичних, так і реальних. Наприклад, Морена все ж таки спокушає Юрка, але згодом вбиває хлопця. Щоб повернути свого коханого до життя, Аня укладає з Мореною договір, що вони стануть “близькими подругами”, але відьма продовжує втручатися в стосунки молодої пари. Усі в селі говорять Ані, що це не вперше, і якщо Морена поклала око на хлопця — то неодмінно його отримає. Тож, фактично, уся перша половина фільму будується на тому, що Аня “відганяє” Морену від Юрка і паралельно намагається не втратити здоровий глузд.
Кадр зі стрічки “Морена” режисера Сергія Альошечкіна. Промо фільму
Поворотний момент фільму настає, коли Морена помирає: дівчина зривається з мосту й Аня не встигає її врятувати. Тоді ж починаються проблеми не містичного, а реального характеру. Батько Морени — Микола Петрович (Василь Баша) — є таким собі головним мафіозі усього села, або ж “великою шишкою”, як характеризують його герої фільму. Головним прибічником Миколи Петровича є поліціянт Костик (Олександр Мельник), тож на боці батька покійної Морени — й сила грошей, і поліція. Микола Петрович переконаний, що це Аня винна у смерті Морени й прагне її знищити. З самою ж Анею починають відбуватися дивні зміни, а у селі вночі стаються несподівані смерті.
Друга половина фільму присвячена помсті Миколи Петровича та перетворенні Ані на відьму (у неї вселилася Морена, що контролює її тіло вночі). У фіналі все зводиться до кривавої бійні у будинку Миколи Петровича, де Аня та Юрко знаходять Морену. Усі стріляють одне в одного, відкривається портал у CGI-пекло, а Морена та всі антагоністи фільму помирають. Аня та Юрко виходять на вулицю, де їх вже чекає наряд поліції, і стрічка закінчується відкритим фіналом.
Таїсія-Оксана Щурук у стрічці “Морена”. Кадр з фільму “Морена”
Чому “Морена” — це (майже) ідеальний треш-горор
“Морена” — це цікавий приклад того, як фільм, що не працює в одному жанрі, може заграти новими фарбами в іншому. Початково стрічку створювали саме як горор, тобто метою історії було гратися з нервами глядачів та відчуттями страху і саспенсу. Можливо, у 2018 році, на момент закінчення роботи над фільмом, “Морена” й могла чимось полякати. Утім, у прокат фільм вийшов тільки у 2024 році й саме з приставкою “треш”, а керівник промо FILM.UA Distribution Дмитро Майстренко щиро описав свій глядацький досвід так:
“Я дивився в кінозалі цей шедевр двічі, двічі так угорав, як не угорав ще з якогось забутого студентства в компанії таких же п’яних придурків. «Морена» дає дивовижний глядацький досвід, при якому зникає поняття хорошого, поганого, посереднього, терпимого і ще якогось там кіно”.
“Морена” і справді сприймається як комедія через надмірно пафосні діалоги, викручену на максимум яскраву кольорокорекцію та нереалістичну поведінку героїв. Абсурдність фільму щиро смішить, і це веселий глядацький досвід — сидіти у залі з людьми, які разом з тобою реагують на хаос, що відбувається на екрані. За цю несподівану зміну жанру “Морену” можна справді похвалити. Хоча фільм і не задумувався як комедія, він вийшов смішнішим, ніж більшість українських стрічок, які безпосередньо працюють у цьому жанрі.
Проте “Морена” абсолютно вписується у піджанр треш-горору, і ось чому:
– Сексуальна експлуатація та об’єктивація
Багато фільмів у стилі треш-горору часто звертаються до експлуатаційних наративів, з явною демонстрацією оголеності, сексуальним контентом і об’єктивацією жінок.
Що першим впадає в очі у фільмі “Морена” — так це жіночі груди. Інколи сідниці, але все ж таки рідше. Фільм буквально переповнений кадрами оголених грудей (та інших частин жіночого тіла). Від ритуалу шабашу, де жінки з різних ракурсів натирають своє тіло олійкою, до “невимушеного” фокусування на сідницях головної героїні в шортах. Можна було б сказати, що цим прийомом автори фільму висміюють те, як часто жінок сексуалізують у масовій культурі чи навіть суто у жанрі горору (наприклад, серія фільмів “Страшне кіно” часто глузувала з надмірної об’єктивації жінок через відповідні карикатурні сцени). Проте у “Морені” немає сатиричної оптики, кадри оголених грудей — це просто кадри оголених грудей. Загалом їх у фільмі так багато, що в якийсь момент збиваєшся з рахунку. Складається враження, що автори стрічки використали кожну можливість помістити жіночі принади у фокус кадру. А там, де цих можливостей не було, вони їх створили.
Протягом своєї історії горори часто визначалися жорстоким ставленням до жінок. У “Морені” тільки за останні 30 хвилин стрічки головну героїню б’ють ногами, майже ґвалтують та катують. Такий підхід є суто експлуатаційним, і в останні роки горор-фільми намагаються відійти від нього (з прикладів можна згадати “Сонцестояння” (2019), “Святу Мод” (2019), “Перл” (2022)), але він все ще залишається традиційною характеристикою треш-горору — і, на щастя чи на жаль, “Морена” у нього вписується.
Кадр з фільму “Морена”. FILM.UA
– Гіперболізоване насильство та кровопролиття
Треш-горори часто представляють глядацтву графічне насильство, кровопролиття та експлуатацію, доведені до абсурду. Поширеними є криваві сцени з метою викликати шок, огиду чи спровокувати будь-яку іншу бурхливу реакцію. Фактор шоку іноді підкреслюється за допомогою нереалістичних зображень смерті та каліцтв.
У цьому сенсі “Морена” влучає в усі цілі: стрічка переповнена кривавими кадрами (де часто фігурують і оголені груди, куди ж без них) та викрученим на максимум насильством.
– Нелогічні сюжетні лінії
Якщо звичайні фільми жахів надають перевагу чіткій структурі та логічним сюжетам, то треш-горори навпаки — використовують максимально божевільні, нелогічні або хаотичні наративи. Вони віддають перевагу видовищу, хаосу та непередбачуваності.
Якою б абсурдною не здавалася “Морена” — вона чітко вписується у цей критерій. Нелогічна поведінка героїв (наприклад, Аня відмовляється їхати з села просто тому, що не хоче поступатися відьмі) тут грає на головну мету сюжету — загострити протистояння людей та міфічних істот. Тому навіть якщо й звинувачувати “Морену” в парадоксальності вчинків героїв чи безглуздих сюжетних поворотах, не можна заплющити очі на те, що ці характеристики є звичними атрибутами жанру треш-горору.
– Гіперболізовані акторські перформанси
Акторська гра у треш-горорах часто є навмисно перебільшеною. Через те, що тон таких фільмів часто є іронічним, актори спеціально можуть перегравати та гіперболізувати свої реакції, що додає фільму гумору чи абсурдності.
Акторська гра у “Морені” — це, ймовірно, один із тих небагатьох елементів, який видає, що фільм від початку не планувався як треш-горор. Актори у фільмі явно відштовхуються від того, що вони грають у серйозному горорі. Там, де їхні перформанси могли б бути гіперболізованими чи карикатурними, залишаються переважно звичайні реакції.
Діалоги “Морени” також могли б додавати більше комедійного ефекту (якби вони від початку задумувалися як такі). Наприклад, персонажі фільму часто кричать та проговорюють вголос те, що відбулося на екрані секунду тому. Це можна було б підняти до нового рівня абсурду, якби герої у найдрібніших деталях описували те, що відбулося на екрані в попередній сцені. І так фільм би висміював надмірну експозицію, яка існує у багатьох стрічках.
– Кічеві діалоги та репліки
Діалоги в треш-горорах часто вирізняються своєю кічевістю та пафосом. Часто ці фільми здобувають культовий статус саме завдяки “крилатим фразам”, або ж моментам, які глядачі починають часто цитувати.
У цьому аспекті “Морена” стає джерелом перлів, навіть незважаючи на те, що репліки героїв спочатку писалися з усією серйозністю. “Готуйся до смерті, с*чко” має всі шанси стати одним із культових моментів у кар’єрі Таїсії-Оксани Щурук.
Говорячи простими словами: “Морена” — це кіно у стилі “настільки погано, що аж добре”. Саме завдяки своїй абсурдності, пафосу, жіночим грудям і кровопролиттю фільм має усі шанси стати класикою українського треш-кіно, адже його перегляд дарує справжній коктейль емоцій, яких досягають далеко не всі стрічки.
Альона Шилова, Суспільне Культура
Головне зображення: Постер до фільму “Морена”. FILM.UA