Протезування військових з ампутованими кінцівками вище коліна чи ліктьового суглоба — сьогодні є нагальною потребою. Адже через інтенсивні бої на передовій наші захисники часто не мають змоги отримати вчасну медичну допомогу при пораненнях та перебувають по 10 і навіть 20 годин з накладеними турнікетами, очікуючи на евакуацію. Як наслідок, це призводить до вимушеної високої ампутації кінцівок.
Вартість протезування таких складних випадків, а також необхідної фізичної реабілітації після встановлення протеза, може сягати до 140 тисяч доларів.
Фонд Future for Ukraine безоплатно забезпечує українських військових протезуванням, подальшою реабілітацією та бере на себе всі витрати на оформлення документів, логістику та проживання пацієнтів за кордоном.
Уже 23 військових з високими ампутаціями кінцівок змогли повернутися до активного життя завдяки сучасним біонічним протезам. Наразі у поїздку на протезування та реабілітацію до клініки Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) у Сільвер-Спринг у США, вирушають ще троє українців — Голганов Олександр, Кушко Олег та Вахняк Володимир. Усі троє чоловіків родом з Галичини. До російсько-української повномасштабної війни вони жили
звичайним життям, будували плани на майбутнє. Хоча важкі травми суттєво вплинули на життя наших героїв, вони все ж сподіваються, що сучасне протезування допоможе їм повернути втрачену мобільність.
Військовий Олександр Голганов, був на бойовому завданні поблизу села Андріївка Донецької області, де зазнав тяжкої мінно-вибухової травми, в результаті якої втратив праву ногу, бо на евакуацію довелося чекати 10 годин.
Олег Кушко, до великої війни працював на будівництві та на кузні. Дізнавшись про поранення старшого брата на фронті , не вагаючись, купив квитки до Львова, і вже за три дні приєднався до служби. Прикриваючи групу під час штурму поблизу Роздолівки на Донеччині, наступив на протипіхотну міну, а за нею слідом був ще один вибух. Військовий переніс понад 30 операцій, проте другу ногу врятувати не вдалося.
Володимир Вахняк, планував бути бойовим медиком, але довелося вести бій, обороняти Україну. Отримав уламкове поранення від ворожої гранати, тримаючи оборону на Купʼянському напрямку і тільки через 11 годин вже був на операційному столі в Харкові, де ампутували ногу.
Наші хлопці героїчно тримаються і зараз. Вони перш за все мріють просто ходити, та допомогти іншим військовим не втрачати надію на свободу та мрії.
