За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, понад 35 тисяч українців вважаються зниклими безвісти. І 60-65% із них, імовірно, перебувають у полоні. За іншими даними – від Міністерства з питань реінтеграції – документально підтверджено 4337 зниклих безвісти громадян України, більшість із яких – військові.
Серед них і 23-річний Дмитро Іващенко з села Моринці Черкаської області. Хлопець вступив до складу «АЗОВУ» за рік до початку повномасштабного вторгнення, служив фельдшером танкової роти. А з перших днів навали захищав Маріуполь. У травні було ухвалене тяжке рішення – про вихід захисників Маріуполя з «Азовсталі». Бійці сподівалися, що за три місяці повернуться на Батьківщину. Але багато «азовців» і досі в полоні, зокрема й Дмитро. Його мама, Світлана Харченко, робить усе можливе, щоб повернути сина додому… І просить відгукнутися усіх, у кого є хоч якась інформація про місцеперебування Дмитра Іващенка.
Що може бути гіршим за невідомість? Майже місяць Надія Фалько з Чернігівщини намагалася розшукати свою матір – Валентину Логвинчук. Жінка абсолютно нічого не знала про те, де її мама і що з нею сталося. Шукала її, де тільки могла. І все ж таки знайшла…
«Підвал смерті» – так назвали підвал місцевої школи в селі Ягідному на Чернігівщині, де протягом місяця окупанти тримали всіх місцевих жителів. Серед них була й Валентина Логвинчук. Коли почалося вторгнення, жінка перебувала в Чернігові у сестри. Там вони разом ховалися від окупантів. Але родина вирішила, що в селі буде безпечніше, і Валентина поїхала додому – до Ягідного. За кілька днів донька вже шкодувала про таке рішення. Адже в село на початку березня зайшли російські війська. І з 3 березня Надія втратила зв’язок із мамою. Очевидці розповідають, як вулицями Ягідного сунула важка ворожа техніка, чутно було постріли, гул літаків. Валентина разом із сусідкою Світланою ховалась у погребі, куди одного дня спочатку кинули димову шашку, а потім вдерлися росіяни. Сусідка на колінах благала окупантів, щоб їх не вбивали. А за кілька днів під дулами автоматів усіх місцевих жителів зігнали до підвалу школи. Там було холодно, тісно і майже не було їжі та води. Почали вмирати старші люди. Але окупанти не дозволяли виносити тіла з підвалу – усі так і сиділи поруч із померлими…
За межами Ягідного про ці жахіття тоді ще ніхто не знав. Люди не мали жодної інформації і шукали родичів. Щойно комусь вдавалося про щось дізнатися – одразу ж писали іншим. Через два тижні хтось натрапив на оголошення в одній із соціальних мереж, що в Білорусі в лікарні лежить поранений хлопець, якого привезли саме з Ягідного. Надя разом із іншими кинулася шукати спосіб із ним зв’язатися. Знайшли колишню односельчанку, яка вже давно живе в Гомелі, і та допомогла поспілкуватися з пораненим. Тоді стало відомо, що мешканців Ягідного тримають у підвалі і вони живі, але не всі… Надія щодня молила лише про одне: щоб мама лишилася живою. За місяць Ягідне звільнили. Там запрацював мобільний зв’язок. Але був лише один телефон на все село, тому Надія чекала понад добу, щоб почути голос мами. А згодом вони зустрілися. Валентина була дуже худа, знесилена, а ще лікар сказав, що в підвалі жінка перенесла інфаркт. Але все ж таки мама й донька повернулися в Ягідне. Окупанти знищили й пограбували їхнє житло, проте там хоч і зруйнований, але рідний дім… Історія пошуку Валентини Логвинчук – у четвер, 7 грудня, у проекті «Шукаю тебе» на НТН.
Сподіваємося, що всі, хто загубився під час війни, обов’язково знайдуться. Тому ми продовжуємо шукати людей, із якими втрачено зв’язок.
Ще одна пошукова історія – з Київщини. Регіон уже давно звільнений від ворога, але окупація й досі дається взнаки. Багатьох людей, яких тоді схопили рашисти, ніяк не вдається розшукати. Серед них і 43-річний Юрій Олександрович Лях із села Литвинівки. Його 27 лютого минулого року затримали росіяни в селищі Димері, і відтоді від Юрія – жодної звістки. Рідні не знають, де він і що з ним, але дуже сподіваються на допомогу…
Якщо ви впізнали когось із тих, кого розшукують, і знаєте, де зараз ці люди, пишіть на електронну пошту shykayou@ukr.net. А якщо ви втратили зв’язок із близькими, не знаєте, де вони й що з ними, залишайте заявку на пошук на сайті dopomogaua.info, на спеціальній сторінці проекту «Шукаю тебе». Свої заявки можна надсилати також і в телеграм-канал програми «Свідок» – https://t.me/svidok_telegram. Дієвим інструментом пошуку стають і програми в мережі інтернет. Тож неодмінно діліться посиланнями на випуски в соцмережах, адже таким чином ви наближаєте зустріч рідних людей!
