28 березня в український прокат вийшла стрічка “Лишайся онлайн” — драматичний фільм у форматі “скринлайф” режисерки Єви Стрєльнікової про вторгнення Росії в Україну.
У цій рецензії журналістка Суспільне Культура Альона Шилова розбирається, як фільм використовує скринлайф та чи вдалося авторам створити ґрунтовну рефлексію на повномасштабне вторгнення.
Кадр з фільму “Лишайся онлайн”. Фото: пресслужба стрічки “Лишайся онлайн”/Film.ua Distribution
Як говорити про повномасштабну війну в ігровому кіно? Над цим питанням українські кінематографісти міркують ще з початку повномасштабного вторгнення.
Якщо з документальним сегментом все більш-менш ясно, адже більшість стрічок у цьому жанрі фіксує реальність тут і зараз і максимально правдиво передає усі жахи війни (згадати хоча б нещодавню історичну перемогу “20 днів у Маріуполі” на “Оскарі”), то питання про те, яким має бути ігрове кіно, досі залишається актуальним. Відповіді на нього намагався дати серіал “Перші дні”, підступаючись до цієї важкої теми через формат локальних історій різних людей. Також у розробці студії FILM.UA перебувають проєкти “Буча” (який вже зазнав широкої критики) та “Конотопська відьма”. Тож, очевидно, що українським глядачам слід ще пройти багато різноманітних кінодосвідів, перш ніж знайти “той самий” фільм про повномасштабне вторгнення.
Говорячи про “Лишайся онлайн”, важливо враховувати такий фактор: автори почали працювати над сценарієм ще у березні 2022 року, тобто буквально в наступний місяць після початку повномасштабного вторгнення, а самі зйомки розпочалися у квітні.
На питання, чи не зарано вони взялися за таку складну тему, режисерка Єва Стрєльнікова зазначає, що для неї сценарій став своєрідною рефлексією та проживанням травми. А під час закритого преспоказу продюсер фільму і співавтор сценарію Антон Скрипець розповідав, що першим імпульсом до створення фільму стало бажання закликати світ закрити небо над Україною. Тобто мотивація та причини для створення стрічки в авторів були щирі й справді гідні. Проте що пропонує фільм “Лишайся онлайн” як художнє висловлювання і як він зображує перші місяці повномасштабної війни?
Кадр з фільму “Лишайся онлайн”. Фото: пресслужба стрічки “Лишайся онлайн”/Film.ua Distribution
Найцікавішою частиною фільму є формат “скринлайф”, який займає більшу частину хронометражу. Так, у стрічці є невеличкі перебивки на кадри головної героїні поза ноутбуком, але вони максимально невеликі та додані скоріше для динаміки й бодай невеликої зміни ракурсу. Загалом же у мережі “Лишайся онлайн” вже охрестили “першим у світі воєнним скринлайфом”, що не може не інтригувати.
Фільм справді непогано справляється зі створенням динаміки та представленням героїв і їхнього становища.
Головна героїня Катя намагається почистити ноутбук незнайомого їй чоловіка та передати його своєму брату в ТРО. Проте усе змінюється, коли дівчина дізнається, що власник ноутбука та його дружина пропали, а їхній маленький син Сава чекає батьків у Льовові.
Перша половина фільму розгортається як повільний трилер, що нагнітає атмосферу, поки Катя дізнається все більше деталей про зниклих батьків та Саву. Авторам вдається утримувати увагу глядачів, і загалом сценарій побудований так, що головна героїня проходить своєрідний квест: одна підказка веде до іншої, відповідь ніби вже близько — аж тут нова перепона. І все це на фоні вибухів, сирен та повідомлень із різних Telegram-каналів про останні новини.
Проте друга половина фільму повертає у кардинально інший бік та прагне перетворитися на екшн у стилі “Врятувати рядового Раяна” — і таке рішення не йде стрічці на користь.
Кадр з фільму. FILM.UA Distribution
Далі рецензія містить спойлери.
У другій половині фільму Катя дізнається, що батько хлопчика все ж таки живий, але перебуває у “сірій зоні” (тобто там немає ні росіян, ні українських солдатів). Брат Каті, який служить у ТРО, разом із дядьком їдуть рятувати чоловіка, але все йде не за планом. Дядька вбивають, брат змушений переховуватися від росіян, а сама Катя відчайдушно шукає спосіб витягти брата. Серед іншого — дзвонить матері російського солдата, який от-от має знайти схованку брата та розстріляти його.
До цього у фільмі вже був момент розмови Каті з матір’ю російського окупанта і там все було втілено у найкращих традиціях — груба жінка з сигаретою, яка кричить “бандеравци”, розбита квартира на фоні та інші принади антуражу “вєлікай Расіі”. Проте у другому дзвінку автори обирають несподівану перспективу: матір російського солдата починає переконувати свого сина не вбивати українців, каже, що “вони просто захищають свою землю” і що “Путін на старості років втратив глузд”. Це дуже цікавий момент, особливо враховуючи, що на початку повномасштабного вторгнення (і в наступні місяці) було вдосталь відео- і аудіозаписів розмов між окупантами та їхніми мамами, які явно за долю українців не переймалися — що вже казати про те, щоб ставати на бік України.
Під час сесії Q&A після показу фільму на питання про роль та образ цієї російської мами у фільмі Антон Скрипець відповів, що цю сцену додали для іноземної аудиторії як прояв “мінімальної надії та легкого ліберального погляду з боку українців”.
Скрипець також зазначив, що посил сцени спрацював під час показів фільму в Канаді, коли глядачі похвалили українців, зазначаючи, що в українців все ж таки є віра у краще і що українці це — великі люди.
Чи варто зазначати, наскільки хибним та небезпечним є цей наратив для українського кіно, зокрема коли він транслюється і для іноземної авдиторії? Проте на запитання, чи змінив би він щось у фільмі, зараз, через два роки після початку повномасштабної війни, Скрипець відповів “ні”.
Фільм Єви Стрєльнікової “Лишайся онлайн”. Фото: пресслужба стрічки “Лишайся онлайн”/Film.ua Distribution
Якщо у першій половині “Лишайся онлайн” мав хоч якийсь потенціал, то друга частина стрічки зводить все нанівець.
Драма будується переважно на смертях її героїв. На початку виконавиця головної ролі Єлизавета Зайцева довела, що може грати драматичні та емоційні сцени, але у другій половині фільму майже в кожній новій сцені Катя плаче, хапається за обличчя та заламує руки. І хоча її поведінка цілком зрозуміла, з кожним наступним епізодом смерті персонажів, та емоційний стан героїні відчуваються все більш далекими, адже глядачі щойно бачили все те саме у попередній сцені. Не допомагає і музичний супровід стрічки, який начебто має додавати динаміки, але натомість збиває настрій окремих сцен.
Інше питання — що “Лишайся онлайн” дуже поверхово говорить про українців та війну в Україні загалом. Головна теза зрозуміла: усі українці та українки змушені були стати героями, щоб захистити свою країну. Це проявляється і у тому, як хлопчик Сава вірить у супергероїв, як Катя переконує його, що має суперздібності, а вчинки усіх персонажів фільму набувають додаткового героїзму, бо вони ризикують власним життям не тільки заради себе, але й заради інших. Проте цей головний посил фільм прямо транслює майже у кожній своїй сцені, усе зводиться до очевидних істин: росіяни — терористи, діти втрачають батьків, війна — це страшно та жахливо.
Саме тому “Лишайся онлайн” — це фільм передусім не для української публіки, а саме для іноземної. Навряд стрічка розкаже щось нове чи допоможе пропрацювати травму війни. Вона суто демонструє страшні події, перетворюючи їх на суміш детективу з екшном. Такий підхід, можливо, і вразить іноземних глядачів, але не українських — навіщо дивитися на вигаданий сюжет, коли реальність і так у рази страшніша?
