Женя Таллер, Лєра Товстолєс та Богдан Шелудяк розповіли, як розважалися в дитинстві та у що радять пограти дорослим зараз
А знаєте, яке сьогодні прикольне свято? 2 жовтня відзначають Всесвітній день гри! Ця цікава дата надихнула ведучих проектів Нового каналу пригадати, у що вони грали в дитинстві та як розважаються зараз. Про веселощі і натхнення зірок на дозвіллі – далі.
Богдан Шелудяк, ведучий шоу «Хто зверху?»
– У дитинстві ми з хлопцями грали в «Козаки-розбійники» і войнушки. Зараз це звучить не дуже, з огляду на ситуацію, в якій третій рік живемо. Але у 2002 році навіть не було уявлення, що зараз таке може відбуватись не в грі, а наяву. Також якось ми знайшли недобудований багатоквартирний будинок, бігали там і грали в Counter-Strike. Зараз я розумію, наскільки там було небезпечно! Але в дитинстві нам подобалось. У школі ми грали саморобним мʼячем. Робили з газети кульку, обмотували її скотчем і кидали один одному. Памʼятаю, що в класі стояла шафа зі скляними дверцятами, які часто міняли, бо їх швидко не ставало завдяки нашим іграм (сміється). Зараз мені дуже подобаються «Еліас» та «Шпигун». Дуже класні ігри для компанії! Раніше з друзями часто збирались пограти, тепер якось рідше. А ще є прикольна гра для дорослих «Манчкін». Розібратися в ній непросто. Та якщо свідомо підійти до цього, то вона дуже цікава.
Лєра Товстолєс, ведуча реаліті «Кохання на виживання»
– З дитинства я памʼятаю гру «Козаки-розбійники». Це страшна гра. Якщо знаєте правила, розумієте про що я (сміється). Понад усе запамʼятались ігри в дитячому таборі. Там можна було проявити себе різними способами: і на сцені, і у спортивних змаганнях. А ще грали в дитячому будиночку на дереві. З нього можна було вигукувати різні фрази або звуки, тим самим лякаючи сусідів. Зараз я обожнюю настілки, але найбільше люблю змагатися з колегами на Новому каналі – в шоу «Хто зверху?» та «єПитання». Завжди відчуваю сильний запал! А з друзями вдома ми влаштовуємо діджей-сети та граємо в психологічні ігри, аби дізнатись більше одне про одного.
Євген Таллер, ведучий талант-шоу «Неймовірні дуети»
– У дитинстві я не мав компʼютера чи приставки, тому мало не всі ігри проводилися на вулиці. Жив у приватному будинку, до того ж багато сусідів були однолітками. Завжди діяли за класичною схемою: спочатку ставили ворота з двох цеглин, збирали команду, виносили мʼяч і грали у футбол. А ще – у «Козаків-розбійників», «Пожежників». Навіть не пригадаю, в чому полягала логіка, але все дитинство було насичене таким іграми. Зараз я один з небагатьох у компанії, хто справді любить грати в настілки. Обожнюю «Еліас»! Інші друзі в мене трохи зануди: не хочуть розбиратися у правилах, тому й відмовляються від тієї чи іншої гри (усміхається). А ще я фанат «Мафії». До початку повномасштабної війни ми збиралися в офісі щонайменше двічі на місяць і грали. Однак вже мало хто хоче сідати зі мною за «Мафію». Особливо ті, хто знає, що непогано граю. Якщо я мирний, то мене вбивають у першому колі про всяк випадок. Якщо я мафія, то мене виганяють у першому колі про всяк випадок (сміється).
