У фіналі Національного відбору на “Євробачення-2026” 7 лютого під номером 1 виступить Valeriya Force – україно-американська співачка, авторка пісень і танцівниця. Раніше артистка вже брала участь у Нацвідборі: у 2017 році вона подавалася на конкурс, однак тоді не пройшла відбір.
Виконавиця народилася у селі Миколо-Комишувата Харківської області. Виступає на сцені з п’яти років і є переможницею та фіналісткою українських конкурсів і телепроєктів, зокрема “Чорноморські Ігри”, “Молода Галичина”, “Україна має талант” і “Х-Фактор”.
Після участі в “Х-Факторі” вона зіткнулася з відмовами та дискримінацією за вагою й вирішила продовжила кар’єру за кордоном. У США артистка створила незалежний музичний проєкт Vesta, у межах якого випустила перші англомовні релізи. У 2025 році відбувся ребрендинг, і тепер співачка виступає під сценічним ім’ям Valeriya Force.
Композиція Open Our Hearts, з якою вона бере участь у Національному відборі на конкурс “Євробачення-2026”, присвячена жінкам, їхній силі, витримці та вірі в себе. Натхненням для пісні стали мама та бабуся співачки.
В ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь Valeriya Force розповіла ведучому Віктору Дяченку про шлях до Нацвідбору: як бажання бути почутою в Україні повернуло її з Америки, чому конкурсна пісня стала продовженням жіночої віри кількох поколінь її родини, як до треку долучився дворазовий лауреат “Ґреммі” та чому артистка свідомо не заходить у соцмережі. Також у розмові — відповіді на найгостріші коментарі на адресу виконавиці в соцмережах.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Як зараз взагалі настрій у тебе в цій підготовці до Нацвідбору?
Ну, трішки нервова, звісно, але я намагаюся більше медитувати, більше якось заспокоювати себе, тому що мені здається, що це дуже важливо — ти повинен бути в фокусі все ж таки.
Я пропоную почати, мабуть, із найголовнішого — про пісню. Що стало імпульсом для створення цієї конкурсної композиції? Можливо, згадаєш момент, коли зрозуміла: “Так, треба робити”?
Ви знаєте, я дуже вірю в енергетику Всесвіту і вважаю, що все приходить у той самий час, коли тобі це потрібно. Я подавала заявку на Нацвідбір у 2017 році й не пройшла до лонгліста. Коли переїхала в США і там почала створювати міжнародний проєкт, я зрозуміла, що все ж таки в мене залишилось оце бажання бути почутою саме у своїй країні. Я дивилася кожен Нацвідбір на “Євробачення” — не стільки сам конкурс, як Нацвідбір. росто прокинулась і реально відчула, думаю: “А коли подають заявку на Нацвідбір? Треба подивитися”. І я дивлюся, що в мене є ще час. Кажу своїй команді: “Ви знаєте, в мене є така ідея, я хочу поїхати в Україну. Я хочу подати заявку на Нацвідбір”. Тобто я хочу почати повноцінно жити на дві країни.
Мене всі підтримали, але не було пісні. Я їхала за кермом, і завжди за кермом у мене є натхнення, щось до мене прийшло і я наспівала пісню. Сідає мама в машину (я її забирала), вона каже: “А це що, пісня на «Євробачення»?”, і я зрозуміла: так, напевно, це вона. отім уже поїхали на студію і почали створювати вже із дуже відомим саундпродюсером, який двічі отримав “Ґреммі”. І з ним почали працювати.
А розкажи, хто разом із тобою працює над цією піснею?
Мій саундпродюсер — це Вінні Вендітто (Vinny Venditto). Він отримував два рази “Ґреммі”, як я сказала. Також він співпрацює з Ріанною та Емінемом і навіть зараз створює йому альбом. Він створив аранжування, а мелодію та текст написала саме я. Я приїхала на студію, ми почали працювати разом, взяли піцу. Це був дуже класний, позитивний момент. І він взагалі був у шоці, як класно звучить українська мова.
А для кого взагалі чи від імені кого ти співаєш у цій пісні? І про що ця пісня для тебе особисто?
Ця пісня про жінок і присвячена жінкам. Моє дитинство формувалося з моєю прабабусею, яка співала. Вона пережила Голодомор в Україні і розповідала мені історію, як їй кортіло бути співачкою, але в неї навіть не було взуття, щоб вийти на сцену. І це була настільки для неї велика мрія, що, мені здається, вона поклала оці мрії в мене, в мою малу голову.
Моя мама дуже мене підтримувала, у неї була одна спідниця, але на всіх конкурсах я була одягнена бездоганно. І потім моя бабуся поїхала на заробітки, щоб я співала, щоб інвестувати гроші в мене, в мою якусь маленьку вже кар’єру на той момент. І я розумію, що ця пісня — це продовження їхньої віри.
Тому що я вважаю, що тільки жінка максимально може підтримати жінку. Я зараз вже створюю ком’юніті в соцмережах, де ніхто не хейтить одне одного.
Я намагаюся людям показати, що можна по-іншому. І ця пісня зроблена для жінок — щоб кожна відчула оцей запал, вогонь і впевненість у собі. Саме це я несу.
Ця пісня прийшла до тебе раптово, а чи багато ти її перепрацьовувала? Чи ти відразу розуміла ось ці сенси, які вже зараз є?
Коли я пишу англійською мовою, до мене вже приходять слова, які будуть формувати пісню. Тобто фраза I’m in every woman зразу до мене прийшла. Я розуміла, що я буду співати про жіночу силу. І ми не перепрацьовували мелодію, тобто як вона для мене сформувалася в перші п’ять хвилин — так вона і була.
Єдине, що ми переробили українську частину. Вона спочатку була трішки інша, але вже ми разом із Джамалою трішки переробили, зробили її ще більш хітовою.
А як ти думаєш, ті сенси, які ти закладаєш, і сама ця пісня будуть зрозумілі усім слухачам в Європі та Україні? Чи правильно композиція буде сприйнята?
Авжеж, ця пісня формується для “Євробачення”, і головне — це навіть не сам Нацвідбір, а коли вже людина потрапляє туди. Тому що це дуже гарний момент, коли ми знову можемо звернути увагу всієї Європи до нашої проблеми й того, що в нашій країні, за допомогою творчості. І я думаю, що моя пісня — в дуже модернізованому стилі для європейської, американської, британської аудиторії, але в ній також є маленька українська частина, тобто в мене є фольклорний вокал.
Думаю, що наші люди обов’язково будуть слухати це, тому що наші слухачі полюбляють Ріанну, Адель так само як вони полюбляють Тіну Кароль, Джамалу.
Ти зараз цією піснею і себе зокрема теж асоціюєш із Ріанною, Адель і їхньою творчістю?
Ви знаєте, я асоціюю себе лише із собою. Не можу сказати, що я когось повторюю. Навіть ця пісня — це дуже унікальна пісня, тому що вона починається баладно, а потім починається реп. Ніхто такого не робив, згідно з моїми якимось думками і баченням, навіть за весь Нацвідбір. Тобто я думаю, що це якась унікальна історія. Можливо, ми поєднали Ріанну і Нікі Мінаж.
Валеріє, у своїх соцмережах і багатьох медіа ти часто наголошуєш на своєму міжнародному досвіді роботи в музиці. Що про цей міжнародний музичний досвід варто знати українському слухацтву?
Варто знати те, що навіть коли дуже багато людей поїхали за кордон, дуже важливо нам все ж таки нести наші українські цінності, українську мову, українську культуру, підтримувати наших українських артистів. І для мене найголовніше було за весь період кар’єри — це коли ми інтегрували в пісні What Do You Want? американський реп з українською фольклорною частиною. Тому що зараз це мейнстрим — робити фольклор, а коли я була маленька, у 2011 році, у мене була така пісня “Ай, люлі”, яка була дуже популярна на той час, і це далі не пішло, не стало хітом. Я розумію, якби я це випустила зараз, це був би хіт.
Я ще в той час співала народним вокалом, тобто не для мейнстриму, а тому що я дійсно була народницею. Тобто я співала народний вокал. І коли ми вже інтегрували українську частину з американським репом, саме цю пісню послухало дуже багато людей з Америки, і вони безпосередньо дізналися взагалі, як звучить наша українська мова. Ця пісня потрапила до плейліста “Ґреммі”. Це вперше, коли Академія відзначила артистку, і вони оприлюднили це на своєму сайті. Тобто це неможливо купити, неможливо якось домовитись. Академія сама відслуховує всі ці пісні, і вони виставляють, хто їм безпосередньо сподобався.
І я вважаю, що це дуже важливо — нести наші цінності. Взагалі, навіть якщо я маю міжнародний досвід і співаю англійською мовою, коли інтегрую якісь українські частини або фольклорний спів, я можу ще більше ознайомити людей, аніж якби просто співала українською.
А ти загалом часто читаєш якісь коментарі до своїх пісень, кліпів? І як реагуєш на це?
Раніше я дуже часто дивилася за тим, що коментують. У нас навіть є така рубрика, що ми відповідаємо хейтерам. Я дуже відкрита зі своєю аудиторією і намагаюся показати, що навіть на хейт можна дивитися дуже зі смішного боку і розуміти, що це все ж таки про них.
Скажу чесно, що зараз уже два дні, як я вимкнула свої соцмережі. Тобто мені допомагають мої дівчата, які ведуть соцмережі. І я не вважаю зараз за потрібне бути в інфопросторі, тому що дуже багато не позитивної енергії, а навпаки — дуже багато негативу й інтриг.
І я розумію, що це дуже сильно збиває мій фокус на підготовці до “Євробачення”. Я краще піду помедитую або проведу час зі своєю командою (я з усіма дуже дружня), піду в кіно.
Я зараз виконаю трошки роль твоєї команди, допоможу з деякими коментарями, бо хочеться все ж таки їх прочитати й почути твої реакції. Візьму найпопулярніший під твоєю конкурсною піснею, яку вже опублікували в ютубі. Він звучить так: “Я дуже сподіваюся, що Валерія так само заспіває на Нацвідборі в лютому. Тоді це буде справжня пушка”. Що думаєш?
Не переживайте, заспіваю — вже заспівала, ви що, препаті не дивилися?
Ще є коментарі у Threads про те, що у 2024 році ти співпрацювала з росіянином, який пише музику для росіян і для путіністів, які виступають за підтримку війни проти України. Як можеш прокоментувати це?
Ми вже давали офіційний коментар у мене на сторінці. І то був той період, коли я співпрацювала з продюсером. Це був продюсерський проєкт. Я була Vesta у той час, і саме він займався тим, кого наймати на аутсорс.
Я дуже шкодую, що не контролювала у той період, з ким саме співпрацював продюсер, тому цей проєкт і закрився — тому що це не було взагалі прозоро ніяк. І зараз я — Valeriya Force. Тобто я випускаю через Forcemusic Incorporated, і ми зараз дуже прозоро співпрацюємо. Я знаю всіх, з ким ми співпрацюємо.
Я співпрацюю з Вінні Вендітто. Жалкую, що на той час не контролювала цю ситуацію, але я не порушувала жодного правила Суспільного Мовлення, і це найголовніше.
Я не можу тут не поставити ще додаткові запитання, бо їх дуже багато в коментарях. Ти написала в офіційній відповіді, що відповідала за творчість, а всім іншим займався продюсер. Тобто ти знала про співпрацю з росіянином тоді, на той момент тобі було ок це чи ні?
Ні, я не знала про це, тому що я знала лише про аранжування. Моє завдання було робити текст, робити мелодію. Вже коли ми дізналися про це — було дуже багато непрозорих моментів. Це була людина з України, він займався дистрибуцією, наймав різних підрядників.
Я не могла контролювати, з ким саме він співпрацює, тому що є такий момент, що в Америці дуже багато українців спілкуються російською мовою. Тобто ти навіть не можеш відрізнити: ця людина з Росії чи вона з України.
Я бачила, що пишуть, що десь якийсь лайк був поставлений. Є ще момент такий — коли ти співпрацюєш з командою, яка також безпосередньо веде твої соцмережі, ти не можеш контролювати, чи це зробив ти, чи твій контент-менеджер.
Авжеж, я перепрошую за те, що десь там був поставлений лайк, і я дуже шкодую, що він поставлений, але я не можу стверджувати, що це була я або не я.
Як ти вважаєш, ця ситуація і взагалі цей факт співпраці вплине якось на твій шанс перемогти у Нацвідборі?
Я вважаю, ні, тому що безпосередньо я не порушувала жодних правил. Я ніколи не виступала в Росії, не випускалася на російський ринок. Тож я дуже вірна своїй країні. Якщо десь була ситуація, де я не контролювала момент, і продюсер, який відправляв мої пісні на аутсорс, щоб хтось щось зробив, я дуже жалкую, що я не контролювала цей момент. Але вважаю, що це не вплине ніяк на те, як мене бачать люди. Тому що люди бачать, хто я і що я.
Навіть в Америці дуже багато людей почали писати про те, що хтось написав, що я не підтримую Україну. І одна церква в Каліфорнії пише: “Ви не розумієте, скільки разів вона співала в церкві на День подяки, на День захисту дітей”. Тобто я співала кожен раз українською мовою “Океан Ельзи” — “Обійми мене”, Тіна Кароль, моя улюблена пісня “Вільна”. Дійсно люди, які мене знають, почали мене дуже сильно захищати. Тож я вважаю, що ця ситуація, навпаки, ще більше висвітлить той момент, наскільки я свідомо безпосередньо зараз ставлюсь і максимально, скільки я могла підтримувати Україну, я підтримувала.
Мій дядько служить на фронті. Тож ця ситуація, взагалі вся війна — це не абстрактна тема, а мій особистий момент, тому що з дядьком немає вже зв’язку три тижні.
Чому слухачам, які зараз слухають тебе і, можливо, вперше ознайомилися й почули твою конкурсну пісню, варто проголосувати у фіналі Нацвідбору за тебе?
Тому що моя пісня безпосередньо присвячена їм, для того щоб мотивувати, надихати. У моїй пісні інтегровано дуже багато класних моментів: від дуже сильного вокалу до реп-частини й української частини.
Ми намагалися співпрацювати з важливими людьми, щоб гідно представити свою країну. Не просто аранжувальник-ноунейм, а це дійсно людина зі світовим ім’ям, і було дуже складно достукатися до нього, щоб він узявся за цей проєкт.
І взагалі, голосуйте серцем, навіть якщо це буду не я, голосуйте серцем, тому що я вірю в те, що Україну представить найдостойніший.