Стартував передпродаж книги Валерії «Нави» Суботіної «Азовсталь. Сталева пресслужба». Це книга про пресслужбу бригади «Азов», яка працювала на «Азовсталі» з перших днів великої війни та під час оборони Маріуполя. А ще Валерія розповіла про своїх побратимів, про їхні вчинки та героїзм. Дехто з них і досі перебуває у ворожому полоні. Тому цією книгою «Нава» хоче привернути увагу всього світу й закликати продовжувати боротьбу за наших воїнів.
Завжди була поруч з героями
На початку великої війни Валерія мобілізувалася й долучилася до пресслужби «Азову». Саме завдяки їхній роботі світ дізнавався про трагедію Маріуполя.
«На початку нам було дуже важко доносити інформацію і я вже не кажу про те, наскільки важко було її отримувати. Бо переміщення містом та перебування там було дуже небезпечним. Але ми їздили вулицями під обстрілами, спілкувалися з людьми, фотографували й розповідали про те, що відбувалося в Маріуполі. Бо було важливо розповісти світові, що ворожа росія робить з місцевими жителями», — розповідає Валерія.
“Нава” з побратимом з пресслужби “Орестом”
Працювали й на території «Азовсталі», коли опинилися у повному оточенні. Та коли отримали наказ вищого керівництва скласти зброю задля збереження життя, вийшли у «почесний» полон.
Навесні 2023 року під час обміну Валерія повернулася в Україну. Та частина її побратимів з пресслужби й досі у російському полоні.
«Сподіваюся достукатися до всього світу, розповівши історію “азовців”, героїв, які боролися за місто. Я ніколи не позиціонувала себе, як захисниця Маріуполя. Та я завжди була поруч з героями, поруч із захисниками й описувала їхні історії. Сподіваюся, це вийшло зробити й у своїй книзі».
Дуже важлива та особлива
Днями стартував передпродаж книги «Азовсталь. Сталева пресслужба». Вона стала передісторією першої книги Валерії «Полон».
Працювала над книгою «Нава» декілька місяців. Каже, з огляду на те, що хоч і пройшов час, та спогади досі залишаються свіжими та нікуди не зникають.
«Я не можу сказати, що було складно писати. Звичайно, були більш емоційні та чуттєві для мене моменти, які з одного боку приємно переживати, тому що ти згадуєш близьких людей. З іншого — це важко переживати, бо деяких з них вже немає й ніколи не буде поруч. Та тим не менш ці моменти також було важливо описати».
Валерія каже, книга є дуже важливою та особливою для неї. Тому що пресслужба «Азову» для «Нави» є чи не найріднішою. Проте в книзі описані історії й інших її побратимів, які також є для Валерії дуже близькими.
В книзі названі справжні позивні тих, хто вже отримав волю. А імена тих, хто все ще перебуває у ворожому полоні — змінені. Саме за них, каже Валерія, було найбільш боляче розповідати. То попри це, основним своїм завданням вона вважає боротьбу за побратимів, за їхнє повернення.
«І ми маємо продовжувати боротьбу за них, бо вони були очима та голосами Маріуполя. А тепер понад два роки вони змушені мовчати: у них відібрали голос, свободу. Та вони як ніхто заслуговують на те, щоб бути вільними. Тому ця книга — мій спосіб боротьби, спосіб донесення інформації й можливість кричати на весь світ про те, що мої побратими й досі у російському полоні. Хоча їм обіцяли геть інші умови й те, що вони отримають свободу за декілька місяців після виходу з «Азовсталі».
Валерія наголошує, вже третій рік вони знаходяться у полоні під психологічним тиском, їх б’ють, морять голодом, вони сидять десь у застінках росії.
«Ми навіть не можемо знати, де саме вони знаходяться, бо із ними немає жодного зв’язку. І невідомо, скільки ще їх будуть там утримувати. Ми маємо зробити все, аби допомогти їм скоріше повернутися додому, побачити своїх рідних».
Як замовити книгу?
Замовити книгу можна за посиланням. Вартість передзамовлення — 320 гривень. Доставку видавництво анонсує з 10 серпня.
Валерія каже, книгу важливо прочитати медійникам, майбутнім журналістам та всьому суспільству, щоб розуміти, як робилася та доносилася інформація.
«А ще важливо читати, щоб пам’ятати про героїзм воїнів, які захищали український Маріуполь. Я хочу закликати весь світ, аби люди читали такі історії, читали книжки українських ветеранів, щоб більше могли зрозуміти цю війну, обличчя ворога та консолідувалися, підтримували одне одного й продовжували боротися і за нашу землю, і за тих, хто у ворожому полоні».
